French
DeutschАшаффенбург — Вікіпедія
.svg)
Аша́ффенбург (від нім. Aschaffenburg) — містечко, регіональний центр Нижньої Франконії, частини Баварії. Ашаффенбург розташований на річці Майн у західній частині гір Шпессарт. Має приблизно 64 тисячі мешканців.
Історія заснування[ред. | ред. код]
Історія містечка сягає 5 століття нашої ери, коли Ашаффенбург мав назву Цівітас Аскафа. У 982 Ашаффенбург стає єпископським містом, належить монастирю Майнц, а від 1814 — Баварії. Це мальовниче старовинне місто, яке відбудувалося після 2-ї світової війни і має чимало індустріальних і торговельних установ та підприємств.
Табір переміщених осіб і українська громада[ред. | ред. код]
Від 1945 в Ашаффенбурзі перебували понад 7 тисяч українців у 4 таборах переміщених осіб[3]:
- Pionier Kaserne (Піонір казерне) — 2000 мешканці (1946—1949)[4]
- Artillerie Kaserne (Артелері казерне) — бл. 2000 мешканці (1945—1949)[5]
- LaGarde Kaserne (Ляґарде казерне) — 1700 мешканці (1945—1949)[6]
- Bois Brulé Kaserne (Буа-Бріле казерне) — 1500 мешканці (1946—1949)[7]
У листопаді 1945 відбувся з'їзд української еміграції з трьох окупаційних зон — англійської, французької та американської, на якому було створено Центральне представництво української еміграції як самоуправну і допомогову установу українців із завданнями:
- репрезентувати еміграцію в усіх сферах життя, крім політичної, і координувати діяльність допомогових та інших громадських організацій;
- дбати про правову, духовну й матеріальну допомогу та опіку;
- сприяти переселенню українців за межі Німеччини і дбати про створення відповідних умов їхнього життя у країнах нового поселення;
- співпрацювати із закордонними українськими та іншими допомогаючими організаціями й установами, зокрема міжнародними організаціями для біженців.
В Ашаффенбурзі розміщувалось Представництво української еміграції краю Гессен; 29-30 березня 1947 відбувся 2-й з'їзд Об'єднання українських жінок; 25-26 серпня 1947 проходив з'їзд УАПЦ, на якому православні віруючі розкололися на два табори: УАПЦ соборноправна і УАПЦ під проводом митрополита Полікарпа.
Після перенесення українського осередку зі Швайнфурта в Ашаффенбург продовжував виходити щотижневик «Неділя». У таборах діяли дитячі садки, народні школи, фахові курси, драматичні гуртки, хори, оркестри, бібліотеки, кооперативи, 10 громадських організацій, 8 парохій та 6 церковних братств. Функціонували спортивні товариства «Січ», потім «Запоріжжя» та «Пролом», об'єднані згодом в УСТ (Ашаффенбург). У таборі Ляґарде діяла українська гімназія. 1948 року в Ашаффенбурзі була заснована політична партія ліберального спрямування Союз Земель Соборної України.
Міста-побратими[ред. | ред. код]
Перт, Велика Британія (1956)
Сен-Жермен-ан-Ле, Франція (1975)
Мішкольц, Угорщина (1996)
.svg){kind=small}
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Alle politisch selbständigen Gemeinden mit ausgewählten Merkmalen am 31.12.2018 (4. Quartal) — Federal Statistical Office.
- ↑ GeoNames — 2005.
- ↑ «Ашаффенбурґ», том І, ст. 77 // Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
- ↑ Pionier Kaserne, Schweinheimer Strasse, Aschaffenburg 49°57′59″ пн. ш. 9°09′33″ сх. д. / 49.9664056° пн. ш. 9.1593361° сх. д.
- ↑ Artillerie Kaserne, Sälzerweg, Aschaffenburg 49°57′48″ пн. ш. 9°10′22″ сх. д. / 49.9633833° пн. ш. 9.1730250° сх. д.
- ↑ LaGarde Kaserne, Würzburger Strasse, Aschaffenburg 49°58′01″ пн. ш. 9°09′57″ сх. д. / 49.9669500° пн. ш. 9.1660417° сх. д.
- ↑ Bois Brulé Kaserne, Würzburger Strasse, Aschaffenburg 49°57′48″ пн. ш. 9°10′38″ сх. д. / 49.9634222° пн. ш. 9.17722° сх. д.
Література[ред. | ред. код]
- Книш З. На порозі невідомого (спогади від 1945 року). Париж, 1955;
- Fischer W. 1000 Jahre Stadt Aschaffenburg. [Б. м.], 1958;
- Зеленецький О. На громадській ниві: (До 25-ліття Центр. представництва укр. еміграції в Німеччині). Мюнхен, 1972;
- Stadtmuller A. Die Zerstorung und der Wiederaufbau Aschaffenburgs. [1973];
- Wolfert A. F. Aschaffenburger Wappenbuch. [1983];
- Маруняк В. Українська еміграція в Німеччині і Австрії по другій світовій війні. Т. 1, 2. Мюнхен, 1985-98;
- Шарка Б. На громадській ниві: З діяльності Центр. представництва укр. еміграції в Німеччині (1968—1987). Мюнхен, 1988.
- В. С. Леник, Л. І. Рудницький Енциклопедія сучасної України. — Т. 1. — Київ, 2001., стор. 820
 | Це незавершена стаття про місто. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
 | Це незавершена стаття з географії Німеччини. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
| ||||||||||
