Асаф — Вікіпедія

Асаф (івр. ‏אסף‏‎‎‎‎) — ім'я трьох біблійних осіб Старого Завіту.

Асаф, син Берехії гершоніта (1 Хр. 6:24). Асаф був левітом, керівником хору царя Давида, ясновидцем (2 Хр. 29:30). Він вів свій родовід від Герсома, другого сина Леві. Згідно з автором книги Хронік, Асаф спочатку один, а потім разом з Геманом і Етаном керував богослужбовим співом у спорудженій Давидом скинії у Сіоні (1 Хр. 15:17-18). Його сини були начальниками чотирьох розрядів співаків по дванадцять членів у кожному розряді. Асафу приписують авторство псалмів 50 та 73-83^[1].
Асаф — батько Йоаха, придворного царя Єзекії (2 Цар. 18:37).
Асаф — царський лісничий Артаксеркса І (Неем. 2:8).

Примітки[ред. | ред. код]

↑ M.J. Mangano, Wstęp do Starego Testamentu cz.2, Chrześcijański Instytut Biblijny, Warszawa 2009, ст. 54-55.(пол.)