Апарат штучної вентиляції легень — Вікіпедія

Апарат штучної вентиляції легень
Дитячий апарат ШВЛ The Bird VIP
Спеціальність Пульмонологія, Реаніматологія, Анестезіологія

Апара́т шту́чної вентиля́ції леге́нь (апарат ШВЛ, апарат штучного дихання) — медичне обладнання, призначене для примусової подачі газової суміші (кисень і стиснене висушене повітря) до легень з метою насичення крові киснем і виведення з легень вуглекислого газу.

Апарат ШВЛ може використовуватись як для інвазивної (через інтубаційну трубку, введену до дихальних шляхів пацієнта або через трахеостому), так і для неінвазивної штучної вентиляції легень — через маску.

Апарат ШВЛ може бути як ручним (мішок Амбу), так і механічним. Стиснене повітря та кисень для пневможивлення механічного апарата можуть подаватись як із центральної системи газопостачання медичного закладу або балону стисненого повітря (при транспортуванні), так і з індивідуального мінікомпресора (реальність у пострадянських країнах) і кисневого концентратора. При цьому суміш газів повинна зігріватись і зволожуватись перед подачею пацієнтові.

Сучасні апарати ШВЛ є вкрай високотехнологічним медичним обладнанням. Вони забезпечують респіраторну підтримку пацієнта як за об'ємом, так і за тиском.

На тепер[коли?] найдосконалішою технологією синхронізації апарата ШВЛ з пацієнтом є технологія нейроконтрольованої вентиляції легень, коли сигнал, що йде з дихального центру довгастого мозку діафрагмальним нервом до діафрагми, фіксується спеціальними високочутливими датчиками, розміщеними в ділянці переходу стравоходу до шлунка (ділянка кардії).

Апарат високочастотної струменевої ШВЛ може забезпечувати як власне високочастотну струменеву ШВЛ, так і поєднану. При цьому використовується контроль за тиском для запобігання баротравмі легень. Сучасний апарат високочастотної струменевої ШВЛ повинен мати вбудований роликовий зволожувач і вбудовану систему зігрівання газової суміші для запобігання тяжким ускладненням з боку дихальних шляхів. Обов'язковою є можливість дозування кисню та контроль обсягу вуглекислого газу у вдихуваному повітрі. Апарат ШВЛ був винайдений Філіпом Дрінкером[en] і Луїсом Аґассізом Шовом-молодшим[en] 1927 року.

Класифікація[ред. | ред. код]

Апарат ШВЛ на посту відділення реанімації

Класифікація апаратів штучної вентиляції легень розроблена відповідно до ГОСТ 18856-81.

Поділ апаратів ШВЛ за шириною функціональних можливостей та віком пацієнта:

  • для дорослих і дітей старших 6 років
    • 1 група
    • 2 група
    • 3 група
  • для дітей віком до 6 років
    • 4 група
  • для новонароджених і дітей першого року життя
    • 5 група

Поділ апаратів ШВЛ за приводом та управлінням:

  • з електроприводом
    • пневмомеханічне управління
    • електронне управління
    • ручне управління
  • з пневмоприводом
    • пневмомеханічне управління
    • електронне управління
    • ручне управління
  • з ручним приводом

Поділ апаратів ШВЛ за призначенням

  • апарати ШВЛ загального призначення
  • апарати ШВЛ спеціального призначення

Апарати ШВЛ загального призначення:

  • тривала або повторно-короткочасна ШВЛ для дорослих і дітей старших 6 років
    • відділення інтенсивної терапії та реанімації, післяопераційні відділення та палати (1, 2, 3 групи)
    • відділення інтенсивної терапії та реанімації, післяопераційні відділення та палати, амбулаторії (3 група)
  • тривала або повторно-короткочасна ШВЛ для новонароджених і дітей першого року життя
    • відділення інтенсивної терапії та реанімації, післяопераційні відділення та палати, відділення анестезіології (4, 5 групи)

Апарати спеціального призначення:

  • оживлення новонароджених
    • пологові блоки (5 група)
  • швидка допомога для дорослих і дітей
    • транспортні засоби, місця уражень, польові умови (3, 4 групи)
  • ШВЛ при бронхоскопії
    • відділення ендоскопії й анестезіології (3 група)
  • ШВЛ при наркозі
    • відділення анестезіології (2, 3 групи).[1]

В Україні[ред. | ред. код]

У 2019—2020 роках апарати ШВЛ зокрема використовувалися при лікуванні важких випадків коронавірусної хвороби.[2][3]

До початку епідемії коронавірусу в Україні нараховувалося близько 3500 апаратів ШВЛ (більшість із них були вироблені на українському заводі «Буревісник»[4]), їх планується залучити до лікування хворих.[5] З цієї кількості близько 620 в інфекційних лікарнях.[6] Апаратів ШВЛ потребують п'ять зі ста пацієнтів. А двоє з тисячі пацієнтів потребують спеціальної версії апарату — портативний апарат штучної легені ЕКМО. Таких в Україні загалом 15. Апарат ЕКМО використовували також під час епідемії свинячого грипу.[6]

Ілон Маск оголосив, що його заводи Тесла можуть виробляти апарати ШВЛ. Він пообіцяв безкоштовно передати апарати у лікарні для лікування коронавірусної хвороби. Посольство України в США та ще кілька осіб звернулися до Ілона про допомогу.[7]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ ДСТУ EN 794-3:2015 Апарати штучної вентиляції легенів. Частина 3. Додаткові вимоги до транспортних апаратів штучної вентиляції легенів і тих, що їх застосовують у разі надзвичайних випадків (EN 794-3:1998+A2:2009, IDT)
  2. ↑ До апарату ШВЛ підключені 18 хворих на коронавірус — Ляшко [Архівовано 6 квітня 2020 у Wayback Machine.], Укрінформ, 5 квітня 2020
  3. ↑ У СЕМИ ПАЦІЄНТІВ ІЗ ПІДОЗРОЮ НА COVID-19 У ЛЬВОВІ — ВАЖКИЙ СТАН. ДВОЄ ПІДКЛЮЧЕНІ ДО АПАРАТУ ШВЛ [Архівовано 8 квітня 2020 у Wayback Machine.], Твоє місто, 5 квітня 2020
  4. ↑ Вдихнути життя: як в Україні намагаються відродити виробництво апаратів ШВЛ [Архівовано 13 квітня 2020 у Wayback Machine.], 19 березня 2020
  5. ↑ У МОЗ НАЗВАЛИ КІЛЬКІСТЬ В УКРАЇНІ АПАРАТІВ ШТУЧНОЇ ВЕНТИЛЯЦІЇ ЛЕГЕНЬ [Архівовано 28 березня 2020 у Wayback Machine.], Прямий, 27 Березня 2020
  6. ↑ а б КОРОНАВІРУС В УКРАЇНІ: ЧИ ВИСТАЧИТЬ АПАРАТІВ ШТУЧНОГО ДИХАННЯ У РАЗІ МАСШТАБНОЇ ЕПІДЕМІЇ [Архівовано 15 березня 2020 у Wayback Machine.], ТСН, 14 березня 2020
  7. ↑ Посольство України в США також попросило апарати ШВЛ у Ілона Маска [Архівовано 24 лютого 2022 у Wayback Machine.], НВ, 3 квітня 2020

Джерела[ред. | ред. код]

  • Анестезіологія та інтенсивна терапія: Підручник / Л. П. Ченкий, Л. В. Новицька-Усенко, Р. О. Ткаченко. — К.: Вища шк., 2003. — 399 с.: іл. — ISBN 966-642-152-6 (С. 37—55)
  • Ковальчук Л. Я. Анестезіологія, реанімація та інтенсивна терапія невідкладних станів. — Тернопіль: Уркмедкнига, 2003. — 324 с. – ISBN 966-673-027-8 (С. 33)
  • Посібник із проведення респіраторної підтримки [Текст] : [Навч. посіб. для лікарів-інтернів і аспірантів вищ. мед. навч. закл. III-IV рівнів акредитації] / І.П.Шлапак, М.М.Пилипенко. - К. : Логос, 2003. - 134 с : іл. ISBN 966-581-426-5

Література[ред. | ред. код]

  • Примусова вентиляція тазабезпечення прохідності дихальних шляхів в практиці невідкладних станів: навч. посіб. для студ. та лікарів-інтернів ВНЗ III-IV р.а. спец. "Анестезіологія та інтенсивна терапія","Медицина невідкладних станів" / [В. М. Коновчук, В. І. Ротар, С. О. Акентьєв та ін.] ; М-во охорони здоров'я України, ВДНЗ України "Буковин. держ. мед. ун-т", Каф. анестезіології та реніматології. -Чернівці : БДМУ, 2019. -158 с. : кольор. іл. -Загол. палітурки : Примусова вентиляція та забезпечення прохідності верхніх дихальних шляхів в практиці невідкладних станів.
  • (англ.)BS EN 794-3:1998+A2:2009 Lung ventilators Particular requirements for emergency and transport ventilators/ ISBN 978 0 580 65092 5
  • (рос.)ГОСТ 18856-81 — Аппараты ингаляционного наркоза и искусственной вентиляции легких. Общие технические требования. Методы испытаний.

Посилання[ред. | ред. код]

Відео[ред. | ред. код]

Перегляд цього шаблону
  Тематичні сайти
Словники та енциклопедії
Довідкові видання
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Апарат_штучної_вентиляції_легень&oldid=40793463