Бал монстрів — Вікіпедія
Бал монстрів | |
---|---|
Monster's Ball | |
Жанр | Драма/романтика |
Режисер | Марк Форстер |
Продюсер | Лі Деніелс |
Сценарист | Milo Addicad і Will Rokosd[1] |
У головних ролях | Біллі Боб Торнтон Геллі Беррі Гіт Леджер Пітер Бойл Шон Комбс |
Оператор | Roberto Schaeferd |
Композитор | Asche and Spencer |
Кінокомпанія | Lee Daniels Entertainment |
Дистриб'ютор | Lionsgate |
Тривалість | 111 хв. |
Мова | англійська |
Країна | США |
Дата виходу | 11 листопада 2001 (AFI Fest) 8 лютого 2002 |
Кошторис | $4 млн |
Касові збори | $44 909 486 |
IMDb | ID 0285742 |
«Бал мо́нстрів» (англ. Monster's Ball) — американський драматично-романтичний фільм 2001 року німецько-швейцарського режисера Марка Форстера, сценаристів Міло Аддіка та Вілла Рокоса. У фільмі знімалися: Біллі Боб Торнтон, як овдовілий тюремний вартовий, Геллі Беррі у ролі жінки, чий чоловік у камері смертників, і Хіт Леджер, як син Торнтона. Беррі виграла премію Американської кіноакадемії за найкращу жіночу роль.
У фільмі присутні довготривалі еротичні сцени і повне оголення Геллі Беррі.
Сюжет[ред. | ред. код]
Хенк пишається своєю рідкісною професією і розраховує, що його син Сонні продовжить сімейну династію. Ось уже кілька поколінь чоловіки в їхній родині працюють катами, включаючи під час страти рубильник електричного стільця. «Бал монстрів» — професійним сленгом означає процедури, що передують моменту страти. Через те, що все в житті у нього нав'язано батьком, Хенк ненавидить його, оточуючих, включаючи власного сина. Як свого часу батько Хенка, так і сам Хенк змушує бути катом сина, не цікавлячись думкою останнього.
Сонні не витримує й одного разу, після того як один із засуджених, який подарував Сонні свій останній малюнок, страчений. Уражений стратою, Сонні кінчає життя самогубством на очах батька. Для Хенка це начебто не втрата — він ніколи не любив сина, — але все ж всередині нього щось змінилося.
Одного разу, проїжджаючи по темному провулку, він помічає чорношкіру жінку, у якої тільки що автомобіль збив сина. Хенк, якому огида до негрів прищеплювалася з дитинства його батьком, все ж таки допомагає Летиції. Таким чином він починає «вбивати монстрів» всередині себе. Він звільняється з роботи, робить бізнес, закохується в Летіцію, сина якої врятувати все ж не вдалося. Поліпшується ставлення Хенка до оточуючих, зокрема — до сусідів з іншим кольором шкіри. Останній «монстр» — батько Хенка, але Хенк відправляє його в будинок престарілих, а Летіцію переселяє до себе.
Наприкінці фільму Летиція знаходить серед речей Хенка передсмертний малюнок свого страченого чоловіка.
Виробництво[ред. | ред. код]
Фільм спродюсований Lionsgate і Lee Daniels Entertainment. Назва походить від процедури в середньовічній Англії з посиланням на ув'язнених, які очікують страти. У ніч перед виконанням їх тюремники влаштовували прощальне свято, відоме як «Бал монстрів».
Сцени у в'язниці фільму зняті у в'язниці штату Луїзіана.
Анджелі Бассетт була спочатку запропонована роль Летісії, але вона відмовилася через сексуальний зміст сценарію.
Критика[ред. | ред. код]
Фільм отримав позитивні відгуки. Огляди вебсайту Rotten Tomatoes повідомили, що 120 відгуків зі 141, були позитивними з результатом у 85% свіжості.[2]
Нагороди та номінації[ред. | ред. код]
Рік | Нагорода | Категорія | Номінант | Результат |
---|---|---|---|---|
2002 | Премія «Оскар» | Найкраща жіноча роль | Геллі Беррі | Перемога |
Найкращий оригінальний сценарій | Майло Аддіка, Вілл Рокос | Номінація |
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ ČSFD — 2001.
- ↑ Rotten Tomatoes. Архів оригіналу за 28 червня 2013. Процитовано 18 липня 2013.
Посилання[ред. | ред. код]
|
Це незавершена стаття про американський фільм. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |