Анрі Жерве — Вікіпедія

Анрі Жерве
фр. Henri Gervex

Народження 10 вересня 1852(1852-09-10)[1][2][…] або 10 грудня 1852(1852-12-10)[4]
Монмартр, Париж
Смерть 7 червня 1929(1929-06-07)[3][5][…] (76 років)
  XVII округ Парижа, Париж[2]
Поховання Пер-Лашез[7] і Grave of Gervexd
Країна  Франція[8]
Жанр портрет
Навчання Національна вища школа красних мистецтв
Діяльність художник, ілюстратор, pastellist
Роки творчості 1872[8]1929[8]1929[8]
Вчитель Pierre-Nicolas Brissetd, Александр Кабанель і Ежен Фромантен
Відомі учні Henry Gerbaultd, Georges Duboscd, Жак-Еміль Бланш, Емма Толл, Марта Тайнелл і Gunnar Gunnarsson Wennerbergd
Член Королівська академія наук, письменства та витончених мистецтв Бельгії і Академія красних мистецтв Франції
Твори Rolla[d], À la République françaised, Avant l'opérationd і Histoire du siècled
Учасник Перша світова війна
Роботи в колекції Національна галерея мистецтв, Палац витончених мистецтв[9], Fin-de-Siècle Museumd, Музей мистецтв округу Лос-Анжелес, Музей витончених мистецтв Парижаd, Національний музей образотворчого мистецтва[10], Карнавале, Детройтський інститут мистецтв, Музей д'Орсе, Королівські музеї витончених мистецтв[11], Смітсонівський музей американського мистецтва[12] і Strasbourg Museum of Modern and Contemporary Artd
Нагороди
Орден Святої Анни Knight of the Order of Carlos III Воєнний хрест 1914–1918 командор ордена Почесного легіону Орден Святого Михайла лицар ордену Святого Олафа

CMNS: Анрі Жерве у Вікісховищі

Анрі Жерве (фр. Henri Gervex; 10 грудня 1852, Париж — 7 червня 1929, Париж) — французький історичний жанровий і портретний живописець, учень Бріссе, Фромантена і Кабанеля.

Біографія[ред. | ред. код]

Анрі Жерве народився 10 грудня 1852 року у місті Парижі.

Вперше став відомий картинами міфологічного змісту, виконаними в дусі французького ідеалізму, наприклад, «Сатир, що грає з вакханкою» (Люксембурзька галерея, в Парижі) та «Діана та Ендіміон», а потім, приєднавшись до групи реалістів, став писати, крім портретів, також сцени паризького життя.

Сильний колорит, хизування широкого пензля і майстерна гра світловими ефектами є головними достоїнствами його творів, які, однак, можна іноді дорікнути в неглибокому змісті і розрахунку на занадто грубе пробудження емоцій у глядачя.

Головні з таких творів: «Анатомування трупа в лікарні» (1876), «Причастя в паризькій церкві пресвятої Трійці» (1877), «Ролла» (1878, на тему з поеми А. Мюссе), «Після балу» (1879), «Контора благодійної установи» (1883), «Засідання журі з мальовничого відділу паризького салону» (1885), «Перед операцією» (1887) та «У редакції газети La Republique française» (1891), зібрання портретів.

Примітки[ред. | ред. код]