Астрономічна одиниця — Вікіпедія

одиниця відстані[1]
не SI-одиниці, що згадуються у SI і UCUM derived unitd
астрономічна одиниця
Сіра лінія показує відстань від Землі до Сонця, яка в середньому становить приблизно 1 астрономічну одиницю
Загальна інформація
Система одиниць позасистемна одиниця вимірювання
(прийнята до використання із SI)
Одиниця довжини/відстані
Позначення а. о. або au чи AU
Перерахунок в інші системи
1 а. о. в... дорівнює...
   основних одиницях SI    1,495978707×1011 м
   англійській системі мір    9,2956×107 миль
   астрономічній системі одиниць    4,8481×10−6 пс; 1,5813×10−5 св. р.


Астрономі́чна одини́ця (скорочено — а. о., міжнародне позначення — au, від англ. astronomical unit) — позасистемна одиниця відстані, вживана переважно в астрономії. Дорівнює середній відстані Землі від Сонця (≈149,6 млн. км[2]). Міжнародний астрономічний союз рекомендує визначати астрономічну одиницю як 149 597 870 700 м точно[3].

Одиницю здебільшого застосовують для вимірювання відстаней між об'єктами Сонячної системи, а також між компонентами подвійних зір. Світло долає цю відстань за 8 хвилин і 19,8718281653569 секунд

Приклади[ред. | ред. код]

Зв'язок з іншими одиницями[ред. | ред. код]

  • 1 світлова секунда ≈ 0,002 а. о
  • 1 світлова хвилина ≈ 0,120 а. о
  • 1 світлова година ≈ 7,214 а. о
  • 1 світловий день ≈ 173 а. о.
  • 1 світловий рік ≈ 63 241 а. о
  • 1 парсек ≈ 206 265 а. о

Історія[ред. | ред. код]

Тихо Браге обчислив відстань від Землі до Сонця у 8 млн км. Згодом Йоган Кеплер отримав результат 24 млн км. Ці дані дуже відрізняються від реальних. Лише 1672 року Джованні Кассіні отримав значно точніші дані. Задля цього він, перебуваючи в Парижі виміряв розташування Марса на фоні зір, а одночасно з ним, у Французькій Гвіані Жан Ріше (фр. Jean Richer) теж здійснив аналогічні спостереження. Зіставивши дані двох вимірювань, астрономи отримали паралакс Марса, та на основі цих даних обчислили, що відстань від Землі до Сонця становить 140 млн км, що лише на 7 % менше за сучасні дані[4].

Згідно з постановою МАС 1976 року астрономічну одиницю було визначено як радіус кругової орбіти тіла малої маси, яке за відсутності збурень від інших планет обертається навколо Сонця з періодом один рік[5]. У системі сталих IERS 2003 року астрономічна одиниця дорівнювала 149 597 870 691 ±6 м[6].

Багаторічні вимірювання відстаней між планетами у сонячній системі зафіксували повільне їх збільшення (зі швидкістю близько 15 сантиметрів за рік — для відстані від Землі до Сонця), що перевищує точність сучасних вимірювань на порядок. Одним з факторів, що може спричиняти такий вплив, є зменшення маси Сонця внаслідок сонячного вітру, однак спостережувана величина значно перевищує розрахунковий ефект (3 см на рік)[7]. За вимірюваннями 2010 року астрономічна одиниця становила 149 597 870 700±3 m[8].

28-ма Генеральна асамблея Міжнародного астрономічного союзу рекомендувала перевизначити астрономічну одиницю в одиницях системи SI як 149 597 870 700 м рівно. Водночас було стандартизовано міжнародне позначення астрономічної одиниці: au[3].

Посилання[ред. | ред. код]

  1. 3-1.C.b // Quantities and units—Part 3: Space and time — 1 — ISO, 2006. — 19 p.
  2. Астрономічна одиниця // Астрономічний енциклопедичний словник / за заг. ред. І. А. Климишина та А. О. Корсунь. — Львів : Голов. астроном. обсерваторія НАН України : Львів. нац. ун-т ім. Івана Франка, 2003. — С. 36. — ISBN 966-613-263-X.
  3. а б XXVIII IAU GA. RESOLUTION B2 on the re-definition of the astronomical unit of length. — 2012. Архівовано з джерела 16 серпня 2013. Процитовано 22 листопада 2012.(англ.)
  4. Глосарій бази даних астрономічних об'єктів при NASA (англійською). Архів оригіналу за 24 червня 2013. Процитовано 31 липня 2010. 
  5. Resolution No. 10 of the XVIth General Assembly of the International Astronomical Union [Архівовано 2 травня 2019 у Wayback Machine.], Grenoble, 1976(англ.)(фр.)
  6. IERS Conventions (2003) [Архівовано 2012-09-11 у Wayback Machine.](англ.)
  7. Georgij A. Krasinsky and V.A. Brumberg. Secular Increase of Astronomical Unit from Analysis of the Major Planet Motions, and its Interpretation // Celestial Mechanics and Dynamical Astronomy. — 2004. — Вип. 90. — С. 267–288. Архівовано з джерела 29 вересня 2006. Процитовано 22 березня 2012.(англ.)
  8. Pitjeva, E.V. and Standish, E.M. (2009). Proposals for the masses of the three largest asteroids, the Moon-Earth mass ratio and the astronomical unit. Celestial Mechanics and Dynamical Astronomy. 103 (4): 365–372. doi:10.1007/s10569-009-9203-8. 

Література[ред. | ред. код]