Антоніо Еґаш Моніш — Вікіпедія

Антоніо Еґаш Моніш
Egas Moniz
Ім'я при народженні порт. António Caetano de Abreu Freire de Resende
Народився 29 листопада 1874(1874-11-29)[1][2][…]
Аванка, Ештаррежа, Авейру, Португалія
Помер 13 грудня 1955(1955-12-13)[1][2][…] (81 рік)
Лісабон, Португалія[4]
Країна Португалія Португалія
Діяльність політик, нейронауковець, лікар, нейрохірург, викладач університету, психіатр, невролог, дипломат
Alma mater Коїмбрський університет
Лісабонський університет
Галузь Психіатрія, нейрохірургія
Заклад Коїмбрський університет
Лісабонський університет
Посада посол і міністрів закордонних справ Португаліїd
Науковий ступінь доктор наук
Членство Національна академія наук Італіїd
Паризька медична академія
Відомий завдяки: відкриття терапевтичного впливу лоботомії при деяких психічних захворюваннях
Нагороди Нобелівська премія з фізіології або медицини (1949)

CMNS: Антоніо Еґаш Моніш у Вікісховищі

Антоніо Каетану ді Абреу Фрейре Егаш Моніш (порт. António Caetano de Abreu Freire Egas Moniz, Егаш Муніш вимовляється ['ɛgɐʃ mu'niʃ]; 29 листопада 1874, Аванка — 13 грудня 1955, Лісабон) — португальський психіатр і нейрохірург, лауреат Нобелівської премії з медицині в 1949 році «за відкриття терапевтичного впливу лоботомії при деяких психічних захворюваннях». Розділив премію з Вальтером Гессом, нагородженим «за відкриття функціональної організації проміжного мозку як координатора активності внутрішніх органів».

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]