French
DeutschБалдуїн III — Вікіпедія
| Балдуїн III | ||
 | ||
 | ||
| Герб Єрусалимського королівства | ||
| ||
|---|---|---|
| 1143 — 10 лютого 1163[1] | ||
| Попередник: | Фулько I | |
| Наступник: | Аморі I | |
| Народження: | 1130 Єрусалим | |
| Смерть: | 10 лютого 1163 Бейрут | |
| Причина смерті: | туберкульоз і дизентерія | |
| Поховання: | Храм Гробу Господнього | |
| Країна: | — | |
| Релігія: | католик | |
| Рід: | Анжуйська | |
| Батько: | Фулько I | |
| Мати: | Мелісенда I | |
| Шлюб: | Феодора Комніна (королева Єрусалиму) | |
Балдуїн III (лат. Balduinus III; 1130 — 10 листопада 1163[1]) — король Єрусалиму (1143—1162).
Ім'я[ред. | ред. код]
Названий на честь свого діда по матері.
Біографія[ред. | ред. код]
Народився 1130 року у родині Фулько I та Мелісенди I. Виховувався під опікою матері. Здобув чудову освіту. У 1143 році після смерті батька був коронований, по праву Jure matris, разом з Мелісендою, проте остання зберегла усю повноту влади. Балдуїн більше займався військовими справами. Проте, незабаром виникла потреба нагальних дій з оборони кордонів від правителів Алепо та Дамаску. У 1147 році Балдуїн III зазнав поразки у битві при Босра. Але це не призвело до територіальних втрат держави.
Згодом надавав допомогу учасником Другого хрестового походу. У 1149 році, після загибелі князя Раймунда, встановив регенство над Антіохійським князівством. Намагався видати свою двоюрідну сестру Констанцію за свого союзника, але марно. У 1150 році він вступив у конфлікт з матір'ю стосовно володарювання в королівстві. Ця боротьба тривала до 1153 року, коли Балдуїн III нарешті повністю взяв контроль над Єрусалимом. Водночас він втручався у справи графства Триполійського (після смерті Раймунда II). Балдуїн II допоміг своїй тітці Годьєрні встановити регентсво у графсті. Тоді ж Балдуїн III робив спроби зберегти залишки Едеського графства, завдав поразки атабеку Нур ад-Діну у битві при Айнтабі, втім змушений був залишити територію Едеського графства. Ще у 1152 році здобув також перемогу над Артукідами у північній Сирії.
Разом з цим у 1153 році Балдуїн III відібрав місто Аскалон у фатимідського Єгипту. У 1156 році було також укладено мир з Нур-ад-Діном. У 1157 році король втрутився у конфлікт між Тьєрі Фландрським та Райнальдом Шатільойном за місто Шайзар. У 1158 році Балдуїн III поблизу Тиверіадського озера переміг Нур-ад-Діна, який вимушений був укласти з Єрусалимський королівством новий мирний договір, вигідний Балдуїнові.
Для зміцнення свого становища з 1157 року Балдуїн III робив спроби укласти союз з Візантією, зрештою цього вдалося досягти у 1158 році. Наступного року король стає регентом Антіохійського князівства. У цей час значення Єрусалимської держави значно зросло. Але 10 лютого 1162 в Бейруті Балдуїн III раптово помер від хвороби, яка перебігала з проявами дизентерії. Не виключають, що його було отруєно Раймундом III Триполійським, який підкупив персонального лікаря Балдуїна, що дав королю отруту (скоріше за все миш'як).
Сім'я[ред. | ред. код]
Дружина — Феодора Комніна, донька себастократора Ісаака Комніна
Примітки[ред. | ред. код]
Джерела[ред. | ред. код]
- Barber, M. The Crusader States. Princeton: Yale University Press, 2013.
- Vgl. Steven Runciman: Geschichte der Kreuzzüge. C.H.Beck, München 1995, ISBN 3-406-39960-6, S. 666 (нім.)
- René Grousset, L'Empire du Levant: Histoire de la Question d'Orient, Paris, Payot, coll. " Bibliothèque historique ", 1949 (réimpr. 1979), 648 p. (ISBN 2-228-12530-X). (фр.)
- Runciman, Steven (1952). A History of the Crusades, vol. II: The Kingdom of Jerusalem. New York: Cambridge University Press.
Посилання[ред. | ред. код]
- Jerusalem Kings. Foundation for Medieval Genealogy. Архів оригіналу за 21 лютого 2020. Процитовано 27 квітня 2020.
|
| ||||||||