French
DeutschБараташвілі Йосип Олександрович — Вікіпедія
| Бараташвілі Йосип Олександрович | |
|---|---|
| груз. იოსებ ალექსანდრეს ძე ბარათაშვილი | |
 | |
| Народився | 4 листопада 1874 Борбаліd, Борчалинський повітd, Тифліська губернія, Російська імперія |
| Помер | 14 вересня 1937 (62 роки) |
| Країна |  Російська імперія.svg){kind=small} Грузинська Демократична Республіка.svg){kind=small} Грузинська РСР |
| Діяльність | політик, адвокат |
| Посада | депутат Державної думи Російської імперії[d] |
| Партія | Революційна партія соціалістів-федералістів Грузіїd |
| Автограф |  |
Йосип (Осіко) Олександрович Бараташвілі (груз. იოსებ (ოსიკო) ალექსანდრეს ძე ბარათაშვილი, рос. Иосиф Александрович Баратов; 1874–1937) — грузинський юрист, публіцист, політичний і громадський діяч, один з лідерів грузинських соціал-федералістів.
Біографія[ред. | ред. код]
Народився 1874 рокуу селі Борбалі у Квемо-Картлі. Походив із старовинного грузинського роду. Успадкував титул князя. У 1895 році закінчив Тифліську гімназію для хлопчиків, а в 1900 році — юридичний факультет Петербурзького університету і в тому ж році повернувся на батьківщину. З 1905 року займався адвокатською діяльністю. Був захисником політичних справ (наприклад, справа Арсена Георгіашвілі, 1917 року). У 1901 був одним із засновників Грузинської соціал-федералістичної партії, за час існування партії входив до її головного комітету. У 1906 році був обраний депутатом І Державної Думи. Член Комісії з виконання державного розпису доходів та витрат. У ході дебатів у Думі виступив близько 10 разів. Повністю поділяючи ідею грузинських федералістів і лідера партії Арчила Джорджадзе про політико-територіальну автономію Грузії, він порушив це питання перед Держдумою. Тим часом він вийшов з вимогою скасувати смертну кару.
10 липня 1906 року у Виборзі підписав «Виборзьке звернення» і за це засуджений до 3-місячного ув'язнення та позбавлений виборчих прав.
Бараташвілі брав активну участь у культурному, освітньому та громадському житті Грузії: був членом Товариства пропаганди грамотності серед грузин та заступником голови правління Грузинської драматичного товариства (Акакій Церетелі). У той же час його публіцистичні листи постійно публікувалися в грузинській періодичній пресі («Іверія», «Народна справа» та ін.). Водночас з 1901 по 1917 рік був видатним діячем національно-визвольного руху Грузії. Приклав багато зусиль в боротьбі за відновлення автокефалії Грузинської православної церкви в 1917 році. У той же час він був членом «Товариства засновників Тбіліського університету», за активної підтримки якого в 1918 році був заснований Тбіліський державний університет.
З 1917 по 1918 роки Бараташвілі був членом Грузинської національної ради. 26 травня 1918 року на позачерговому з'їзді Національної Ради Грузії, він підписав Акт про відновлення державної незалежності Грузії. У 1918 році виконував обов'язки міністра юстиції Грузинської Демократичної Республіки. З 1919 по 1921 був депутатом Установчих зборів. Після окупації та фактичної анексії незалежної Грузії більшовицькою Росією (лютий — березень 1921 р.) Бараташвілі був активним учасником нелегальної організації правих федералістів і брав участь у національно-визвольному русі до поразки національно-антибільшовицького повстання в серпні 1924 р. У 1923 році заарештований ВНК. З 1922 по 1937 він був адвокатом і членом Ради Захисників Грузії. У 1923 році на суді захищав католикоса-патріарха всієї Грузії Амвросія (Хелая). У 1937 році знову заарештований і того ж року розстріляний за указом «Головного комітету» Грузинської РСР. Реабілітований у 1956 році.
Посилання[ред. | ред. код]
- Боиович М. М. Члены Государственной думы (Портреты и биографии). Первый созыв. М, 1906 [Архівовано 17 листопада 2021 у Wayback Machine.] С. 471.
- Государственная дума Российской империи: 1906—1917. Б. Ю. Иванов, А. А. Комзолова, И. С. Ряховская. Москва. РОССПЭН. 2008. [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.]
- Первая Государственная Дума. Алфавитный список и подробные биографии и характеристики членов Государственной Думы. [Архівовано 20 грудня 2012 у Wayback Machine.] — М.: Тип. Товарищества И. Д. Сытина, 1906. — 175 с.
|
