Баркалов Олексій Степанович — Вікіпедія

Олексій Степанович Баркалов
Народився 18 лютого 1946(1946-02-18)
Введенка
Помер 9 вересня 2004(2004-09-09) (58 років)
Київ
Поховання Байкове кладовище
Громадянство СРСР СРСРУкраїна Україна
Діяльність водне поло
Відомий завдяки дворазовий олімпійський чемпіон, рекордсмен Книги рекордів Гінесса
Alma mater НТУ «ХПІ»
Титул заслужений майстер спорту СРСР
Заслужений тренер України
Заслужений тренер України
Діти Баркалов Дмитро Олексійович
Вага 82 кг
Зріст 180 см
Нагороди
орден «За заслуги» III ступеня
заслужений майстер спорту СРСР

Олексі́й Степа́нович Барка́лов (рос. Алексей Степанович Баркалов, 18 лютого 1946 Введенка — 9 вересня 2004 Київ) — український спортсмен, ватерполіст, заслужений майстер спорту (1970 р.), заслужений тренер УРСР (1988 р.)

Біографія[ред. | ред. код]

Випускник Харківського політехнічного інституту (1972)[1], вищу школу МВС (1977 р.).

Народився 18 лютого 1946 року в селищі Введенці Чугуївського району Харківської області.

Виступав за харківське та київське «Динамо». Його ім'я занесене у книги рекордів Гінесса в 1993 році за 412 матчів, що були ним зіграні за збірну команду СРСР. У 1993 році введений до Міжнародного Залу Слави Плавання (International Swimmihg Hall of Fame).[2]

Олімпійський чемпіон 1972 і 1980 років, срібний олімпійський призер 1968 року.

О.Баркалов, київський динамівець, інженер за фахом на Олімпіаді у Мюнхені виступав вдруге поспіль у складі збірної СРСР. На двох олімпіадах він закинув 24 м'ячі у ворота суперника.[3]

З 1958 по 1993 роки в ДЮСШ № 2 функціонувало відділення водного поло. Його очолював заслужений тренер Смагаринський  Давид Зіновійович .  Вихованців Смагаринського Д. З. знала вся країна . В складі команди «Динамо» вони досягли значних успіхів . Славетні спортсмени :

-          Баркалов Олексій  - заслужений майстер спорту, срібний призер Олімпійських ігор в Мехіко, дворазовий переможець олімпійських ігор в Монреалі та Мюнхені, трикратний чемпіон Світу та чемпіонату Європи;

-          Рожков Вадим, майстер спорту міжнародного класу, чемпіон Світу, переможець першості Європи.[1] [Архівовано 18 жовтня 2018 у Wayback Machine.]

Працював тренером, заслужений тренер УРСР (1988 р.) . Підготував Андрія Бєлофастова — бронзового призера Ігор XXV Олімпіади (1992 р.), Андрія Коваленка — бронзового призера Ігор XXV Олімпіади (1992 р.).

«Шматок глини стає витвором мистецтва тільки в руках талановитого скульптора. Те саме і в спорті. Які б здібності ти не мав, а без обдарованого тренера, такого як Смагаринський Давид Зіновійович, так і залишишся безформеним шматочком глини». Олексій Баркалов, дворазовий олімпійський чемпіон

Нагороджений орденами Дружби народів (1980 р.), «За заслуги» ІІІ ступеня (2002 р.)[4].

Могила Олексія Баркалова

Помер 9 вересня 2004 року. Похований в Києві на Байковому кладовищі (ділянка № 49а).

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Видатні спортсмени Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» http://web.kpi.kharkov.ua/museum/sample-page/vipuskniki/vidatni-sportsmeni/ [Архівовано 16 листопада 2020 у Wayback Machine.]
  2. ISHOF.org | International Swimming Hall of Fame Honorees by Country. https://www.facebook.com/ISHOF (амер.). Архів оригіналу за 30 жовтня 2020. Процитовано 21 грудня 2019.
  3. Волошин А.П. (2007). На олімпійській хвилі (укр) . Київ: "МП Леся". с. 236. ISBN 966-8126-26-2.
  4. С. Н. Бубка, М. М. Булатова (2011). Олімпійське сузір’я України: Тренери (укр.) . Київ: Олімпійська л-ра. с. 98, 99. ISBN 978-966-8708-44-2.
Спортивні медалі
Представник СРСР СРСР
Водне поло
Олімпійські ігри
Золото 1972 Мюнхен Водне поло
Золото 1980 Москва Водне поло
Срібло 1968 Мехико Водне поло

Джерела[ред. | ред. код]