French
DeutschБандера Андрій Михайлович — Вікіпедія
| Слуга Божий о. Андрій Бандера | |
|---|---|
 о. Андрій Бандера | |
| Народження | 11 грудня 1882 Стрий |
| Смерть | 10 липня 1941 (58 років) Київ |
| Країна |  ЗУНР |
| Приналежність | УГА |
| Освіта | богословський факультет Львівського університетуd |
| Звання | капелана 9-го полку 3-ї бригади 2-го корпусу |
| Війни / битви | польсько-українська війна |
| Діти | Бандера Василь Андрійович, Бандера Олександр Андрійович і Степан Бандера |
 Бандера Андрій Михайлович у Вікісховищі | |
о. Андрі́й Миха́йлович Банде́ра (11 грудня 1882, Стрий, Львівщина — 10 липня 1941, Київ) — священник УГКЦ, капелан, культурно-громадський діяч, політик Західноукранської Народної Республіки, ветеран польсько-української війни. Член Наукового товариства Тараса Шевченка.
Батько Богдана, Василя, Володимири, Марти-Марії, Оксани, Олександра і Степана Бандерів.
Репресований московсько-більшовицьким режимом.
Життєпис[ред. | ред. код]
Народився 1882 року в місті Стрий на Львівщині. Батько — Михайло, мати — Євфрозина.
Андрій Бандера в 1898 році з відзнакою закінчив IVa клас цісарсько-королівської Стрийської гімназії[1], у 1899 — V клас із першим ступенем[2]. За даними звіту дирекції цього навчального закладу, у 1902 році він закінчив VIII клас[3], склав випускні іспити, отримавши свідоцтво зрілості[4] (в електронних варіантах статей про о. Андрія Бандеру в «Енцилопедії історії України» та «Енциклопедії сучасної України» — що закінчив у 1905 році). Богословський факультет Львівського університету Андрій Бандера закінчив у 1906 році. У тому самому році в листопаді[5] висвятився, а перед цим одружився з дочкою священника Мирославою Глодзінською[6].
Мав активну політичну позицію ще під час свого навчання в гімназії — вступив до лав УНДП. Під час виборів займався політичною роз'яснювальною роботою серед селян. Член Наукового товариства Тараса Шевченка з 1910 р.[7] У домі о. Бандери часто з'їжджалися активні учасники українського національного життя Галичини, зокрема: Павло Ґлодзінський — один з основників «Маслосоюзу» і «Сільського Господаря» (українські господарські установи), Ярослав Весоловський — посол до Віденського парламенту, скульптор Михайло Гаврилко та інші.
У жовтні — листопаді 1918 року о. Андрій Бандера належав до організаторів української влади в Калуському повіті. Формував зі селян довколишніх сіл військові відділи, озброєнні захованою в 1917 році зброєю.
У 1919 р. делегат Української Національної Ради ЗУНР у Станиславові від Калуського повіту,[8] голосував за Акт злуки. Під час Польсько-української війни добровільно вступив в Українську Галицьку армію, де в 1919–1920 роках служив капеланом 9-го полку Третьої Бережанської бригади УГА 2-го корпусу.
Від 28 травня до 8 червня 1919 р. разом із сім'єю проживав у Бучачі (в домі родини Гафтковичів[9]), згодом переїхав до с. Ягільниця (нині Чортківського району Тернопільської області).[7]
Влітку 1920 р. повернувся до Галичини. Деякий час переховуватися від польських офіційних органів, з огляду на переслідування ними українських політичних діячів. У 1922 р. від туберкульозу горла померла дружина о. Андрія Мирослава[10].
У 1920–1930 — парох у Старому Угринові[11], співпрацював у калуській філії «Сільського господаря». У 1930–1936 — парох у с. Воля-Задеревацька. У 1936–1941 — парох с. Тростянець Долинського повіту.
У ніч з 22 на 23 травня[7] або 23 травня 1941[12] заарештований як батько «руководителя краковского центра ОУН Степана Андреевича Бандери». П'ять днів перебував у Станіславській тюрмі, місяць і 13 — у київській.
2 липня 1941 року слідство у справі отця Андрія Бандери завершилося. В обвинувальному висновку, складеному слідчими, йшлося про переховування нелегала, наявність націоналістичної літератури, націоналістичні переконання підслідного. Проте першим, отже — головним — звинуваченням священника, було те, що він, «будучи батьком керівника закордонного проводу антирадянської націоналістичної організації ОУН Бандери Степана Андрійовича, підтримував з ним до останнього часу систематичний зв'язок». 7 липня відбувся «суд», який тривав менше двох годин. Відповідаючи на питання суддів про своїх дітей, отець Андрій Бандера гордо відповів: «Я своїм дітям дав належне виховання, прививаючи їм любов до України. Світогляди моїх синів і доньок однакові».
Після численних катувань був засуджений до розстрілу 8 липня[7] і через три дні розстріляний. Перед смертю написав «Мої особисті зізнання» (кримінальна справа № 61112) — сповідь про себе, свою родину і суспільно-політичне життя в Західній Україні 40-х pp. XX ст. Жодної інформації про місце його поховання справа не містить. Ймовірно, він знайшов останній спочинок у Биківні, де протягом 1937–1941 років ховали розстріляних НКВС у Києві.
Реабілітований 8 листопада 1992 року.
Вшанування[ред. | ред. код]
У віконній ніші святилища церкви Успіння Пресвятої Богородиці в Козові на Тернопільщині в 2015 році, а також у церкві села Старого Угринова, де він служив, встановили вітражі із зображенням о. Андрія Бандери[13][14].
При Народному Домі села Середній Угринів створено Парохіяльний молодіжний волонтерський осередок імені отця Андрія Бандери[15]
15 жовтня 2019 року на фасаді СШ № 5 міста Івано-Франківська урочисто відкрили анотаційну дошку, присвячену о. Андрію Бандері. У цьому приміщення отець був ув'язненим протягом п'яти днів.[16]
Див. також[ред. | ред. код]
- Західноукраїнська Народна Республіка
- Українська революція 1917–1921
- Українська греко-католицька церква
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Sprawozdanie Dyrekcyi C. K. Gimnazyum w Stryju za rok szkolny 1898 [Архівовано 8 травня 2022 у Wayback Machine.]. — Stryj, 1898. — S. 44 [69]. (пол.)
- ↑ Sprawozdanie Dyrekcyi C. K. Gimnazyum w Stryju za rok szkolny 1899. — Stryj, 1899. — S. 41 [70]. (пол.)
- ↑ Sprawozdanie Dyrekcyi C. K. Gimnazyum w Stryju za rok szkolny 1902. — Stryj, 1902. — S. 47 [81]. (пол.)
- ↑ Там само, с. 27.
- ↑ Львівські архіепархіяльні відомості, ч. 12 за 20 листопада 1906 [Архівовано 4 листопада 2021 у Wayback Machine.]. — С. 143.
- ↑ О. Андрій Бандера — батько, що виховав Степана Бандеру [Архівовано 22 червня 2012 у Wayback Machine.].
- ↑ а б в г Мельничук Б. Бандера Андрій Михайлович… — С. 73.
- ↑ Литвин М., Науменко К. Історія ЗУНР. — Львів : Інститут українознавства НАН України; видавнича фірма «Олір», 1995. — іл. — C. 83. — ISBN 5-7707-7867-9.
- ↑ Шподарунок І. Шлях родини Бандерів проліг через Бучач // Бучаччина: історія сучасності «Береги свободи слова». — Тернопіль : ВАТ «ТВПК „Збруч”», 2008. — С. 111—112. — ISBN 978-966-528-289-1.
- ↑ Отець Андрій Бандера — лікар людських душ [Архівовано 23 лютого 2014 у Wayback Machine.].
- ↑ Старовинні ікони зі Старого Угринова, які зберіг батько Степана Бандери, потребують реставрації [Архівовано 20 квітня 2021 у Wayback Machine.].
- ↑ Дем'ян Г. Бандера Андрій Михайлович… — C. 190.
- ↑
На Тернопільщині у храмі встановили вітраж із зображенням батька Степана Бандери на YouTube // ТСН. — 2015. — 19 серпня. - ↑ У Старому Угринові освятили вітражне зображення отця Андрія Бандери.
- ↑ На Калущині створять парохіяльний молодіжний волонтерський осередок імені отця Андрія Бандери [Архівовано 10 січня 2017 у Wayback Machine.].
- ↑ У Франківську відкрили анотаційну дошку Андрію Бандері. ФОТО. mi100.info (українською) . Місто. Архів оригіналу за 16 листопада 2019.
Література[ред. | ред. код]
- Дем'ян Г. Бандера Андрій Михайлович [Архівовано 3 березня 2021 у Wayback Machine.] // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ, Коорд. бюро Енцикл. Сучас. України НАН України. — К. : Поліграфкнига, 2003. — Т. 2 : Б — Біо. — С. 189–190. — ISBN 966-02-2681-0.
- Мельничук Б. Бандера Андрій Михайлович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 73. — ISBN 966-528-197-6.
- Науменко К. Бандера Андрій // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — С. 177. — 688 с. : іл. — ISBN 966-00-0734-5.
- Посівнич М. Бандера Андрій Михайлович // Західно-Українська Народна Республіка 1918-1923. Енциклопедія. Т. 1: А - Ж. Івано-Франківськ: Манускрипт-Львів, 2018.688 с. С. 83-84.
- Чайковський Д. Московські вбивці Бандери перед судом. — Мюнхен : Українське видавництво, 1965.
Посилання[ред. | ред. код]
- Стали відомі прізвища катів з Івано-Франківської прокуратури, які винесли присуд про розстріл отця Андрія Бандери. ДОКУМЕНТИ [Архівовано 2 січня 2017 у Wayback Machine.]
| |||||||||||||||||
|
