Арсенальна площа — Вікіпедія

Арсенальна площа
Київ
Арсенальна площа в Києві
Арсенальна площа в Києві
Арсенальна площа в Києві
Місцевість Печерськ
Район Печерський район
Розміщення між вулицями Михайла Грушевського, Князів Острозьких і Івана Мазепи
Назва на честь заводу «Арсенал»
Колишні назви
Микільська площа, площа Революції, площа Героїв Арсеналу
Загальні відомості
Координати 50°26′38″ пн. ш. 30°32′43″ сх. д. / 50.443944° пн. ш. 30.545361° сх. д. / 50.443944; 30.545361Координати: 50°26′38″ пн. ш. 30°32′43″ сх. д. / 50.443944° пн. ш. 30.545361° сх. д. / 50.443944; 30.545361
поштові індекси 01010
Транспорт
Найближчі станції метро   «Арсенальна»
Автобуси А  № 24, 55, 62
Трамваї трамвайна лінія існувала у 1905—1998 роках
Тролейбуси Тр № 38
Будівлі, пам'ятки, інфраструктура
Пам'ятники робітникам заводу «Арсенал»
Підприємства завод «Арсенал»
Зовнішні посилання
Код у реєстрі 10031
У проєкті OpenStreetMap r4730783
На карті
На карті населеного пункту
Мапа
Мапа
CMNS: Арсенальна площа у Вікісховищі

Арсена́льна пло́ща — площа у Печерському районі міста Києва (місцевість Печерськ). Розташована між вулицями Михайла Грушевського, Князів Острозьких і Івана Мазепи.

Історія[ред. | ред. код]

Площа утворена, ймовірно, у XVIII столітті. Частково розташована на засипаному яру Провалля. Мала назву Микільська площа — тут починалася Микільська вулиця (теперішня вулиця Івана Мазепи), пізніше — Арсенальна площа. В середині XIX століття на площі було споруджено Микільські ворота — основний в'їзд до Нової Печерської фортеці. З березня 1919 року мала назву площа Революції[1][2], з 1964 року — площа Героїв Арсеналу[3]. Сучасна назва — з 1993 року[4].

Забудова[ред. | ред. код]

На площі розташовані наземний вестибюль станції метро «Арсенальна» Святошинсько-Бровврської лінії Київського метрополітену, будівля колишніх Миколаївських казарм (Микільські ворота), старий корпус заводу «Арсенал». В центрі площі знаходиться Пам'ятник робітникам заводу «Арсенал» , який присвячений учасникам Січневого повстання 1918 року.

Відкритий у 1923 році, як пам'ятник робітникам заводу «Арсенал», являє собою гірську гармату, з якої повсталі арсенальці начебто стріляли по військам Центральної Ради, що штурмували територію заводу. Гармату встановлено на постамент з червоного граніту, де з 1914 до 1918 року (за іншими даними — до 1921 року) була скульптурна група, присвячена полковникам Іскрі та Кочубею (скульптор — військовий інженер штабс-капітан П. О. Самсонов). Існує версія, що після зруйнування пам'ятника Іскрі та Кочубею, деякий час на постаменті стояв гіпсовий пам'ятник Івану Мазепі, який був демонтований чи то денікінцями, чи польською армією, а може й розвалився сам[5]. 18 червня 2019 року представниками Всеукраїнського молодіжного руху «Гідність нації» було здійснено декомунізацію. В постамент монументу було вмонтовано плиту з новим текстом.

У 1919 році на площі, біля початку Московської вулиці (сучасна — Князів Острозьких), було встановлено гіпсовий пам'ятник-погруддя Якова Свердлова. Пам'ятник відкрили з нагоди свята 1 Травня, проте вже восени він був зруйнований військами Денікіна.

Зображення[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. От Киевского Исполкома. Приказ коллегии городского хозяйства // Вісти / Известия. — 1919. — № 29. — 23 марта. — С. 4. (рос.) [Архівовано з першоджерела 3 серпня 2014.]
  2. Переименование улиц // Известия / Вісти. — 1920. — № 13. — 4 января. — С. 4. (рос.) [Архівовано з першоджерела 3 серпня 2014.]
  3. Рішення виконавчого комітету Київської міської Ради депутатів трудящих від 12 травня 1964 року № 619 «Про найменування вулиць і площ м. Києва» // Державний архів м. Києва. Ф. Р-1. Оп. 8. Спр. 330. Арк. 281, 282. [Архівовано з першоджерела 13 серпня 2013.]
  4. Розпорядження Київської міської ради народних депутатів та Київської міської державної адміністрації від 2 лютого 1993 року № 16/116 «Про повернення вулицям історичних назв, перейменування парків культури та відпочинку, станцій метро» // Державний архів м. Києва. Ф. 1689. Оп. 1. Спр. 119, Арк. 207–212. [Архівовано з першоджерела 12 липня 2013.]
  5. Олександр Анісімов. Історія однієї Гармати. Кіевскій телеграфъ. 5 лютого 2006. Архів оригіналу за 26 квітня 2016. Процитовано 7 квітня 2016. [Архівовано з першоджерела 10 листопада 2013.] (рос.)

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]