French
DeutschАпічатпон Вірасетакул — Вікіпедія
| Апічатпон Вірасетакул | ||
|---|---|---|
| อภิชาติพงศ์ วีระเศรษฐกุล | ||
 Апічатпон Вірасетакул, грудень 2010 | ||
| Дата народження | 16 липня 1970 (53 роки) | |
| Місце народження | Бангкок, Таїланд | |
| Громадянство |  Таїланд | |
| Професія | кінорежисер, сценарист, продюсер | |
| Alma mater | Khon Kaen Universityd і Школа інституту мистецтв Чикагоd | |
| Роки активності | 1993 — наш час | |
| Напрям | Авторське кіно | |
| IMDb | ID 0917405 | |
| Нагороди та премії | ||
| ||
| Офіційний сайт | ||
 Апічатпон Вірасетакул у Вікісховищі | ||
Апічатпо́н «Джо» Вірасетаку́л (тай. อภิชาติพงศ์ วีระเศรษฐกุล; нар. 16 липня 1970, Бангкок, Таїланд) — тайський незалежний кінорежисер, сценарист і продюсер нетрадиційних з розповідної точки зору фільмів — «Таємничий полуденний об'єкт» (2000), «Благословенно Ваш» (2002), «Тропічна хвороба» (2004), «Синдроми і століття» (2006). У 2010 році його фільм «Дядечко Бунмі, який пам'ятає свої минулі життя» був удостоєний «Золотої пальмової гілки» 63-го Каннського кінофестивалю. Через складне для вимови ім'я режисер просить, щоб його називали «Джо». Лауреат та номінант багатьох фестивальних та професійних кінонагород 
.
Біографія[ред. | ред. код]
Апічатпон Вірасетакул за першою освітою — архітектор. У середині 1990-х він відвідував кіношколу в Чикаго. Починав як експериментальний документаліст. Зняв понад десяток короткометражних фільмів. У 1999 році створив невелику кінокомпанію Kick the Machine, яка займається випуском його фільмів (як правило, в копродукції з європейськими студіями). Воліє працювати з непрофесійними акторами. Відвертість сцен в деяких з його фільмів виклика́ла проблеми з цензурою в Таїланді.
Творчість[ред. | ред. код]
Фільми Вірасетакула мають нетрадиційну структуру оповіді (розміщення титрів в середині фільму, сюжетні траєкторії, що перетинаються, непоспішне розкриття мотивації героїв). У них часто фігурують джунглі, містика, реінкарнації душ і гомосексуальність. Відсутність традиційної розповідної лінії дозволяє критикам інтерпретувати фільми Вірасетакула як «таке, що тече, безтілесне скупчення дивовижних знаків, що позбавлені смислу, який не піддається розшифровці»[1]. Російський кінокритик Андрій Плахов зараховує Вірасетакула до режисерів нової генерації, любителів «розслаблених розповідних структур», які «заперечують саму ідею кіно як історії, і кіно як атракціону»[2].
Роботи Вірасетакула отримували нагороди на найбільших світових кінофестивалях. Так, «Тропічна хвороба» отримала приз журі на Каннському кінофестивалі 2004 року[3], «Благословенно ваш» здобув головний приз у програмі «Особливий погляд» на Каннському кінофестивалі 2002 року[4], а фільм «Синдроми і століття», прем'єра якого відбулася на 63-му Венеційському кінофестивалі[5] став першим тайським фільмом, представленим у конкурсній програмі Венеційського кінофестивалю.
Особисте життя[ред. | ред. код]
Апічатпон Вірасетакул є відкритим геєм. У травні 2013 року в інтерв'ю часопису Encounter Thailand, Апічатпон заявив, що всі його фільми носять особистісний характер, і він не вважає себе культурним послом Таїланду. У зв'язку з поняттям «квір», він пояснив: «Для мене, слово квір не означає нічого неможливого»[6].
Фільмографія (вибіркова)[ред. | ред. код]
| Рік | Назва українською | Оригінальна назва | Режисер | Сценарист | |
|---|---|---|---|---|---|
| 2000 | Непізнаний полуденний об'єкт | Dokfa nai meuman |  | ||
| 2002 | Благословенно Ваш | Sud sanaeha | | | |
| 2003 | Пригоди Айрон Пуссі | Hua jai tor ra nong | | | |
| 2004 | Тропічна хвороба | Sud pralad | | | |
| 2005 | к/м | Земні бажання | Worldly Desires | | |
| 2005 | к/м | Привид Азії | Ghost of Asia | | |
| 2006 | Синдроми і століття | Sang sattawat | | | |
| 2006 | к/м | Гімн | The Anthem | | |
| 2007 | Положення нашого світу | O Estado do Mundo | | ||
| 2009 | к/м | Лист дядечкові Бунмі | A Letter to Uncle Boonmee | | |
| 2009 | к/м | Примари Набуа | Phantoms of Nabua | | |
| 2009 | Хайку | Haiku | | ||
| 2010 | Дядечко Бунмі, який пам'ятає свої минулі життя | Loong Boonmee raleuk chat | | | |
| 2010 | к/м | Імперія | Empire | | |
| 2011 | Quattro Hongkong 2 | | |||
| 2012 | Готель «Меконг» | Mekong Hotel | | | |
| 2012 | к/м | Попелища | Ashes | | |
| 2013 | Венеція 70: Перезавантаження майбутнього | Venice 70: Future Reloaded | | ||
| 2014 | Короткі історії | Short Plays | | ||
| 2015 | Цвинтар блиску | Rak ti Khon Kaen | | | |
| 2018 | 10 років в Таїланді | 10 Years in Thailand | | ||
| 2021 | Пам'ять | Memoria | | |
Визнання[ред. | ред. код]
Нагороди та номінації Апічатпона Вірасетакула' [7]| Рік | Категорія | Фільм | Результат |
|---|---|---|---|
| Ванкуверський міжнародний кінофестиваль | |||
| 2000 | Приз Дракони і Тигри | Непізнаний полуденний об'єкт | Перемога |
| 1900 | Приз Дракони і Тигри — Спеціальна згадка | Перемога | |
| Токійський кінофестиваль FILMeX | |||
| 2000 | Гран-прі | Непізнаний полуденний об'єкт | Номінація |
| 2002 | Гран-прі | Благословенно Ваш | Перемога |
| 2004 | Перемога | ||
| Каннський кінофестиваль | |||
| 2002 | Приз Особливий погляд | Благословенно Ваш | Перемога |
| 2004 | Золота пальмова гілка | Тропічна хвороба | Номінація |
| Приз журі | Перемога | ||
| 2010 | Золота пальмова гілка | Дядечко Бунмі, який пам'ятає свої минулі життя | Перемога |
| 2015 | Приз Особливий погляд | Цвинтар блиску | Номінація |
| Кінофестиваль в Салоніках | |||
| 1900 | Приз Золотий Олександр | Благословенно Ваш | Перемога |
| Кінофестиваль незалежного кіно в Буенос-Айресі | |||
| 2003 | Найкращий фільм | Благословенно Ваш | Номінація |
| 2003 | Найкращий режисер | Перемога | |
| 2003 | Приз ФІПРЕССІ | Перемога | |
| Роттердамський міжнародний кінофестиваль | |||
| 2003 | Премія KNF | Благословенно Ваш | Перемога |
| Сингапурський міжнародний кінофестиваль | |||
| 2003 | Приз Молодого кіно | Благословенно Ваш | Перемога |
| 2005 | Спеціальний приз журі | Тропічна хвороба | Перемога |
| Міжнародний кінофестиваль в Сан-Паулу | |||
| 2004 | Премія критиків | Тропічна хвороба | Перемога |
| Міжнародний кінофестиваль у Чикаго | |||
| 2004 | Гран-прі Золотий Г'юго | Тропічна хвороба | Номінація |
| 2006 | Синдроми і століття | Номінація | |
| 2012 | Готель «Меконг» | Номінація | |
| Міжнародний кінофестиваль в Індіанаполісі | |||
| 2005 | Спеціальний приз журі за режисуру | Тропічна хвороба | Перемога |
| Міжнародний кінофестиваль у Локарно | |||
| 2005 | Золотий леопард | Земні бажання | Номінація |
| Туринський гей-лесбійський кінофестиваль | |||
| 2005 | Найкращий художній фільм | Тропічна хвороба | Перемога |
| Венеційський кінофестиваль | |||
| 2006 | Золотий лев | Синдроми і століття | Номінація |
| Азійський кінофестиваль в Довілі (Франція) | |||
| 2007 | Гран-прі Лотус | Синдроми і століття | Перемога |
| Каталонський кінофестиваль в Сіджасі | |||
| 2010 | Приз критиків за найкращий фільм | Дядечко Бунмі, який пам'ятає свої минулі життя | Перемога |
| 2015 | Найкращий художній фільм | Цвинтар блиску | Номінація |
| Лондонський кінофестиваль | |||
| 2015 | Найкращий фільм (Офіційна програма) | Цвинтар блиску | Номінація |
У 2009 році англійською мовою з'явилася збірка статей [Архівовано 10 березня 2016 у Wayback Machine.] про фільми Вірасетакула (серед авторів — Бенедикт Андерсон і Тільда Свінтон). Джонатан Розенбаум назвав його одним з найперспективніших режисерів сучасності.[8]
За підсумками 2000-х років, багато авторитетних кінокритиків (зокрема, Джим Гоберман) включили до числа найкращих фільмів його «Тропічну хворобу»[9]. Російський кінокритик А. Плахов у зв'язку з цим відмітив: «За рейтингами нульових років цей таєць іде в авангарді світового кінопроцесу, багато в чому випереджаючи його, і стає головним режисером сучасності»[10]. У березні 2016 року фільм «Тропічна хвороба» увійшов до рейтингу 30-ти найвидатніших ЛГБТ-фільмів усіх часів, складеному Британським кіноінститутом (BFI) за результатами опитування понад 100 кіноекспертів, проведеного до 30-річного ювілею Лондонського ЛГБТ-кінофестивалю BFI Flare[11][12].
Громадська позиція[ред. | ред. код]
У липні 2018 підтримав петицію Асоціації французьких кінорежисерів на захист ув'язненого у Росії українського режисера Олега Сенцова[13]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Phantoms of Liberty: Apichatpong Weerasethakul edited by James Quandt | Senses of Cinema. Архів оригіналу за 22 квітня 2016. Процитовано 6 квітня 2016.
- ↑ Квентин Кустурица is no more — Плахов — Кино — OpenSpace.ru. Архів оригіналу за 25 березня 2016. Процитовано 6 квітня 2016.
- ↑ Festival de Cannes — From 11 to 22 may 2011. Архів оригіналу за 20 вересня 2011. Процитовано 6 квітня 2016.
- ↑ Festival de Cannes — From 11 to 22 may 2011. Архів оригіналу за 15 квітня 2016. Процитовано 6 квітня 2016.
- ↑ Венеція 2006. Програма. Архів оригіналу за 17 травня 2010. Процитовано 6 квітня 2016.
- ↑ Matthew Hunt (May 2013). EXCLUSIVE INTERVIEW WITH APICHATPONG WEERASETHAKUL (PDF). Encounter Thailand (from matthewhunt.com). Matthew Hunt. Архів оригіналу (PDF) за 5 серпня 2013. Процитовано 26 травня 2014.
- ↑ Нагороди та номінації Апічатпона Вірасетакула на сайті IMDb (англ.)
- ↑ Рецензія в Chicago Reader
- ↑ Новости «Лучшие фильмы 2000-х по версии Cahiers du Cinema» Arthouse.Ru [Архівовано 3 листопада 2011 у Wayback Machine.](рос.)
- ↑ Ъ-Weekend — Международная кадровая политика
- ↑ The 30 Best LGBT Films of All Time. BFI (англ) . 15.06.2016. Архів оригіналу за 15 березня 2016. Процитовано 16.03.2016.
- ↑ Daniel Megarry. BFI Flare names the top 30 LGBT films of all time. Gay Times (англ) . 15.03.2016. Архів оригіналу за 2 квітня 2016. Процитовано 16.03.2016.
- ↑ Appel à la libération immédiate d'Oleg Sentsov ! [Архівовано 10 липня 2018 у Wayback Machine.] // Société des Réalisateurs de Films, 06.07.2018
Посилання[ред. | ред. код]
 | Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Апічатпон Вірасетакул |
- Апічатпон Вірасетакул на сайті IMDb (англ.)
- Офіційний сайт
- Зовите меня Джо [Архівовано 6 березня 2016 у Wayback Machine.](рос.)
- Апичатпонг Веерасетакул: Фиксация сновидений [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.](рос.)
