Бадера Олександр Миколайович — Вікіпедія

Олександр Миколайович Бадера
Народився	1 січня 1948; Володимир-Волинський, Волинська область, Українська РСР
Помер	28 січня 2014 (66 років); Київ, Україна; ·забої отримані 22 січня 2014 біля стадіону «Динамо»
Поховання	Мала Солтанівка, Васильківський район, Київська область, Україна
Громадянство	Україна
Національність	українець
Місце проживання	Київ
Діяльність	підприємець
Відомий завдяки	Небесна сотня
Конфесія	християнин
Діти	доньки: Світлана, Алла, Лілія та син Олександр
	Медаль «За жертовність і любов до України»
	; ; ;

Олександр Бадера (нар. 1 січня 1948(19480101) Володимир-Волинський, Волинська область, Українська РСР — пом. 28 січня 2014, Київ, Україна) — громадський діяч, бізнесмен, активний учасник Євромайдану. Помер від побиття, отриманого 22 січня 2014 року у день Соборності на вулиці Грушевського^[1] біля стадіону «Динамо». Герой України (2015, посмертно).

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився Олександр Бадера у Володимирі-Волинському у 1948 році. Після закінчення школи навчався у Володимир-Волинському професійно-технічному училищі, де отримав професію електогазозварювальника.

Згодом у 1966, пан Бадера здобув вищу економічну освіту в Києві, де й залишився працювати. У 1990-х став приватним підприємцем. Тривалий час займався кінопрокатом, та з товаришами навіть почав самостійно випускати кінофільми. Після знайомства із Почесним гетьманом Українського козацтва Володимиром Мулявою захопився історією козацтва, та сам став отаманом галицько-волинських козаків.

Захоплювався історією та етнографією, був отаманом Галицько-Волинського козацтва. Мріяв створити музей Січових Стрільців. Олександр цікавився також народною медициною, навчався премудростей травознавства у відомого народного цілителя з Брусилівського району на Житомирщині. Ця наука знадобилась йому під час подій Євромайдану, коли він з цілою родиною допомагав пораненим та застудженим, готуючи відвари та настої з трав, а також збирав пляшки для коктейлів Молотова і заготовляв дрова для євромайданівців. Він понад усе любив Україну і все своє життя бажав жити у вільній, заможній країні — мріяв, аби діти та онуки були щасливі та здорові й не шукали собі долю по усіх світах. Ніколи не залишався байдужим до беззаконня, яке коїлось в Україні. Був переконаний, що неможливо допускати свавілля зажерливих можновладців і що в цей нелегкий час не можна стояти осторонь від будь-яких подій.

З перших днів Євромайдану він був активним учасником народного спротиву. У нічні чергування, підтримуючи патріотичний дух побратимів, ділився досвідом та знаннями, розповідаючи про славні подвиги козаків. Вважав, що народна медицина творить чудеса й зцілює найскладніші недуги. Олександр сильно застудився, коли на Водохреще був облитий крижаною водою, до того ж отримав сильне отруєння газами, але все одно не покинув барикади, жартував: «Трохи мене покропили, та від того я став ще більш загартованим». 22 січня 2014 на День Соборності, біля стадіону «Динамо» під час протистояння на Грушевського у сутичках його сильно побили. Його привезли з Майдану в тяжкому стані, однак він залишався при свідомості і спілкувався з рідними. Він знов віджартовувався: «Зламали пальця — та не зломити дух».

Після побиття Олександра Бадеру привезли додому, до лікарні не звертався через те, що саме лікарня для побитих та поранених була одним з найнебезпечніших місць, та сам Олександр вірив у це, що зможе сам себе вилікувати.

За шість днів, унаслідок численних травм, Олександр Бадера помер. Це сталось 28 січня 2014 року. В останню дорогу 31 січня 2014 його провели місцеві козаки на кладовищі села Мала Солтанівка.^[2] Похований в селі Мала Солтанівка Васильківського району Київської області поруч із могилою своєї матері.

Нагороди[ред. | ред. код]

Звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (20 лютого 2015, посмертно) — за громадянську мужність, патріотизм, героїчне відстоювання конституційних засад демократії, прав і свобод людини, самовіддане служіння Українському народові, виявлені під час Революції гідності^[3]
Медаль «За жертовність і любов до України» (УПЦ КП, червень 2015) (посмертно)^[4]

Примітки[ред. | ред. код]

↑ Небесна сотня. Архів оригіналу за 31 травня 2014. Процитовано 3 квітня 2014.
↑ Черный День соборности: год назад на Майдане начали гибнуть люди (рос.)
↑ Указ Президента України від 20 лютого 2015 року № 94/2015 «Про присвоєння звання Герой України»
↑ Патріарх Філарет нагородив почесними медалями родичів героїв Небесної сотні [Архівовано 6 липня 2015 у Archive.is] // ТСН, 5 липня 2015

Посилання[ред. | ред. код]

Загиблі Герої Майдану [Архівовано 21 лютого 2014 у Wayback Machine.]
Президент присвоїв звання Герой України п'ятьом активістам посмертно
Один із воїнів Небесної Сотні народився у Володимирі-Волинському (укр.). «Слово Правди». 27 серпня 2015. Архів оригіналу за 19 лютого 2016. Процитовано 21 березня 2017.
Олександр Бадера
Профіль на сайті nebesnasotnya.com
Небесна Сотня. Список загиблих Героїв України
Небесна Сотня. Євромайдан. Розвиток подій [Архівовано 20 лютого 2015 у Wayback Machine.]
Небесная Сотня. Список погибших Героев Украины (рос.)
Особистості України. Бадера Олександр Миколайович [Архівовано 2 травня 2014 у Wayback Machine.]

Попередник:	Герой України — кавалер ордена «Золота Зірка» № 142 20 лютого 2015	Наступник:
Шаптала Сергій Олександрович		Дяковський Юрій Іванович

[1] Небесна сотня. Архів оригіналу за 31 травня 2014. Процитовано 3 квітня 2014.

[2] Черный День соборности: год назад на Майдане начали гибнуть люди (рос.)

[3] Указ Президента України від 20 лютого 2015 року № 94/2015 «Про присвоєння звання Герой України»

[4] Патріарх Філарет нагородив почесними медалями родичів героїв Небесної сотні [Архівовано 6 липня 2015 у Archive.is] // ТСН, 5 липня 2015

[1]

[2]

[3]

[4]