Барбакару Анатолій Іванович — Вікіпедія

Барбакару Анатолій Іванович
Народився 15 лютого 1959(1959-02-15) (65 років)
Бендери, Молдавська РСР, СРСР
Країна  СРСР
 Україна
Діяльність журналіст, актор, автор пісень, сценарист, поет, композитор, телеведучий, автор-виконавець
Alma mater Інститут холоду, кріотехнологій та екоенергетики імені В. С. Мартиновського ОНАХТ
Жанр російський шансон

Анатолій Іванович Барбакару (15 лютого 1959, Бендери) — український тележурналіст, літератор, автор і виконавець пісень у стилі російського шансону, професійний картяр у часи Радянського Союзу[1].

Біографія[ред. | ред. код]

Анатолій Іванович Барбакару народився 15 лютого 1959 року в місті Бендери.

Закінчив школу-інтернат у Бендерах.[2]

У 1976 році вступив в Одеський технологічний інститут[3].

З 1978[4] по 1981 рік — спортсмен-волейболіст.

З 1982 по 1984 рік — актор театральної студії.

З 1980 по 1990 рік — професійний картяр.

У 1990-1992 роках — лектор товариства «Знання»[5].

Перебував у всесоюзному розшуку, відсидів 2,5 роки за дармоїдство, після закінчення терміну в 1992 році зробив пластичну операцію, пізніше став репортером кримінальної хроніки, ведучим авторських програм на одеському телебаченні.

Є лауреатом та переможцем різноманітних фестивалів авторської пісні. У 2003 році записав авторський диск «Записки шулера, 15 років».

На запрошення Валерія Тодоровського працював над створенням кіносценарію для художнього фільму «Консервація».

Є постійним експертом і учасником телепроєктів в Росії — шоу Андрія Малахова «Пусть говорят», шоу «Інтуїція» на каналі ТНТ.

Також був частим учасником ток-шоу Світлани Сорокіної «Основной инстинкт»[6] і поліцейського ток-шоу «Участок» на «Першому каналі». Ставив сцени в різних фільмах, першими були картини «Рельсы счастья» и «Ликвидация».

Восени 2011 року вів на каналі ICTV реаліті-шоу «Джентльмени на дачі», основною метою якого було перевиховання колишніх ув'язнених[7]. У Росії це реаліті-шоу протягом трьох сезонів існувало в ефірі телеканалу «Перець»[8].

У 2013 році вийшов серіал «Шулер» за мотивами твору Барбакару, в якому він зіграв другорядну роль[9][10].

Особисте життя[ред. | ред. код]

Був одружений п'ять разів.

Дискографія[ред. | ред. код]

  • 2003 — Записки шулера, 15 лет. (Шансон)

Фільмографія[ред. | ред. код]

Актор

  • 2006 — Рейки щастя — чарівний шулер
  • 2013 — Шулер (Україна) — Віконт

Сценарист

  • Консервація
  • 2013 — Шулер (Україна)

Бібліографія[ред. | ред. код]

  • Анатолий Барбакару. Записки шулера. — АСТ, 1997. — 416 с. — (Перехват). — 15 000 экз. — ISBN 5-85880-511-6.
  • Анатолий Барбакару. Фраерское счастье. — АСТ, 1998. — 288 с. — (Перехват). — 15 000 экз. — ISBN 5-15-001037-5.
  • Анатолий Барбакару. Ва-банк. Последний трюк каталы. — Эксмо-Пресс, 2000. — 480 с. — 15 000 экз. — ISBN 5-04-005509-9.
  • Анатолий Барбакару. Я - шулер. — Эксмо-Пресс, 2000. — 336 с. — (Записки шулера). — 7000 экз. — ISBN 5-04-003893-3.
  • Анатолий Барбакару. Одесса-мама. Каталы, кидалы, шулера. — Эксмо-Пресс, 2000. — 432 с. — (Записки шулера). — 7000 экз. — ISBN 5-04-002856-3.В издании 1999 г. значится дополнительный тираж 7000 экз.[11]
  • Анатолий Барбакару. Аферисты Одессы-мамы. — Эксмо-Пресс, 2000. — 320 с. — (Русский бестселлер). — 12 000 экз. — ISBN 5-04-005137-9.
  • Анатолий Барбакару. Гоп-стоп. Одесса бандитская. — Эксмо-Пресс, 2001. — 384 с. — (Криминал). — 20 100 экз. — ISBN 5-04-004957-9.
  • Анатолий Барбакару. Знал бы прикуп. — Эксмо-Пресс, 2001. — 384 с. — (Криминал). — 15 000 экз. — ISBN 5-04-006659-7.
  • Анатолий Барбакару. Одесская рулетка. — Эксмо-Пресс, 2001. — 320 с. — (Русский бестселлер). — 13 100 экз. — ISBN 5-04-008278-9.
  • Анатолий Барбакару. Закон джунглей. Способы выживания. — Эксмо-Пресс, 2001. — 384 с. — (Криминал). — 16 000 экз. — ISBN 5-04-007740-8.
  • Анатолий Барбакару. Ва-банк. Последний трюк каталы. — Эксмо-Пресс, 2001. — 288 с. — (Русский бестселлер). — 13 000 экз. — ISBN 5-04-008051-4.
  • Анатолий Барбакару. Фраерское счастье. — Эксмо-Пресс, 2002. — 288 с. — (Русский бестселлер). — 10 100 экз. — ISBN 5-04-010361-1.э*кзатолий Барбакару. Знал бы прикуп. — Эксмо-Пресс, 2002. — 320 с. — (Русский бестселлер). — 9100 экз. — ISBN 5-04-010082-5.
  • Анатолий Барбакару. Ва-банк. Последний трюк каталы. — Эксмо, 2003. — 480 с. — (Записки шулера). — 4000 экз. — ISBN 5-699-04836-7.
  • Анатолий Барбакару. Тройка, семерка, туз. — Эксмо, 2003. — 384 с. — (Записки шулера). — 8000 экз. — ISBN 5-699-03957-0.
  • Анатолий Барбакару. Закон джунглей. Способы выживания. — Эксмо, 2004. — 384 с. — (Записки шулера). — 4000 экз. — ISBN 5-699-04542-2.
  • Анатолий Барбакару. Как карта ляжет. Фраерское счастье. — Эксмо, 2004. — 384 с. — (Записки шулера). — 4000 экз. — ISBN 5-699-05093-0.
  • Анатолий Барбакару. Гоп-стоп. Одесса бандитская. — Эксмо, 2004. — 384 с. — (Записки шулера). — 5000 экз. — ISBN 5-699-04898-7.
  • Анатолий Барбакару. Антология аферы. — 2009. — (Записки шулера)

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ В прошлом знаменитый шулер, а теперь популярный писатель Анатолий Барбакару: «Старшего Акопяна наши одесские жулики обыграли на сорок тысяч рублей». Факты и комментарии. 13 вересня 2003. Архів оригіналу за 3 листопада 2016. Процитовано 14 червня 2018.
  2. ↑ Анатолий Барбакару (рос.). Вокруг ТВ. Архів оригіналу за 21 липня 2016. Процитовано 21 липня 2016.
  3. ↑ Интервью с карточным шулером. Барбакару Анатолий (рос.). www.katala.com.ua. Архів оригіналу за 21 липня 2016. Процитовано 21 липня 2016.
  4. ↑ Катерина Мигулина. Анатолий Барбакару: "Я чуть не сел за двоеженство" (рос.). S-Info. Архів оригіналу за 21 липня 2016. Процитовано 21 липня 2016.
  5. ↑ Раиса Дубцова. (22.08.2011). Анатолий Барбакару: Заключенные рвались участвовать в проекте (рос.). «Телекритика» - www.telekritika.ua. Архів оригіналу за 19 квітня 2013. Процитовано 21 липня 2016.
  6. ↑ БУДЬТЕ БДИТЕЛЬНЫ!. Tvoygolos.narod.ru. 24 червня 2003. Архів оригіналу за 11 травня 2008. Процитовано 14 червня 2018.
  7. ↑ Анна Качуровская. (12 октября 2012). Анатолий Барбакару: «Хочешь развеселить Бога — расскажи ему, что ты не лох» (рос.). «Большой Город» — bg.ru. Архів оригіналу за 21 липня 2016. Процитовано 21 липня 2016.
  8. ↑ Каникулы зэков на даче. На ТВ признаются: реалити про бывших заключенных - цинично, но работает. Российская газета. 6 червня 2013. Архів оригіналу за 2 жовтня 2016. Процитовано 14 червня 2018.
  9. ↑ Юлия Кацун. (25 сентября 2013). Известный катала Барбакару открывает карты (рос.). Комсомольская Правда. Архів оригіналу за 21 липня 2016. Процитовано 21 липня 2016.
  10. ↑ Шулер, которому нравится быть лохом (рос.). profvesti.org. Архів оригіналу за 21 липня 2016. Процитовано 21 липня 2016.
  11. ↑ Барбакару, Анатолий (1999). То же (Рос.) . Москва: Эксмо- Пресс. ISBN 5-04-002856-3.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Барбакару_Анатолій_Іванович&oldid=40424804