Бегма Олександр Володимирович — Вікіпедія

Олександр Бегма
Ім'я при народженні Бегма Олександр Володимирович
Народився 19 лютого 1991(1991-02-19) (33 роки)
Київ, Україна Україна
Національність українець
Громадянство Україна Україна
Діяльність актор
Alma mater НМАУ, КНУТКіТ[1]
Роки діяльності 2016 — дотепер
Провідні ролі Єгор Калита у «Перші ластівки»
IMDb ID 11344543
Нагороди та премії
«Київська пектораль» (2018)
«Київська пектораль» (2020)
Національна премія України імені Тараса Шевченка — 2021

Бегма Олександр Володимирович (нар. 19 лютого 1991, Київ) — український актор кіно і театру, автор музичного оформлення, концертмейстер, вокаліст, акордеоніст[1]. Лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка 2021 року за музичну концепцію вистави «Verba» (реж. Сергій Маслобойщиков, Національний академічний драматичний театр імені Івана Франка)[2].

Життєпис[ред. | ред. код]

Олександр Бегма народився 19 лютого 1991 року у Києві.

Отримав освіту в Національній музичній академії України ім. П. І. Чайковського, у 2018 році закінчив Київський національний університет театру й кіно ім. І. Карпенка-Карого (творча майстерня Дмитра Богомазова).

З 2016 року Олександр грав у Київському театрі на лівому березі Дніпра. Згодом — актором Національного академічного драматичного театру імені Івана Франка. Грає у виставах Київської академічної майстерні театрального мистецтва «Сузір'я».

2019 року Бегма зіграв у серіалі «Перші ластівки» роль німого Антона Щасливого. Його персонаж першого сезону викликав чималий шквал негативних коментарів і хейту. У другому сезоні актор з'явився у ролі Єгора Калити.

2020 року музикант і актор став лауреатом театральної премії «Київська пектораль» «За найкращу музичну концепцію вистави» як автор оригінальної музики до вистави за мотивами драми-феєрії Лесі Українки «Verba»[3][4][5], де, крім того, ще й зіграв головну роль — Лукаша[6][7].

2021 року за виставу «Verba» Бегма як композитор разом із режисером Сергієм Маслобойщиковим та художницею з костюмів Наталією Рудюк стали лауреатами Національної премії України імені Тараса Шевченка, здобувши перемогу в номінації «Театральне мистецтво».[8]

Театральні роботи[ред. | ред. код]

Київський академічний театр драми і комедії на лівому березі Дніпра
  1. 2017 — «12-та ніч, або Що захочете» за п'єсою Вільяма Шекспіра; реж. Дмитро Богомазов — Блазень з дому Олівії[9]
Національний академічний драматичний театр імені Івана Франка
  1. 2018 — «Коріолан» за трагедією Вільям Шекспіра; реж. Дмитро Богомазов
  2. 2019 — «Verba» за драмою-феєрією «Лісова пісня» Лесі Українки; реж. Сергій Маслобойщиков[10]
Київська академічна майстерня театрального мистецтва «Сузір'я»

Фільмографія[ред. | ред. код]

Кіно
Телебачення

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Олександр Бегма [Архівовано 30 січня 2021 у Wayback Machine.]; theatre.love. Процитовано 23 січня 2021.
  2. Шевченківська премія-2021: стали відомі імена переможців [Архівовано 9 березня 2021 у Wayback Machine.], Українська правда, 9 березня 2021
  3. Названо лауреатів театральної премії «Київська пектораль» [Архівовано 12 грудня 2021 у Wayback Machine.]; Лівий берег, 3 квітня 2020.
  4. Премію «Київська пектораль» вручили у дистанційному режимі [Архівовано 17 травня 2021 у Wayback Machine.]; Святошинська РДА, 2 квітня 2020.
  5. Повернення «Київської пекторалі» [Архівовано 21 січня 2021 у Wayback Machine.]; I-UA.tv, 25 грудня 2020.
  6. «Verba», у якій живе Леся. Театральна прем'єра [Архівовано 17 травня 2022 у Wayback Machine.]; Любов Базів, Укрінформ, 28 березня 2019.
  7. Verba — нове прочитання «Лісової пісні» Лесі Українки в театрі імені І. Франка; 24 Канал, 27 березня 2019.
  8. Шевченківська премія-2021: стали відомі імена переможців [Архівовано 9 березня 2021 у Wayback Machine.]; Українська правда, 9 березня 2021.
  9. Сергій ВИННИЧЕНКО (11 листопада 2018). Друга «Дванадцята» (ua) . Портал «Театральна риболовля». Архів оригіналу за 30 вересня 2020. Процитовано 2020-7-26.
  10. Дмитро ЛЕВИЦЬКИЙ (22 лютого 2019). А VERBA понад водою (ua) . «Дзеркало тижня. Україна». Архів оригіналу за 24 лютого 2019. Процитовано 2019-2-24.

Посилання[ред. | ред. код]