Аномія — Вікіпедія

Анóмія (композиція з запереченням грец. α- і νόμος — закон, правопорядок) — безладдя, беззаконня, відсутність соціального порядку. Походить з теологічної лексики пізнього Середньовіччя (кінця XVI—XVII століття, особливо в Англії) для позначення порушень релігійних законів. Іноді замість поняття аномія використовують близьке за значенням слово «анархія» (але без значення влади).

Термін «аномія» також може позначати ситуацію, коли одна або більше осіб не можуть інтегруватися зі стабільними основними інститутами суспільства, що призводить до заперечення найзначніших норм домінантної культури і соціальних відхилень.

Історія поняття[ред. | ред. код]

Аномія як операціональне поняття введене в соціологію Емілем Дюркгаймом для позначення суспільної ситуації послаблення соціальних норм і порядку внаслідок розходження між завищеними очікуваннями й обмеженістю економічних благ і товарів при подальшому розподілі праці та посиленні економічної кризи.

За Дюркгаймом аномія особливо притаманна суспільствам економічних депресій та процвітання і закономірно веде до девіантної поведінки.

За Робертом Кінгом Мертоном, який услід за Дюркгаймом досліджував це явище, аномія — це розлад між культурно заданими цілями і легітимними інституціалізованими засобами, що призводить до аномічного напруження. Деградація культурної та соціальної структури веде до необхідності подолання цього як перевантаження переживань. Залежно від вибору між цілями або засобами виникають різноманітні форми адаптації до цієї ситуації, що найчастіше може реалізуватися як девіація.

Першоджерела[ред. | ред. код]

• Émile Durkheim, Le suicide, 1897
• Robert K. Merton, Social Theory and Social Structure. Toward the codification of theory and research, Glencoe, Ill. 1949, rev. & enl. ed. 1959

Література[ред. | ред. код]

• Anomie. — in; Soziologie-Lexikon. (Hrsg. G.Reinhold) — 5. Aufl. Oldenburg-Verlag, München Wien, 2008 — ISBN 3486586173 — Bd. 1, S. 111.
• Н. В. Паніна. Аномія [Архівовано 8 березня 2017 у Wayback Machine.]. — в кн.: Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001­–2023. — ISBN 966-02-2074-X.
• Ю. Ж. Шайгородський. Аномія як суспільний і особистісний феномен. — в кн.: Наукові записки Інституту політичних і етнонаціональних досліджень НАН України. — 2011. — № 4 (54) . — С. 19-29.
• Політологічний енциклопедичний словник. (За ред. М. П. Требіна)  — Харків : вид-во «Право», 2015. ISBN 9789664588482
• В. Степико . Аномія // Політична енциклопедія / редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови). — К. : Парламентське видавництво, 2011. — С. 30. — ISBN 978-966-611-818-2.

Посилання[ред. | ред. код]

• Аномія [Архівовано 15 серпня 2016 у Wayback Machine.]. — в кн.: Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 1998—2004. — ISBN 966-749-200-1.
• Аномія [Архівовано 26 квітня 2016 у Wayback Machine.] — в кн.: Енциклопедія історії України (ЕІУ) на сайті Інституту Історії НАНУ

Це незавершена стаття з соціології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.