Антрацит — Вікіпедія

Антрацит

Загальні відомості
Генезис	метаморфічна порода
Ідентифікація
Колір	чорний, сіруватий
Структура	шарувата
Форма залягання	пласти, лінзи
Окремість	пластова
Густина	1,35—1,5 г/см³
Використання
висококалорійне паливо
Антрацит у Вікісховищі

Антраци́т (грец. ανθραξ — вугілля), твердий, високої щільності, блискучий різновид вугілля, що містить більш 90 % вуглецю і має низький відсоток домішок. Горить без полум'я, диму і запаху. Високоякісне енергетичне паливо. Загальний обсяг видобутку в 2010 році становив 670 млн тонн.

Загальна характеристика[ред. | ред. код]

Найбільш метаморфізований різновид вугілля кам'яного, що має високу теплотворну здатність. Злам раковистий, зрідка зернистий. Колір чорний або сіруватий, Блиск металічний. Густина 1500–1700 кг/м³, твердість 2–2,5; теплотворна здатність 33–35 МДж/кг — 8000–8600 ккал. Антрацит не спікається і дає порошок.

Хімічні властивості антрациту: вуглецю 92–97 %, водню 2–3 %, кисню 2–3 %, азоту — 1 %, фосфору—0,01 %, вологи 2–4 % , золи 3–9 % , летких речовин 2–8 %, сірки 1–3 %. Під мікроскопом антрацит в тонких шліфах непрозорий, рослинні залишки невиразні. Вивчення китайських антрацитів дозволило виявити в них деревну структуру, смоляні тіла, кутикулу, макро- та мікроспори.

Генезис[ред. | ред. код]

Найбільша кількість антрациту утворилася внаслідок регіонального метаморфізму при зануренні вугленосних товщ в область підвищених температур і тиску. Температура при формуванні антрацитів в умовах регіонального метаморфізму знаходилася, імовірно, в інтервалі 350–550 °C.

Поширення[ред. | ред. код]

В Україні присутній в різних районах Донецького кам'яновугільного басейну у вигляді шарів значної потужності, головним чином у відкладах карбонової та пермської систем. В структурі балансових запасів вугілля України антрацити становлять 11,3 %.

За межами України поклади антрациту відомі в Росії (у Західному Сибіру та на східних схилах Уралу), Китаї, Америці, Франції та інших країнах.

Застосування[ред. | ред. код]

Антрацит не самозапалюється і витримує перевезення на значні відстані. Антрацит широко застосовується як високоякісне енергетичне паливо, а також як сировина у чорній (використовують так званий термічний антрацит, який одержують шляхом прожарювання антрациту особливого ґатунку в шахтних печах при температурі до 1350 °C) та кольоровій металургії, хімічній та електротехнічній промисловості тощо. Антрацит — вуглецева сировина при виготовленні абразивів, відновлювачів, електродів.

Порівняльні характеристики в ряду гумітів[ред. | ред. код]

Антрацити належать до найзріліших гумітів. В порівнянні з кам'яним вугіллям, антрацити є найблискучішими і найтвердішими утвореннями з дійсною густиною — (1,4–1,7) • 10³ кг/м³. Колір антрацитів чорний або сірувато-чорний, блиск металічний з жовтим відтінком. Антрацити розрізняються за характером будови: масивні, грубо-, середньо- і дрібнозернисті. Типові антрацити виявляють деякі властивості, не характерні для кам'яного вугілля, наприклад, підвищену електропровідність. Антрацити — це не остання стадія перетворення гумітів. Вважається, що у відповідних умовах антрацит може через проміжні стадії перетворитися на графіт. У такому разі безперервний ряд гумітів

торф → буре вугілля → кам'яне вугілля → антрацит

закінчується графітом.

Між всіма типовими представниками в цьому ряді гумітів, на стиках, є перехідні утворення з проміжними властивостями: між торфом і бурим вугіллям — поховані торфи, між бурим вугіллям і довгополуменевим кам'яним вугіллям — вугілля марки БД, між пісним кам'яним вугіллям і антрацитами — напівантрацит.

Є перехідні утворення також між антрацитом і графітом (dr = 2,2–2,23 • 10³ кг/м³>). До них належать суперантрацити, або графітисті антрацити (dr = 1,75–1,9 • 10³ кг/м³), які зустрічаються на Уралі. До перехідних утворень між суперантрацитом і графітом зараховують так звані антраксоліти, одним з представників яких є шунгіт. Малозольний різновид шунгіту (dr = 1,84–1,98 • 10³ кг/м³) є матеріалом чорного кольору, дуже твердим, з сильним блиском і синюватим відливом, на вигляд схожим на антрацит.

Див. також[ред. | ред. код]

• Метаантрацит
• Напівантрацит
• Суперантрацит
• Термоантрацит

Література[ред. | ред. код]

• А. Я. Радзивілл. Антрацит [Архівовано 12 березня 2017 у Wayback Machine.] // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001­–2023. — ISBN 966-02-2074-X.
• Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2004. — Т. 1 : А — К. — 640 с. — ISBN 966-7804-14-3.
• Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
• В. І. Саранчук, М. О. Ільяшов, В. В. Ошовський, В. С. Білецький. Хімія і фізика горючих копалин. — Донецьк: Східний видавничий дім, 2008. — с. 600. ISBN 978-966-317-024-4
• Жемчужников Ю. Н. Общая геология ископаемых углей. Изд. 2. М., 1948. (рос.)
• Гапеев А. А. Твердые горючие ископаемые. М., 1949. (рос.)
• Аммосов И. И. и Тан Сю-и, Стадии изменения углей и парагенетические отношения горючих ископаемых, М., 1961. (рос.)
• Жемчужников Ю. А., Гинзбург А. И., Основы петрологии углей, М., 1960. (рос.)

Тематичні сайти Quora Словники та енциклопедії Большая российская энциклопедия · Велика данська енциклопедія · Велика норвезька енциклопедія · Енциклопедія сучасної України · American Cycl. (1879) · Britannica (9-th) · Britannica (11-th) · Encyclopædia Britannica · Internetowa encyklopedia PWN Довідкові видання WordNet Нормативний контроль Freebase: /m/018ykx · NDL: 00567887 · NKC: ph508927

Це незавершена стаття з геології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.