Антіфонт — Вікіпедія

Антіфонт
Народження 480 до н. е.[1][2][3]
Рамнунтd, Стародавня Греція
Смерть 411 до н. е.[2][3]
Афіни, Стародавня Греція
Громадянство (підданство) Стародавні Афіни
Знання мов
  • давньогрецька мова[4]
  • Діяльність
  • політик, оратор
  • Літературний напрям Софісти[d] і Досократики
    Вчителі Горгій
    Відомі студенти Фукідід[5][6]

    Антіфо́н (грец. Αντιφων; 2-га половина 5 століття до н. е.) — стародавній грецький філософ-софіст, математик, ідеолог афінської рабовласницької демократії. Зараховується до канону 10 ораторів.

    Філософія Антіфона суперечлива. У ній втілена своєрідна спроба поєднати вчення натурфілософів, зокрема Емпедокла та Демокріта, з ідеалістичною філософією елейської школи. Ставлячи «веління природи» — прагнення людей до щастя — вище за громадські обов'язки, Антіфон піддавав критиці державу, суд, закони, створені сильними для пригноблення слабких і, як прихильник теорії «природного права», пропагував ідею рівності всіх людей.

    Примітки[ред. | ред. код]

    Література[ред. | ред. код]

    Посилання[ред. | ред. код]