Басов-Верхоянцев Сергій Олександрович — Вікіпедія

Басов-Верхоянцев Сергій Олександрович
Сергей Александрович Басов
Файл:Басов-Верхоянцев.jpg
Псевдонім Верхоянцев
Народився 15 вересня (3 вересня) 1869(1869-09-03)
д. Макеєво, Тульська губернія
Помер 1 вересня 1952(1952-09-01) (82 роки)
Москва, СРСР
Поховання Новодівичий цвинтар
Громадянство Росія Росія, СРСР СРСР
Діяльність революціонер, політик, есер, поет
Сфера роботи літературна діяльністьd[1][1], політична діяльність[1][1][1] і політична сатираd[1][1]
Мова творів російська
Роки активності 1896-1952
Жанр поезія
Партія КПРС
Нагороди Нагородназ броя "за служіння справі пролетарської революції"

Сергій Олександрович Басов-Верхоянцев (1869 — 1952) — російський революціонер, політик, есер і член Бойової організації партії, пізніше — радянський поет-сатирик.

Біографія[ред. | ред. код]

З дрібномаєтних дворян Тульської губернії. Навчався у Тульській чоловічій класичній гімназії. З 1883 — в народовольчих гуртках Тули і Харкова. З 1887 брав участь у революційному русі, вів пропаганду серед селян, був народним учителем, потім робітником; неодноразово піддавався арештам та засланням. За підготовку експропріації у 1896 році був засланий на 8 років до Якутської області, міста Верхоянська (звідси псевдонім «Верхоянцев»). Працював на метеорологічній станції, брав участь у експедиції з обстеження островів Новосибірського архіпелагу. На засланні вивчав мови та юриспруденцію. Восени 1904 року вирушив до Парижа, де став слухачем Російської вищої школи громадських наук.

Повернувшись із заслання у 1904 році, взяв участь у діяльності Бойової організації партії соціалістів-революціонерів. Брав участь у підготовці замаху на міністра юстиції М.В. Муравйова[ru], в січні 1905 року був заарештований, утримувався в Петропавлівській фортеці до амністії в листопаді 1905 року.

У наступні роки співпрацював у народницьких виданнях.

З 1910 року жив у Петербурзі. На початку Першої світової війни стояв на позиціях поразництва; взимку 1916-1917 рр. агітував проти війни козаків, що стояли у Петрограді. Влітку 1917 — депутат Петроградської Ради. До літа 1918 — лівий есер. З 1919 року — член РКП(б) .

У 1920-1925 роках працював у ВЧК-ОГПУ, у 1925-1929 рр. — Головліті, Музеях-садибах Л.М. Толстого в Москві та Ясній Поляні (1930-1939).

1927 року був нагороджений почесною зброєю "за служіння справі пролетарської революції".

Був членом Всеросійського товариства пролетарських письменників «Кузня» (рос. «Кузница»).

Урна з прахом похована в колумбарії Новодівичого цвинтаря(секція 105).

Творчість[ред. | ред. код]

  • «Расєя»
    «Расєя»
  • «Расєя»
    «Расєя»
  • «Расєя»
    «Расєя»
  • «Расєя»
    «Расєя»
  • «Расєя» Сергія Басова-Верхоянцева
    «Расєя» Сергія Басова-Верхоянцева
  • С.Басов-Верхоянцев "Конекъ-Скакунокъ", 1906
    С.Басов-Верхоянцев "Конекъ-Скакунокъ", 1906
  • С.Басов-Верхоянцев "Конекъ-Скакунокъ", 1917, з підписом автора для журналіста і критика М.Морозова
    С.Басов-Верхоянцев "Конекъ-Скакунокъ", 1917, з підписом автора для журналіста і критика М.Морозова

Сергій Басов-Верхоянців — автор революційно-сатиричних казок, в яких висміював самодержавство і прославляв трудовий народ.

Дебютував як ліричний поет за сприяння І.О. Буніна в газеті «Орловський вісник» (1892). Періодично друкувався з 1896 року в «Російському Багатстві», з віршами, які служили відповіддю на вірші Віри Фігнер, пройняті похмурим настроєм. Широко став друкуватися лише після 1905 року. У 1906 році випустив у світ, під псевдонімом Верхоянцева, революційно-сатиричну казку у віршах «Стрибоконик» (рос. «Конёк-Скакунок», за мотивами казки Петра Єршова «Горбоконик»). Книга придбала велику популярність і неодноразово перевидавалася (загалом понад півмільйона екземплярів, під різними назвами перевидавалася підпільно в Росії та за кордоном). У 1907 році книжка була конфіскована, а за розкриття її джерел (автора) була оголошена велика грошова нагорода.

Його «Стрибоконик» (СПб., 1906), за словами В.Д. Бонч-Бруєвича, В.І. Ленін вважав «дуже корисною для селян», бо вона «дуже зло висміює царський дім, самодержавний уряд», і весь бюрократичний лад царської Росії[2].

У 1906-1908 роках писав популярні статті та книги («Начатки пізнання Росії» та ін).

Пізніші твори: «Король Бубен», «Калинове місто», «Казка про золоту рибку», «Расєя», в яких продовжував розробку художніх форм революційного лубка, одним із перших досвідів якого з'явилися «Стрибоконик» та інші його казки «Казка дядька Тараса. Російська історія у віршах» (1907), «Чорна сотня. Казка» (1907), «Казка — звідки пішли царі в нас», збірка казок «Вінок» та багато інших. Автор памфлету "Що робив король французький зі своїм народом і що народ зробив з ним" (конфіскований у 1907).

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б в г д е ж Czech National Authority Database
  2. ↑ В сб.: Ленин В. И., О литературе и искусстве, М., 1979, с. 699

Література[ред. | ред. код]

  • Літературна енциклопедія. - В 11 т.; М: видавництво Комуністичної академії, Радянська енциклопедія, Художня література. За редакцією В. М. Фріче, А. В. Луначарського. 1929-1939.
  • Літературний енциклопедичний словник. - М.: Радянська енциклопедія. За редакцією В. М. Кожевнікова, П. А. Ніколаєва. 1987.
  • Велика біографічна енциклопедія 2009.
  • Енциклопедичний словник псевдонімів С. Колосова. 2009.
  • Тебієв Б. До . Коник, та не той // Таємниці книжкових палітурок. 50 майже детективних історій. - Єкатеринбург: Ridero, 2021. - С. 438-449. ISBN 978-5-4498-7145-9
  • Горбачов О.М. Список некрологів за 1900–1929 роки. М., Infogans, 2014
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Басов-Верхоянцев_Сергій_Олександрович&oldid=41739151