Байдівка — Вікіпедія

село Байдівка
Країна	Україна
Область	Луганська область
Район	Старобільський район
Громада	Шульгинська сільська громада
Основні дані
Засноване	1822
Населення	934
Площа	4,262 км²
Густота населення	277,8 осіб/км²
Поштовий індекс	92763
Телефонний код	+380 6461
Географічні дані
Географічні координати	49°10′38″ пн. ш. 38°55′07″ сх. д. / 49.17722° пн. ш. 38.91861° сх. д.Координати: 49°10′38″ пн. ш. 38°55′07″ сх. д. / 49.17722° пн. ш. 38.91861° сх. д.
Середня висота; над рівнем моря	57 м
Місцева влада
Адреса ради	92763, Луганська обл., Старобільський р-н, с.Байдівка, вул.Красна,1а
Карта
	Байдівка
	Байдівка
Мапа
	Байдівка у Вікісховищі

Ба́йдівка — село в Україні, у Шульгинській сільській громаді Старобільського району Луганської області. Орган місцевого самоврядування з 2019 року — Шульгинська сільська громада, до 2019 року — Байдівська сільська рада.

Географія[ред. | ред. код]

Село розташоване на берегах річки Айдар, за 14 км від районного центру. Через село проходить автошлях H 21.

Сусідні населені пункти:

	село Титарівка	село Половинкине
	село Лозовівка	Пн
		Зх Байдівка Сх
		Пд
	село Хворостянівка	село Шульгинка

Назва[ред. | ред. код]

За однією версією назва села походить від українського слова «байда», що має декілька значень (окраєць хліба, гуляка, безтурботна людина, гульвіса, козак). Але вибір назви змотивований тим, що перші поселенці були з правобережжя України. За іншою версією назва населеного пункту походить від імені Дмитра Байди-Вишневецького, який у 1559 році здобув перемогу у битві з кримсько-татарським військом на річці Айдар.

За твердженням російського історика кінця ХІХ ст. В. П. Семенова, слобода спочатку називалася Байдаківкою. Цей топонім ймовірно походить від «байдака» — козацького човна у запорожців^[1].

Історія[ред. | ред. код]

Байдівка була заснована в 1822 році.

На околицях села виявлено 5 пам'яток бронзової доби.

Байдівка лежить на давньому шляху в Московщину, який має народну назву «Гетьманський шлях».

Село виникло на початку XVIII століття, проте на його околицях було знайдено рештки 5 поселень бронзової доби.

Основне населення села складали українські (з Правобережжя) та російські (з центральних губерній Росії) селяни.

В другій половині XIX століття в селі мешкало близько 3 тис. осіб.

Під час другого Голодомору, організованого радянською владою у 1932—1933 роках, село було занесено на Чорну дошку, голодною смертю загинуло 384 особи^[2]. В пам'ять про загиблих від голоду в селі був встановлений пам'ятний хрест.

Населення[ред. | ред. код]

Кількість населення Байдівки змінюється в бік зменшення. За даними перепису населення 2001 року, у селі мешкало 1184 осіб^[3]. Мовний склад населення села був таким^[4]: україномовні - 1130 осіб, російськомовні - 48 осіб, білоруськомовні - 2 особи. В 2010 році у селі проживало 1200 осіб. На момент 2021 року в селі проживає 934 особи.

Освіта[ред. | ред. код]

У селі діє Байдівська філія Шульгинського ліцею з українською мовою навчання^[5]. На будівлі школи встановлено меморіальну дошку на честь уродженця села, учасника німецько-радянської війни Петра Болота (1909—1966)^[6].

Релігія[ред. | ред. код]

У селі діє парафія Свято-Хресто-Воздвиженського храму УПЦ МП. Храм засновано у 1819 р., збудовано у 1844 р. При церкві є недільна школа, у якій навчається близько 30 дітей^[7].

У 1980 році храм був визнаний пам'яткою архітектури місцевого значення.

Поруч храмом розташований меморіал в честь односельців, що загинули у другій Світовій війні.

Храм - серце села. Байдівська філія Половинкинської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів. Архів оригіналу за 3 серпня 2020. Процитовано 5 травня 2020.

Фольклор[ред. | ред. код]

У селі записані побутові пісні «А учора у вечері случилася біда, молодая дівчинонька зчарувала козака», «Росте жито зелененьке», «Ой доле моя доля, та яка ж ти нещасна», «Ой у полі озеречко»^[8].