French
DeutschБартоломе Естебан Мурільйо — Вікіпедія
Бартоломе́ Есте́бан Мурі́льйо (ісп. Bartolomé Esteban Murillo; 1 січня 1618, Севілья — 3 квітня 1682, Севілья) — іспанський художник доби бароко, співзасновник севільської академії малярства. Малював релігійні картини, іноді портрети. Зробив декілька жанрових композицій на межі бодегона і побутового жанру, які вважають найкращими в творчому надбанні художника. Ім'я на іспанський манер пишеться як Бартоломе.
Біографія[ред. | ред. код]
Ранні роки[ред. | ред. код]
Він 14 дитина в небагатій родині. Мати була на тридцять років молодша за чоловіка, що не перша загадка і особливість в біографії художника. Батько — цирульник, що за життя так і не спромігся придбати власний будинок. Родина була вимушена мешкати в квартирі, що орендувала у місцевого монастиря. Батьки померли у 1628 році і хлопець — сирота 10 років залишився під опікою молодшої сестри матері (рідної тітки) та її чоловіка, хірурга. Нова родина була заможною, бо мала маєтки на околицях Севільї, а ставлення до сироти було добрим. Хірург Лагарес і тітка замінили хлопцю рідних батьків і дали добру початкову освіту.
Навчання[ред. | ред. код]
Коли у підлітка виявилися художні здібності, нові батьки влаштували його в майстерню місцевого художника Хуана дель Кастільо. Як заведено, навчання тривало три роки, закінчилося у 1636 р., після чого Бартоломе отримав право працювати самостійно. Ранішні твори не збереглися, перша зі збережених картин датована 1638 роком.
Впливи[ред. | ред. код]
Є відомості, що художник навідувався в Мадрид. Серед майстрів, впливи яких мали місце на свідомість Мурільо — Педро де Мойя та Веласкес. Ймовірно, м'які переходи фарб де Мойі та дещо сентиментальні образи останнього були ближче до манери Мурільо, ніж гостро індивідуальна манера Веласкеса. В Мадриді художник мав змогу бачити відомі твори іноземних майстрів, зокрема Тиціана, Ван Дейка, Рубенса, але їх вплив не був значним і не відбився на сюжетах картин Мурільо.
Шлюб[ред. | ред. код]
В лютому 1645 року Мурільйо зробив спробу вінчання з дівицею Беатріс де Кабрера-і-Сотомпайер Віллалобос 23 років. В церкві дівиця закричала, що йде заміж за примусом і вінчання скасували. Лише з другої спроби Мурільо владнав стосунки з Беатріс і узяв з нею шлюб. Родина жила досить спокійно і мала дев'ять дітей.
Праця на католицьку церкву[ред. | ред. код]
Все життя Мурільо був добрим католиком. Релігійна налаштованість і допомагала мати майже постійних замовників серед управителів церков та монастирів. Серед перших вдалих робіт художника — картини (релігійні образи) для францисканського монастиря Севільї зі сценами життя Святого Франциска. Грошей заплатили мало, але до художника прийшла слава і нові замови.
Мурільйо довгі роки сприймали як відомого майстра мадонн та релігійних образів. Ця слава пережила художника і на деякий час затьмарила славу Ель Греко та Веласкеса. І Ель Греко, і Веласкес зазнали забуття на століття.
Твори Мурільйо у 18 столітті на деякий час уособлювали найкращі зразки живопису Іспанії взагалі. Придбання картин Мурільйо було престижним, і вони недешево коштували. Серед покупців картин Мурільйо — імператриця Катерина ІІ, лорд-канцлер Волпол, герцог Шуазель, мільйонер П'єр Кроза тощо.
Побутові картини Мурільйо[ред. | ред. код]
Нові оцінки прийшли в 19 столітті. І вже славі Мурільйо прийшлось значно поступитися всесвітній славі спочатку Веласкеса, а потім Ель Греко.
Схвально почали сприймати побутові картини художника, що колись не вважались головними в його творчості.
Автопортрет[ред. | ред. код]
Невідомо, чи малював хтось портрет Бартоломе Естебана Мурільйо. Діти художника умовили батька створити свій портрет, що він і зробив на початку 1670-х років. Автопортрет художника зберігає Національна галерея в Лондоні. Напис латиною і сповіщає про причини створення картини.
Севільська Академія мистецтв[ред. | ред. код]
Необхідність передати досвід молодим майстрам і підняти значення Севільї як міста спонукала художника разом з однодумцями заснувати в місті Академію мистецтв. Її відкрили в січні 1660 року, а Мурільйо обрали її першим президентом (ректором).
Громадсько-релігійне служіння[ред. | ред. код]
З 1665 року художник став членом релігійного братства Святого Милосердя міста Севілья. Обов'язки були важкі і неприємні, бо доводилося ловити тіла потоплених, ховати померлих невідомих, піклуватись за тяжкохворими та помираючими, бувати у в'язниці і нести релігійну втіху приреченим на смертну кару. Реальність не приховувала своїх жахів від художника.
Мурільйо сприймав усі негаразди свого життя як іспити, що насилає Бог і терпляче зносив свої і чужі втрати. Він поховав і двох своїх синів, а в 1670 році і свою дружину.
Але сцени мучеництв чи смерті нечасті в картинах майстра. Серед них — «Мучеництво Св. Андрія Першозваного», «Смерть Св. Клари» тощо.
Заповіт і смерть[ред. | ред. код]
Художник отримав замовлення на вівтарний образ у церкві монастиря капуцинів у Кадісі. Під час праці він упав з риштувань і розбився. Його віднесли додому, де він, поки не знепритомнів, склав заповіт. Мурільйо помер 3 квітня 1682 року на 64 році життя.
У Мадриді встановлено монумент на честь художника.
Твори[ред. | ред. код]
Вибрані твори[ред. | ред. код]
- Поклоніння пастухів, Прадо, Мадрид
- Христос зцілює паралічного, Національна галерея, Лондон
- Янгол виводить Апостола Петра з в'язниці, Ермітаж, Петербург
- Йосип Прекрасний і дружина Потіфара, Кассель
- Авраам і три янголи, Оттава, Канада
- Святий Фома де Вільянуева роздає милостиню, Севілья, музей красних мистецтв
- Молитва Св. Франциска Асізького
- Мадонна передає Св. Ільдефонсо розкішні церковні шати, Прадо, Мадрид
- Монах Юніпер і жебрак
- Зустріч Елеазара та Ребекки біля колодязя, Прадо, Мадрид
- Свята Родина, Прадо, Мадрид
- Смерть Св. Клари, Дрезден
- Христос після побиття батогами і янголи
- Св. Антоній Падуанський з Христом-немовлям, Севілья, музей красних мистецтв
- Різдво богородиці, Лувр, Париж
- Непорочне зачаття, бл. 40 варіантів
- Яків стереже вівці Лавана, Даллас, США
- Ісаак благословляє Якова, Ермітаж, Петербург
- Сон Якова (Сходинки в небо), Ермітаж, Петербург
- Відпочинок Св. Родини на шляху до Єгипту, Ермітаж, Петербург
- Благовіщення, Ермітаж, Петербург
- Заснування церкви Санта Марія Маджоре, Прадо, Мадрид
- Св. Бонавентура і Св. Леандр, Севілья, музей красних мистецтв
- Розіп'ятий Христос втішає Св. Франциска Асізького, Севілья, музей красних мистецтв
- Повернення блудного сина, Вашингтон, Національна галерея мистецтва
- Св. Єлизавета лікує хворих, Севілья, шпиталь милосердя
- Мучеництво Андрія Первозваного, Прадо, Мадрид
- Жанрова сцена, чотири фігури на лоджії, Кімбел Арт Мьюзеум, Техас.
- Дівчина з монетою, Прадо, Мадрид
- Хлопчик з собакою, Ермітаж, Петербург
- Маленькі продавці фруктів, Мюнхен
- Юний жебрак, Лувр, Париж
- Автопортрет, Лондон, Національна галерея
- Портрет Андреаса де Андраде і ла Коль, Метрополітен-музей, США
Галерея[ред. | ред. код]
-
«Янгол виводить Апостола Петра з в'язниці», Ермітаж, Санкт-Петербург -
«Поклоніння пастухів», Національний музей Прадо, Мадрид -
«Св. Фома де Вільянуева роздає милостиню», Музей красних мистецтв, Севілья -
«Авраам і три янголи», Оттава, Канада -
«Христос зцілює паралічного» -
Худ. Мурільйо. «Малі продавці фруктів». Мюнхен, Стара пінакотека. -
«Розіп'ятий Христос втішає Св.Франциска Асізького», 1668 р. -
«Св. Родрігес», Дрезден
Див. також[ред. | ред. код]
- Мистецтво Іспанії
- Релігійний живопис
- Портрет
- Сентименталізм
- Побутовий жанр
- Музей красних мистецтв, Севілья
- Початок художньої кар'єри Мурільйо
- 9829 Мурільйо — астероїд, названий на честь художника[9]
Посилання[ред. | ред. код]
- Мурільйо Бартоломе-Естебан // Шевченківська енциклопедія: — Т.4:М—Па : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський.. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2013. — С. 370-371.
- Мурільйо на сайті abcgallery.com [Архівовано 22 липня 2010 у Wayback Machine.]
- Мурільйо на сайті artcyclopedia.com [Архівовано 22 жовтня 2010 у Wayback Machine.]
- Мурільйо на сайті Art Renewal Center [Архівовано 3 грудня 2010 у Wayback Machine.]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ https://www.nga.gov/collection/artist-info.1744.html
- ↑ а б в https://data.bnf.fr/ark:/12148/cb14952935x
- ↑ BeWeB
- ↑ The Fine Art Archive — 2003.
- ↑ https://collections.frick.org/people/389/bartolome-esteban-murillo/objects
- ↑ https://www.fine-arts-museum.be/nl/de-collectie/artist/murillo-bartolome-esteban
- ↑ https://www.bellasartes.gob.ar/
- ↑ https://gallica.bnf.fr/ark:/12148/bpt6k6227300f/f163.item#
- ↑ Lutz D. Schmadel. Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin, Heidelberg : Springer-Verlag, 2003. — С. 710. — ISBN 3-540-00238-3.
Джерела[ред. | ред. код]
- Fr.-M. Tubuno, «Murillo, su época, su vida, sus cuadros» (Севилья, 1864; в нём. переработке Т. Штромера и М. Иордана, Б., 1879)
- W. Scott, «Murillo and the Spanish school of painting» (Л., 1872)
- H. Lücke. «Bartolomé Esteban Murillo» (в R. Dohme, «Kunst u. K ünstler des Mittelal ters und der Neuzeit», I т.)
- Ch.-B. Curtis, «Velazquez and Murillo» (Л., 1883)
- P. Lefort, «Murillo et ses élèves» (П., 1892)
- С. Justi, «Murillo» (Лпц., 1892).
- Кагане Л. Л. «Испанская живопись», очерк-путеводитель, Гос. Ермитаж, Л., «Аврора», 1977
- Гос. Эрмитаж. Западноевропейская живопись, каталог № 1, Л.: «Аврора», 1976
