Арапонга чорнокрила — Вікіпедія

Арапонга чорнокрила

Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Горобцеподібні (Passeriformes)
Родина: Котингові (Cotingidae)
Рід: Арапонга (Procnias)
Вид: Арапонга чорнокрила
Procnias averano
(Hermann, 1783)
Мапа поширення виду
Мапа поширення виду
Посилання
Вікісховище: Procnias averano
Віківиди: Procnias averano
EOL: 917388
ITIS: 562472
МСОП: 22700965
NCBI: 1506509

Арапонга чорнокрила[2] (Procnias averano) — вид горобцеподібних птахів родини котингових (Cotingidae).

Назва[ред. | ред. код]

Видова назва averano походить з португальського словосполучення «ave de verão» — «літній птах», через віру в те, що він співав лише протягом шести тижнів розпалу літа.

Поширення[ред. | ред. код]

Вид поширений в Південній Америці. Розрізнені популяції поширені на крайній півночі Колумбії та півночі Венесуели; в Тринідад і Тобаго; у південній і південно-східній Венесуелі, на заході Гаяни і півночі Бразилії; на північному сході Бразилії.

Опис[ред. | ред. код]

Має яскраво виражений статевий диморфізм. Самець завдовжки близько 28 см і вагою 180 г. Його оперення біле або сірувато-біле, з чорними крилами та каштановою головою. Він має бороду з чорних волокон. Самиця менша, довжиною 27 см і вагою 130 г. Верх оливково-зелений, на голові темніший; більша частина нижньої частини жовта із зеленими смужками, а черево жовте. Вона не має бороди на обличчі.

Спосіб життя[ред. | ред. код]

Харчується виключно фруктами і ягодами. Самиця будує гніздо на зовнішній гілці дерева за межами лісу і відкладає світло-коричневе яйце з темними плямами.

Підвиди[ред. | ред. код]

Виділяють два підвиди:

  • Procnias averano averano (Hermann, 1783) — у північно-східній Бразилії;
  • Procnias averano carnobarba (Cuvier, 1816) — решта ареалу.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. BirdLife International (2021). Procnias averano: інформація на сайті МСОП (версія 2022.1) (англ.) 28 жовтня 2022
  2. Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.

Посилання[ред. | ред. код]