Балабан (інструмент) — Вікіпедія

Балабан
Класифікація
Споріднені інструменти
CMNS: Балабан у Вікісховищі

Балабан (азерб. Balaban, лезгин. Кфіл, перс. دودوک‎ або بالابان; Narmeh-ney, тур. Balaban або Mey, узб. Balaban) — язичковий дерев'яний духовий музичний інструмент з подвійною тростиною. Вважається ще й народним інструментом в азербайджанців[1], узбеків і деяких народів Північного Кавказу[2][3].

Зроблений з абрикосового або тутового дерева. Звук формується завдяки вібрації двох очеретяних пластиночок, яка виникає під впливом вдування повітря в інструмент[4]. Висота звуку міняється, коли виконавець пальцями обох рук то відкриватиме, то закриватиме отвори, щоби добувати з інструменту необхідні йому звуки.

Історія[ред. | ред. код]

 
Əzizim balabanı,,
Asta çal balabanı.
Hamının balası gəldi,
Bəs mənim balam hanı.[5]

Досліджуючи письмові джерела Закавказзя, вчені довідалися, що на території Азербайджану місцевими музиками використовувалися понад 20 духових музичних інструментів. Вони вирізняються поміж собою за конструкцією та звучанням. До XXI століття дійшли менше половини з них, а найбільш поширеними є — балабан, зурна, тутек, ней і тулум.

Найпопулярнішим серед інструментів азербайжанського народу став балабан — завдяки своєму ніжному, оксамитовому, ліричному звучанню. Його злегка вібруючий, виразний тембр, нагадує звучання кларнета в нижньому регістрі[6].

Походження[ред. | ред. код]

Гра на балабані (арабська мініатюра)

Балабан є одним із найдавніших духових інструментів азербайджанського народу. Ймовірно, що історія цього інструменту починалася ще 2-3 тисячоліття до нашої ери. В ті часи інструмент був поширений серед кочівників на території Середньої Азії та Кавказу. На території Мінгечаура, на розкопках, що відносяться до I століття до н. е., було знайдено духовий музичний інструмент, зроблений на кістці, який є прототипом сучасного балабана.

Назва «балабан» зустрічається в епосі «Китабі-Деде Горкуд» (VII століття). У творах турецьких авторів Марагали Абдюлькадира (1360–1435) і Ельвен Челебі (Дервіш Махмет Зіллі) (1611–1682). А згодом і у віршах класиків азербайджанської поезії.

До сучасників дійшло багато усних та писемних згадок і книжок, в яких згадується музичний інструмент — балабан. Окремо почали виходити матеріали і для гри на цьому інструменті, одна з них була написана С. Абдулселімовим. Джерелом до написання цієї книги послужили ноти незабутнього азербайджанського композитора Узеїра Хаджибекова «Балабан мектебі» (Школа балабана).

Назва[ред. | ред. код]

Назву інструменту походить від двох тюркських слів, які пов'язують із характером інструменту, тобто:

  • «бала» — менший або низький
  • «бан» — звук або півнячий крик

У підсумку виходить, що слово балабан відповідає своєму означенню — маленький інструмент з низьким, сумним звуком.

Сучасники до цих пір користуються цими словами та виразами, наприклад, якщо в Туреччині «півень проспівав», кажуть «Хороз Отту», то в Азербайджані кажуть «Хороз банлади».

Поширення[ред. | ред. код]

Поштова марка СРСР із зображенням балабана

За тисячоліття свого існування, балабан поширився на великі території, в різні країни світу, що призвело до зміни назви, а десь, і до зовнішнього вигляду інструменту[7][8].

Структура інструменту[ред. | ред. код]

Структура інструменту, якому вже кілька тисячоліть, вже утвердилася і має стандартну специфікацію (як у виготовленні, так і в техніці-манері грі). Діапазон балабана охоплює звуки від «соль» малої октави до «до» другої октави. Від майстерності виконання (як майстра-ремісника так і музиканта) залежать можливості збільшення цього діапазону ще на кілька звуків.

Будова і виготовлення[ред. | ред. код]

Зовнішні відеофайли
Процес виготовлення музичного інструменту Мей, схожий на виготовлення Балабана
Давній дерев'яний балабан (Музей історії Азербайджану, Баку)

Балабан складається з корпуса (стовбура), тростини, регулятора і ковпачка. Загальна довжина інструменту складає 280–300 мм, а діаметр — 20-22 міліметрів[9].

Для виготовлення інструменту необхідні заготовки з абрикосового дерева (рідше використовують горіх, тутовик або грушку).

Виточують заготовку на спеціальному верстаті: верхньому кінцю корпуса (баш, кюп) надають кулясту форму, а нижній кінець (аяг) трохи загострюють. Звуковий канал, діаметром 10 мм, просвердлюють дрилем (в елітних і давніх екземплярів — — видовблювався).

Після цього його промащують лляною або оливковою олією і тривалий час просушують (при певній і сталій температурі).

Уже у висушеному й готовому корпусі (стовбурі) інструменту беруться за нарізку отворів: просвердлюють 8 отворів (сес пердесі) на лицьовій стороні і одне на тильній.

На тильній стороні, в точці, що відповідає половині відстані між першим і другим отворами лицьового боку, нарізається ще один отвір. З метою поліпшення ладу і тембру звучання інструменту, іноді на тильній стороні в нижньому кінці роблять ще додатковий отвір — нізам пердесі (регулюючий отвір).

Техніка гри[ред. | ред. код]

Балабан це мундштучний духовий інструмент. На його головку надівається очеретяний мундштук. Мундштук сплющений з одного боку, через що цей інструмент іноді називають «ясти балабан» (тобто плоский балабан). Хомут, що надівається на мундштук, змінює звукоряд інструменту, і, відповідно, висоту звуку[10]. Аби отримати звук з інструменту, музика має набрати повітря в порожнину рота і майстерно спрямувати його всередину мундштука, розташованого між його губами. Додатково відкриваючи чи закриваючи отвори, музикант домагається потрібної висоти звуку.

Тональність[ред. | ред. код]

Діапазон інструменту

Музичний діапазон балабана — від «соль» малої октави до «до» другої октави. Досвідчені музиканти напружуючи м'язи губ (додаг сихма) і посилюючи вдуваний струмінь повітря досягають звучання «до дієз», «ре» і «мі бемоль» другої октави.

Переривчасте звучання досягається використанням іншої ігрової манери (богаз вурма). У низькому (бем) регістрі звучання балабана тьмяне, дзвінке, в середньому (орта) регістрі — м'яке, ліричне, а у високому (зил) регістрі — ніжне і ясне. Завдяки регулюванню сили вдування, напівзакриттям або відкриттям отворів, міняючи силу стиснення тростини губами виконавці в середньому і у високих регістрах отримують хроматичні звуки[11].

Музичні майстри уже створили нові різновиди балабана альтового, тенорового і басового звучання.

Балабан в музиці[ред. | ред. код]

Азербайджанські музики Ашуги в Баку
Зовнішні відеофайли
Класичне виконання на балабані «Alihan Samedov»
Квартет азербайджанських балабаністів
Підбірка народного мелосу, виконана на балабані «Şirzad Fətəliyev»
Використання балабана (муз.інструменту) в сучасними виконавцями, зокрема пісня ♫♫ Eziz Dostum ♫♫ у виконанні «Gökmen»
Діляра Кязимова на Євробаченні з піснею♫♫ Start A Fire ♫♫, із яскраво вираженою партією балабана
Класичний колектив «балабанчилар дестесі»
Сучасне поєднання «Balaban - Məqsəd Əzizov; Skripka - Vahid Vahidli; Gitara - Kamran Əlizadə

Азербайджанський балабан використовується як для сольних так і для оркестрових партій, будучи в складі оркестрів, ансамблів та інших фольклорних груп.

Зазвичай, коли грають традиційного мугама то виступають два балабаністи: один — соліст (уста-майстер), він грає мелодію пісні чи танцю, а інший — дамкеш (учень). «Дам» в перекладі означає подих, підспівування, у східній музиці — «співзвучність мелодії». Дамкеш, використовуючи особливий спосіб безперервного добування звуку, забезпечує специфічне остинантне звучання головних ступенів ладу, створюючи своєрідний колористичний фон солісту-балабаністу (тобто, акомпанує йому бурдоном на одній, постійній по висоті, низькій тональності).

В 1931 році в Баку було організовано Азербайджанський оркестр Народних Інструментів, в якому на високому мистецькому рівні почали і, по сьогоднішній день, продовжують використовувати балабан — народний музичний інструмент Азербайджану.

Балабан, як сольний інструмент у високих і низьких регістрах яскраво використовується у творах:


Художньо-технічні можливості балабана (особливо при виконанні акордів) яскраво проявляються:

  • в п'єсі «Хаяла даларкан» Сулеймана Алєскєрова (вперше було складено партії для балабана та оркестру народних інструментів);
  • в «П'єсі» для чотирьох балабанів Назіма Азімова.

Нове звучання музичного інструменту придають сучасники, особливо в популярній музиці:

  • Балабан використовувався у двох піснях Азербайджану на конкурсі пісні Євробачення: у пісні Сабіни Бабаєвої «When the Music Dies»[14] і Діляри Казімової «Start a Fire»[15];
  • Сучасний виконавець «Gökmen» постійно використовує звучання балабана у своїх піснях, зокрема «Eziz Dostum»;
  • Нове звучання балабана і нові інструментальні поєднання сповідує Максад Азізов (Məqsəd Əzizov).

Проте, головними носіями музичної культури балабану залишаються відомі музиканти-віртуози балабаністи: Аліхан Самедов (Əlixan Səmədov), Алакбер Асгеров (Ələkbər Əsgərov), Мюбаріз Атаєв (Mübariz Atayev), Бабахан Аміров (Babaxan Əmirov), Бахруз Зейналов (Bəhruz Zeynalov), Шірзад Фаталієв (Şirzad Fətəliyev) та вірменин Гаспарян Дживан Арамаїсович.

Фільмографія[ред. | ред. код]

  1. «Balaban» («Azərbaycanfilm»,1987);
  2. «Yastı balaban» («Azərbaycanfilm», 2005);
  3. «Balaban» («Azərbaycanfilm», 2011).

Підручники[ред. | ред. код]

  • Узеїр Хаджибеков «Балабан мектебі» (Школа балабана);
  • Рафік Імрані, Меджнун Керімов «Азербайджанские музыкальные инструменты»;
  • Аббасгюлю Наджафзаде «Толковый словарь Азербайджанских музыкальных инструментов»;
  • Сонгюль Карахасаноглу Ата «Мей и его методы»;
  • Ільхам Алієв. Азербайджанська національна енциклопедія = Azärbaycan milli ensiklopediyası. — Баку : "Azärbaycan Milli Ensiklopediyası" Elmi märkäzi, 2007. — ISBN 9789952441017.
  • Abbasqulu Nəcəfzadə. «Azərbaycan çalğı alətlərinin izahlı lüğəti»

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. BĀLĀBĀN a cylindrical-bore, double-reed wind instrument about 35 cm long with seven finger holes and one thumb hole, played in eastern Azerbaijan in Iran and in the Republic of Azerbaijan ((азерб.)) . ENCYCLOPÆDIA IRANICA. Архів оригіналу за 8 квітня 2015. Процитовано 8 квітня 2015.
  2. آشنایی با ساز نرمه نای ((перс.)) . TGM Co. Архів оригіналу за 8 квітня 2015. Процитовано 8 квітня 2015.
  3. MEY ((англ.)) . Songul Karahasanoglu, Yalçın Savaş. Архів оригіналу за 8 квітня 2015. Процитовано 8 лютого 2015.
  4. ABBASQULU İSMAYIL OĞLU NƏCƏFZADƏ. AZƏRBAYCAN İDİOFONLU ÇALĞI ALƏTLƏRİ (ORQANOLOJİ-TARİXİ TƏDQİQAT). — Баку, 2010.
  5. Балабан в азербайджанському фольклорі ((азерб.)) . SHAHRIYAR.RU. 20 лютого 201. Архів оригіналу за 8 квітня 2015. Процитовано 8 квітня 2015.
  6. Музыкальная энциклопедия. Азербайджанская музыка / Під ред. Ю. В. Келдиш. — 1973. — Т. 1. А — М. — (Советская энциклопедия) — 102 000 прим.
  7. Balaman ((азерб.)) . İzahlı monoqrafik musiqi lüğəti. Архів İzahlı monoqrafik musiqi lüğəti оригіналу за 10 квітня 2015. Процитовано 10 квітня 2015.
  8. بالابان،دودک يا نرمه ني+لینک دانلود آلبوم زیبای بالابان حسین حمیدی ((перс.)) . بلاگی بیر آذربایجان. Архів оригіналу за 10 квітня 2015. Процитовано 10 квітня 2015.
  9. Saadat Abdullayeva. Enchanting sounds of Balaban. — 2010. — Вип. 2.
  10. AZƏRBAYCANDA BALABAN SƏNƏTİNİ ÖYRƏNƏN AMERİKALININ İNDİ 80 TƏLƏBƏSİ VAR (Balaban ustadı Babaxan Əmirovun dedikləri) ((азерб.)) . Internews Azerbaijan - Bütün hüquqlar qorunur. 27 січня 2009. Архів оригіналу за 10 квітня 2015. Процитовано 10 квітня 2015.
  11. S. Əliqızı. Balaban (азербайджанською) . Hekayətli musiqi lüğəti. Архів оригіналу за 10 квітня 2015. Процитовано 10 квітня 2015.
  12. Alihan Samedov. About Balaban (англійською) . Sitedizayn.com. Архів оригіналу за 10 квітня 2015. Процитовано 10 квітня 2015.
  13. Циганов, Олег (30 липня 2007). "Имеющий уши да услышит..." ((рос.)) . Известия.Ру. Архів оригіналу за 16 серпня 2008. Процитовано 10 квітня 2015.
  14. Simon Storvik-Green (17 березня 2012). Sabina Babayeva to sing "When The Music Dies" in Baku ((англ.)) . EUROVISION. Архів оригіналу за 10 квітня 2015. Процитовано 10 квітня 2015.
  15. Olena Omelyanchuk (16 березня 2014). It is time to "Start A Fire" for Dilara Kazimova ((англ.)) . EUROVISION. Архів оригіналу за 10 квітня 2015. Процитовано 10 квітня 2015.

Посилання[ред. | ред. код]