Анн Жюль де Ноайль — Вікіпедія

Анн Жюль де Ноайль
фр. Anne-Jules de Noailles
Народився 5 лютого 1650(1650-02-05)[1][2][…]
Париж, Королівство Франція[4]
Помер 2 жовтня 1708(1708-10-02)[1][2][…] (58 років)
Версаль[4]
Країна  Франція
Діяльність офіцер
Знання мов французька[5]
Учасник Франко-голландська війна 1672—1678
Титул герцог
Військове звання маршал Франції
Рід House of Noaillesd
Батько Анн де Ноайd
Мати Луїза Буаєd
Брати, сестри Jacques de Noaillesd, Jean-Baptiste-Louis-Gaston de Noaillesd, Луї-Антуан де Ноайль і Jean François de Noailles, Marquis of Noaillesd
У шлюбі з Marie-Françoise de Bournonvilled
Діти Марі Віктуар де Ноайльd, Адрієн де Ноайль, Марі Хрістін де Ноайльd, Марія Терезія де Ноайльd і Anne Louise de Noaillesd[6]
Нагороди

Анн Жюль де Ноайль (фр. Anne-Jules de Noailles; 5 лютого 1650 — 2 жовтня 1708) — військовий та державний діяч Французького королівства, 2-й герцог Ноайль, маршал Франції.

Життєпис[ред. | ред. код]

Походив з лімузенського аристократичного роду Ноайль. Син Анн де Нойаль, 1-го герцога Ноайль та губернатора Руссільцона, та Анни-Луїзи де Бойє де Сен-Женев'єв-де-Буа (фрейлени королеви Анни Австрійської). Народився 1650 року в Парижі. Розпочав службу в роті королівських мушкетерів в званні сержанта.

1661 року призначено капітаном королівських мушкетерів. 1663 року відзначився під час облоги Марсаля в Лотарингії. 1665 року отримав звання бригадира першої роти королівських гвардійців. Того року брав участь у поході на допомогу Республіки Сполучених провінцій, яка воювала проти Мюнстерського єпископства. 1666 року стає помічником-майором королівської гвардії.

1671 року оженився на представниці знатного роду Бурнонвілів. У 1672 році під час Голландської війни брав участь у військовій кампанії у Франш-Конте. Був ад'ютантом короля. 1673 року відзначився під час облоги Маастрихту. 1677 року стає табірним маршалом (на кшталт генерал-майора). 1678 року отримав від батька титул герцога та пера й посаду губернатора Руссільйона.

1681 року отримав звання генерал-лейтенанта. 1682 року призначено губернатором Лангедоку. У 1685 року придушив повстання кальвіністів в своїй провінцій після видання королівського едикту Фонтенбло. При цьому застосовував переважно перемовини та інші мирні засоби. З початком Аугсбурзької війни сформував Ноальський кавалерійський полк, з яким 1689 року брав участь у кампанії в Каталонії. Сприяв захопленню Жирони й Уржелю, потім Аббадесу, а 1690 року — Ріполлу. Водночас стає кавалером ордену Святого Духа.

1693 року стає маршалом Франції. В травні 1694 року завдав іспанцям поразки в битві на річці Тер, захопивши міста Розас та Паламос. У липні зайняв фортецю Ностальрік, а у вересні — Кастель-Фоліт. У Жироні стає фактично віце-королем Каталонії. Але залишив посаду через неможливість взяти Барселону та захворювання на віспу. Передав 1695 року війська Луї Жозефу де Вандому.

1700 року супроводжував онука Людовика XIV — Філіппа V, якого було обрано на трон Іспанії, до іспано-французького кордону. З початком Війни за іспанську спадщину проводив час між поїздками між Руссільйоном та Версалем. У 170 році суттєво захворів, а 1708 року помер.

Характеристика[ред. | ред. код]

Відзначався вірністю королю, був хоробрим, наполегливим, впертим та холоднокровним військовим командувачем, що сприяло його успіхам. Разом з цим не мав видатних здібностей для здобуття важливих перемог та дій на головних напрямках.

Родина[ред. | ред. код]

Дружина — Марія-Франсуаза, донька герцога Амбуаза-Фрасуа де Бурнонвіля.

Діти:

  • Марія-Христина (1672—1748), дружина герцога Антуана V де Грамона
  • Луї-Марія (1675—1680)
  • Луї-Поль (1676—1683)
  • Марія-Шарлотта (1677—1723), дружина маркіза Мало де Коткен
  • Адрієн-Морис (1678—1766), 3-й герцог Нойаль
  • Анна-Луїза (1679—1684)
  • Жан-Анн (1681—1685)
  • Жюлі-Франсуаза (1682—1698)
  • Люсія-Феліціта (1683—1745), дружина Віктора Марі д'Естре
  • Марія-Тереза ​​(1684—1784), дружина Шарля Франсуа де ла Бом ле Блан, герцога де Ла Вальєр.
  • Емманюель-Жюль (1686—1702)
  • Марія-Франсуаза (1687—1761), дружина Емманюеля де Бомануара, маркіза де Лавардін.
  • Марія-Вікторія (1688—1766), дружина: 1) Луї де Пардайан де Гондрі; 2) Людовика-Александра де Бурбона, графа Тулузи
  • Марія-Емілія (1689—1723), дружина Емманюеля Руссель, маркіза Шатору
  • Жюль-Адрієн (1690—1710)
  • Марія-Уранія (1691-д/н), черниця
  • Жан-Емманюель (1693—1725)
  • Анна-Луїза (1695—1773), дружина: 1) Франсуа Ле Теллье, маркіза Лувуа; 2) маркіза Жак Іполіт Манчіні

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б в SNAC — 2010.
  2. ↑ а б в Encyclopædia Britannica
  3. ↑ а б в Gran Enciclopèdia Catalana — Grup Enciclopèdia, 1968.
  4. ↑ а б Deutsche Nationalbibliothek Record #1027176771 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  5. ↑ Identifiants et Référentiels — ABES, 2011.
  6. ↑ Pas L. v. Genealogics.org — 2003.

Джерела[ред. | ред. код]

  • John Wolf, Louis XIV, New York 1968, p. 467
  • Oettinger, Eduard Maria; Kesselmeyer, Karl August (1869). Moniteur des dates. L. Denicke. p. 64. Retrieved 13 August 2012.
Перегляд цього шаблону
  Генеалогія та некрополістика
Література та бібліографія
Тематичні сайти
Словники та енциклопедії
Довідкові видання
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Анн_Жюль_де_Ноайль&oldid=31709969