Антіох IV Епіфан — Вікіпедія

Антіох IV Епіфан
дав.-гр. Ἀντίοχος Ἐπιφανής
Погруддя Антіоха IV у Старому музеї, Берлін.
Правління 175 до н. е.164 до н. е.
Коронація 175 до н. е.
Біографічні дані
Імена Мітрідат
Народження 215 до н. е.
Смерть не раніше 161 до н. е. і не пізніше грудень 164 до н. е.
У шлюбі з Лаодіка IV
Діти Антіох V Евпатор[1][2][3], Лаодіка VI, Александр I Балас і Лаодіка
Династія Селевкіди
Батько Антіох III Великий[4][3][5]
Мати Лаодіка III
CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Антіо́х IV Епіфан (215 до н. е. — 164 до н. е.) — сирійський цар з 175 до н. е. Молодший син Антіоха III.

На думку дослідника Б. Скольника, Антіох IV зміг стати новим басилевсом завдяки підтримці вихідців з Мілету, які мали великий вплив при селевкідському дворі з часів правління його старшого брата[6]. Придушував повстання в Персиді та вступив у протистояня з Парфією за контроль над Ормузькою протокою. В рамках цього Нуменій, сатрап Месени, здобув перемоги: морську (неподалік узбережжя Карманії) і сухопутну.

Зайняв Єрусалим у 170 до н. е., захопивши велику частину священних скарбів Храму, і встановив правління грецького типу, намагаючись викорінити юдаїзм. Це викликало повстання юдеїв, очолюване Макавеями.

Антіох помер у 164 до н. е., так і не змігши його придушити.

Образ Антіоха IV у культурі[ред. | ред. код]

Вчений Джордж Нікельсбург під час дослідження Книги Даниїла, висловив думку, що персонажі книги, Навуходоносор та Валтасар є масками для Антіоха IV та його сина[7].

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • George W E. Nickelsburg. Stories of Biblical and Early Post-Biblical Times // The Literature of the Jewish People in the Period of the Second Temple and the Talmud, Volume 2 Jewish Writings of the Second Temple Period : [англ.]. — 1984. — ISBN 978-90-04-27511-9.
  • Смирнов С. В. Милетяне и Селевкиды. (Заметка о роли придворных в династическом кризисе II в. до н.э.) : [рос.] // Мнемон: Исследования и публикации по истории античного мира. — 2016. — № 16-2. — С. 79-86. — ISSN 1318-193X.