Бегонія — Вікіпедія

Бегонія
Begonia tuberhybrida pendula
Біологічна класифікація редагувати
Царство: Рослини (Plantae)
Клада: Судинні рослини (Tracheophyta)
Клада: Покритонасінні (Angiosperms)
Клада: Евдикоти (Eudicots)
Клада: Розиди (Rosids)
Порядок: Гарбузоцвіті (Cucurbitales)
Родина: Бегонієві (Begoniaceae)
Рід: Бегонія (Begonia)
L.
Види

Вибрані види:

  • Begonia auriculata Hook.
  • Begonia fusicarpa Irmsch.
  • Begonia macrocarpa Warb.
  • Begonia mannii Hook.f.
  • Begonia oxyloba Welw. ex Hook.f.
Вікісховище: Begonia

Бего́нія (Begonia) — рід тропічних рослин родини бегонієвих. Рід нараховує приблизно 2100 видів[1]. Це трави чи, рідко, напівкущі, які ростуть у тропічних і субтропічних зонах світу[2].

Ботанічний опис[ред. | ред. код]

Багато- і однорічні трав'янисті рослини, півкущі і кущі з кососерцеподібним, часто красиво забарвленим, часто асиметричним листям і одностатевими квітками. Квітки різноманітної форми, кольору й розміру. Понад 120 видів використовуються в декоративному садівництві, більше десятка дуже популярні в кімнатному квітництві. Кількість гібридів і сортів налічує понад тисячу.

Плід — коробочка, насіння дуже дрібне.

Розмноження. Види бегоній добре пристосовані до вегетативного розмноження:

  • насінням
  • живцем
  • листом з брунькою
  • нова рослина може розвинутися навіть з частини листка.

Географічне розташування[ред. | ред. код]

Представники роду ростуть в тропічних вологих лісах, в горах на висоті 3.000 — 4.000 м над рівнем моря, рідше — в сухих тропічних та субтропічних районах (крім Австралії). Найбільшу кількість бегоній нарахували в Латинській Америці, ареал яких на півночі сягає сучасної Мексики. В Азії бегонії знаходять на остові Шрі-Ланка, в Індії та східних Гімалаях, на Малайському архіпелазі. В Африці рослини розповсюджені більше в західній частині континенту, де більше вологи.

Серед бегоній багато декоративних рослин з гарними листками або рясними яскравими квітками.

Вивчення[ред. | ред. код]

Назва пішла від прізвища Мішеля Бегона — колекціонера рослин, який жив у XVII столітті. Рід трав'янистих, чагарникових або напівчагарникових рослин, зустріти його можна майже по всьому світу. Виведено понад 1000 видів, які умовно можна класифікувати як квітучі, листяні, кущові і бульбові. Для європейської науки перші бегонії були віднайдені та описані ченцем та ботаніком з Франції на ім'я Шарль Плюм'є. Його патрон Мішель Бегон організував у 1687 р. експедицію на Антильські острови (Східна Америка) і залучив до складу екіпажу Шарля Плюм'є, що збирав нові рослини. Плюм'є зустрів шість видів бегоній, невідомих європейським ботанікам. У 1690 р. Плюм'є дав назву роду «бегонія» на честь свого патрона Мішеля Бегона, а також надрукував книгу «Опис рослин Америки з їх малюнками».

Відкриття в 19 ст.[ред. | ред. код]

У 1856 р. в Ассамі, Індія, була знайдена рослина, що отримала назву Begonia rex Putz, або бегонія королівська, що мала сріблясто-коричневе листя. У 1864 р. ботаніки знайшли нові види в горах Латинської Америки

  • бегонію болівійську(Begonia boliviensis DC.) в Болівії
  • бегонію Вейча (Begonia veitchii Hook. f.) у Перу в 1866 р.
  • бегонію Пірса (Begonia pearcei Hook. f.) в тому ж районі і в тому ж році.
  • Бегонія болівійська
    Бегонія болівійська
  • Бегонія Вейча
    Бегонія Вейча

Використання в садівництві[ред. | ред. код]

Рослини активно вивозили в Західну Європу, де вони стали матеріалом для селекції та гібридизації. Бегонії Америки дали можливість отримати гібриди великої кількості рослин з завеликими квітами. Серед гібридних форм уславилися зразки бегоній з Бельгії.

Вважають, що бегонії поглинають шкідливі речовини в інтер'єрі, тому вони бажані як в офісах, так і оселях, де щойно проведено ремонт. Бегонії використовують як у відкритому, так і закритому ґрунтах, в зимових садах, на балконах і лоджіях, на верандах та в двориках.

Умови зберігання[ред. | ред. код]

Вони залежать від різновиду бегонії. Кущеві та трав'янисті перебувають в фазі спокою з жовтня до лютого. Поливи в цей час скорочують, видаляють посохле листя та неестетичні пагони.

Бегонії добре ростуть в напівтіні чи в тіні. Найбільш комфортна температура 13-22 градуси за Цельсієм, волога повітря не більше 60 %. При перебільшенні вологи та поливу бегонії загнивають.

Розмножування

У кімнатних умовах розмножують стебловими черешками. Відрізки пагонів легко вкорінюються, навіть якщо просто поставити їх у воду. Укорінені черешки висаджують у горщики, заповнені сумішшю листової землі, торфу й піску (1:1:2).

Крім цього, розмножуються розподілом бульб.

Хвороби[ред. | ред. код]

Галерея[ред. | ред. код]

Танігамі Конан . Бегонія

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Begonia. Catalogue of Life. Архів оригіналу за 3 січня 2022. Процитовано 03.02.2022.
  2. ↑ Begonia. Plants of the World Online. Kew Science. Архів оригіналу за 31 жовтня 2020. Процитовано 03.02.2022.
  3. ↑ Lutz D. Schmadel. Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin, Heidelberg : Springer-Verlag, 2003. — 992 (XVI) с. — ISBN 3-540-00238-3.

Література[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Бегонія
  • Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
  • Сааков С. Г."Оранжерейные и комнатные растения и уход за ними ", Л, «Наука», 1985
  • Авт.-сост. Г. В. Комарова, «Бегония», Донецк, АСТ — Сталкер, 2006
  • Хессайон Д. Г. «Всё о комнатных растениях», М.: — Кладезь-Букс, 2005.
  • Воронцов В. В., «Комнатные растения. Новое руководство по уходу»- М.: ЗАО «Фитон+», 2007
  • Шахов В. В. «Бегонии» — М: Кладезь букс, 2006

Посилання[ред. | ред. код]


Гібіскус Це незавершена стаття про квіткові рослини.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Перегляд цього шаблону
  Словники та енциклопедії
Довідкові видання
Нормативний контроль
Бази даних таксонів
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Бегонія&oldid=41766378