Базиліка Сан-Марино — Вікіпедія

Базиліка Сан-Марино
	43°56′13″ пн. ш. 12°26′48″ сх. д. / 43.93694° пн. ш. 12.44667° сх. д.Координати: 43°56′13″ пн. ш. 12°26′48″ сх. д. / 43.93694° пн. ш. 12.44667° сх. д.
Статус	Католицький храм
Статус спадщини	частина об'єкта Світової спадщини ЮНЕСКО[d]
Країна	Сан-Марино
Розташування	місто Сан-Марино
Конфесія	Католицтво
Єпархія	Сан-Марино-Монтефельтро
Тип будівлі	Базиліка
Архітектурний стиль	неокласицизм
Автор проєкту	Акілле Серра
Засновано	1855
Будівництво	1826 — 1838
Реліквії	мощі святого Марина
	Базиліка Сан-Марино (Сан-Марино)
	Базиліка Сан-Марино у Вікісховищі

Бази́ліка Сан-Мари́но (італ. Basilica minore di San Marino diacono) — головний храм міста Сан-Марино. Присвячений покровителеві міста і держави святому Марину. Базиліка виконана в стилі неокласицизму, з портиком з восьми коринфських колон. На фронтоні, над колонами, написано «лат. DIVO MARINO PATRONO ET LIBERTATIS AUCTORI SEN. PQ» — «Святому Марину, покровителю, принісшому свободу. Сенат і народ». У 2008 р. разом з історичним центром Сан-Марино включене до списку Всесвітньої спадщини. Базиліка зображена на десятицентовій монеті карбування Сан-Марино.

Інтер'єр базиліки складається з трьох нефів, утворених шістнадцятьма колонами, що стоять півколом в апсиді. На головному вівтарі стоїть статуя святого Марина роботи учня Канови, Адамо Тадоліні. Під вівтарем зберігається частина мощів святого Марина, виявлених в 1586 р.. Інша частина в 1595 р. була передана в Далмацію, на острів Раб, місце його народження. У соборі також знаходиться «Трон регента», зроблений в 1600-х рр..

Історія[ред. | ред. код]

На місці, де зараз знаходиться базиліка, з IV століття стояла церква з баптистерієм (П'єве), присвячена святому Марину. Перша згадка про неї відноситься до 530 року.
З 1113 р. вона згадується як «церква святого Марина».
До 1800-х років церква настільки занепала, що в 1807 р. довелося її знести і почати будівництво базиліки, для чого в Сан-Марино був запрошений болонський архітектор Акілле Серра. 24 липня 1825 р. Генеральна рада Сан-Марино ухвалила рішення про будівництво нової церкви на місці старої.
Будівництво розпочалося 28 липня 1826 р. і тривало до 1838 р..
5 лютого 1838 р. церква була освячена єпископом Монтефельтро Кріспіном Агостінуччі в присутності двох капітанів-регентів Сан-Марино.
21 липня 1926 р. Папа Римський Пій XI надав їй статус малої базиліки.
29 серпня 1982 р. цю базиліку відвідав Папа Римський Іван-Павло II, вклонитися мощам святого Марина.

Галерея[ред. | ред. код]

Базиліка Сан-Марино
Всередині собору

Див. також[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Базиліка Сан-Марино

Святий Марин

Джерела[ред. | ред. код]

AA.VV. San Marino — antica terra delle libertà, Fiorentino, Edizioni International Souvenir S.A., 1997. (італ.)

Посилання[ред. | ред. код]

Портал «Християнство» Портал «Історія»