French
DeutschБуревісник антарктичний — Вікіпедія
| Буревісник антарктичний | |
|---|---|
.jpg) | |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Тварини (Animalia) |
| Тип: | Хордові (Chordata) |
| Клас: | Птахи (Aves) |
| Ряд: | Буревісникоподібні (Procellariiformes) |
| Родина: | Буревісникові (Procellariidae) |
| Рід: | Thalassoica L. Reichenbach, 1853 |
| Вид: | T. antarctica |
| Біноміальна назва | |
| Thalassoica antarctica (J. F. Gmelin 1789)[2] | |
Буревісник антарктичний (Thalassoica antarctica) — морський птах, що належить до монотипного роду антарктичний буревісник (Thalassoica) родини буревісникові ряду буревісникоподібних (трубконосих), поширений в Антарктиці. Вперше вид був описаний в 1789 році як Procellaria antarctica німецьким лікарем і натуралістом Йоганном Фрідріхом Гмеліним (нім. Johann Friedrich Gmelin 1748—1804). Пізніше цей вид був поміщений до роду Thalassoica.
Буревісник середніх розмірів з контрастним двокольоровим коричневим з білим забарвленням, що гніздиться циркумполярно-антарктично на узбережжі Антарктиди (крім Антарктичного півострова) і на прилеглих островах. Поза періодом гніздування кочує головним чином в межах Південного океану на південь від зони Антарктичної конвергенції, часом проникаючи в помірні широти Південної півкулі. Харчується головним чином антарктичним крилем, а також рибою, головоногими і медузами.
Характеристика виду[ред. | ред. код]
Опис[ред. | ред. код]
Середніх розмірів буревісник. Довжина тіла досягає 40-46 см, розмах крил 101—109 см, вага 510—784 г. Довжина крила 292—231 мм, довжина дзьоба 33-40 мм, довжина цівки 41-49 мм, довжина плесна 50-58 мм, довжина хвоста 101—125 мм. Забарвлення світло-сріблясто-сіре зверху і біле знизу, включаючи нижню поверхню крил. Статевий диморфізм у розмірах не виражений. Верх тіла до попереку, включаючи голову, а також плями у верхній частині боків зоба коричнево-бурі з домішкою темно-сірого кольору. Горло і зашийок іноді бувають світліше. Низ тіла і боки, а також верхнє покривне пір'я хвоста і майже весь хвіст білі, за винятком темно-бурої вузької смужки на вершині хвоста. Крила зверху двоколірні, з коричнево-бурим забарвленням у вершинній частини і вздовж переднього краю, і білі посередині, з вузькою темно-бурою облямівкою уздовж заднього краю. Нижня поверхня крил біла, з коричнево-бурою смужкою уздовж переднього краю. Райдужна оболонка коричнева. Дзьоб темно-коричневого кольору Лапи блакитно-м'ясистого кольору; кігті чорні.
Пухове пташеня має два пухових вбрання, в основному світло-сірого забарвлення. Гніздовий наряд схожий на забарвлення дорослої птиці, але з білим горлом і чорним дзьобом[3].
Політ і пересування[ред. | ред. код]
Політ являє собою чергування ковзного планування і короткочасних періодів частих помахів крил. Зазвичай літає високо над хвилями. Відмінно плаває і може пірнати під воду як зльоту, так і з поверхні води; зазвичай ширяє над водою перед тим як пірнути. При пірнанні зльоту часто входить у воду з розпростертими крилами. При переміщенні сушею або твердою поверхнею рухається незграбно, часто спираючись на цівку.
Відмінності від близьких видів у природі[ред. | ред. код]
Може бути сплутаний в природних умовах тільки з пінтадо (Daption capense), від якого, головним чином, відрізняється однотонною темною (не строкатою) спиною і більшим розміром.
Поширення[ред. | ред. код]
Поширений на морських акваторіях південної півкулі від узбережжя Антарктиди і зони пакових льодів на північ до приблизно 48 ° пд. ш. У літній сезон перебуває, головним чином, на південь від 62 ° пд. ш., також регулярно зустрічається і дещо північніше — до 56 ° пд. ш. у морі Скоша. Гніздиться циркумполярно-антарктично на узбережжі Антарктиди (крім Антарктичного півострова), а іноді і на віддалених до 250 км углиб материка територіях, а також на прилеглих антарктичних островах. Літає переважно над вільними від льоду водами на кордоні льоду і відкритих вод. У зимовий період частина птахів залишається біля кордону паків льоду, інша ж частина відкочовує на північ до 48 ° пд. ш. Зрідка молоді птахи проникають ще далі на північ — до 36 ° пд. ш. у районі Австралії і Нової Зеландії[3].
Чисельність[ред. | ред. код]
Загальна чисельність виду в 2004 році оцінювалася в межах від 10 до 20 млн особин[1].
Спосіб життя[ред. | ред. код]
Харчування[ред. | ред. код]
Харчується, головним чином, антарктичним крилем (Euphausia superba). У харчуванні також присутні дрібні пелагічні риби, в основному антарктична сріблянка (Pleuragramma antarcticum), медузи і кальмари Gonatus antarcticus родини Gonatidae. Годується в морі. Їжу схоплює з поверхні води або в її верхньому шарі, занурюючи повністю голову або пірнаючи. Часто харчується в місцях годівлі вусатих китів — смугача антарктичного (Balaenoptera bonaerensis) і горбача (Megaptera novaeanglie), а також морськими птахами — буревісником білим (Pagodroma nivea) і крячком полярним (Sterna paradisaea), з якими іноді утворює великі скупчення.
Розмноження[ред. | ред. код]
Моногамний вид, що гніздиться в постійних багаторічних колоніях. Розмножується щорічно в період з листопада по лютий. Гніздиться на вільних від льоду і снігу пологих кам'янистих схилах гір, ущелин, ярів і вершин скелястих височин У місцях гніздування птахи з'являються в жовтні. Число гніздових пар в колоніях може сильно варіюватися — від декількох пар до сотень тисяч пар. Межі гніздової ділянки невеликі і часто визначаються відстанню, на яку птах, що сидить у гнізді, може дотягнутися дзьобом. Поруч з гніздами антарктичного буревісника можуть гніздитися й інші буревісникові, наприклад, буревісник південний (Fulmarus glacialoides) і буревісник білий. Гніздиться в колоніях ізольованими групами до декількох сотень пар, зрідка гніздиться окремими парами, іноді серед інших буревісників на захищених скельних виступах або в нішах[3].
Гніздо у вигляді невеликої лунки в гравії або піску, обнесене круговим валиком. Лоток викладений кількома дрібними камінчиками або пір'ям. У третій декаді листопада — на початку грудня починається відкладання яєць. У кладці одне яйце, яке насиджують обидва партнери. Насиджування яйця відбувається на перетинках лап, а зверху яйце притискається шкірою насідної плями. Тривалість інкубації становить близько 40-48 діб. Пташенят, що вилуплюються в січні, годують обоє батьків. Пташеня росте швидко і у нього вже після 11-го дня встановлюється власна терморегуляція, тому воно може залишатися в гнізді саме. Підрослих пташенят батьки годують в середньому раз на 48 годин великою кількістю їжі. У антарктичного буревісника, в порівнянні з іншими видами трубконосих подібного розміру, періоди насиджування кладки і вигодовування пташенят помітно коротші, а швидкість росту пташеня більша. Птахи полишають колонії наприкінці лютого — у березні.
Підвидова систематика[ред. | ред. код]
Монотипний вид, що не утворює підвидів.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б BirdLife International (07.08.2018). Thalassoica antarctica. Червоний список Міжнародного союзу охорони природи. Архів оригіналу за 2 червня 2018. Процитовано 2 лютого 2019. (англ.)
- ↑ BirdLife International (2009a)
- ↑ а б в Онли Д., Бартл С. (1999): Определение видов морских птиц, обитающих в Южном океане. Справочник для научных наблюдателей, находящихся на борту рыболовных судов. Музей Новой Зеландии Те Папа Тонгарева. Веллингтон: Te PAPA Press. 85 с.
Література[ред. | ред. код]
- Едуард Брандт. Буревестники // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)
|
|