Артилерійський вогонь — Вікіпедія

155-мм гаубиці M198 ведуть артилерійський вогонь. США

Артилері́йський вого́нь — вплив на противника артилерійськими снарядами різного призначення з нанесенням йому втрат в живій силі, озброєнні і техніці, морального придушення, руйнування оборонних споруд, а також виконання спеціальних завдань — створення осередків пожеж, освітлення або задимлення місцевості, мінування місцевості, залистування агітаційними матеріалами тощо.

Ведеться прямою наводкою, із закритих і напівзакритих вогневих позицій. Найбільша ефективність артилерійського вогню досягається його масуванням, раптовістю, своєчасністю, точністю.

Велике значення мають маневр вогнем, гнучкість і стійкість управління ним. Артилерійський вогонь ведеться окремими гарматами, взводами, батареями або одночасно декількома артилерійськими підрозділами і частинами по одній або групі цілей, як спостережуваних, так і не спостережуваних з наземних спостережних пунктів.

Артилерійський вогонь може вестися на знищення, руйнування, придушення або виснаження.

  • Знищення — завдання такої поразки противникові, при якому він повністю втрачає боєздатність.
  • Руйнування  — приведення оборонних споруджень противника в непридатний для подальшого бойового використання стан.
  • Придушення  — тимчасове позбавлення противника боєздатності.
  • Виснаження  — турбуючий вогонь з метою морально-психологічної дії на живу силу противника.

Для ураження застосовують різні види артилерійського вогню:

Залежно від темпу, розрізняють стрільбу одиночними пострілами, методичним вогнем, швидким вогнем (з максимальним темпом, але не в збиток точності наведення) і залпами.

Вогонь на враження може вестися після попередньої пристрілки або без неї; на однією або декількома установках прицілу і кутоміра; батареями, дивізіонами внакладку або з розподілами по цілях. Для швидкого ураження цілей застосовуються вогневі нальоти.

Артилерійський вогонь готується завчасно або в ході бою, у міру виявлення цілей і відкривається за викликом загальновійськових або артилерійських командирів.

Див. також[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • Радянська військова енциклопедія. «А—БЮРО» // = (Советская военная энциклопедия) / Маршал Советского Союза А. А. ГРЕЧКО — председатель. — М. : Воениздат, 1976. — Т. 1. — С. 269. — ISBN 00101-030. (рос.)

Посилання[ред. | ред. код]