Безлюдівка — Вікіпедія

Селище Безлюдівка
	Герб Безлюдівки
Країна	Україна
Область	Харківська область
Район	Харківський район
Громада	Безлюдівська громада
Код КАТОТТГ:
Облікова картка	Безлюдівка
Основні дані
Засновано	1681 (343 роки)
Площа	8,2 км²
Населення	▼ 9436 (01.01.2018)
Густота	1150,7 осіб/км²;
Поштовий індекс	62489
Телефонний код	+380 57
Географічні координати	49°52′09″ пн. ш. 36°16′11″ сх. д. / 49.86917° пн. ш. 36.26972° сх. д.Координати: 49°52′09″ пн. ш. 36°16′11″ сх. д. / 49.86917° пн. ш. 36.26972° сх. д.
Висота над рівнем моря	114 м
Водойма	р. Уди, р. Студенок, Нагорівське озеро, Підборівське озеро, озеро Коваленки, Черкаський струмок, річка Броди, річка Бабаї ;
Відстань
Найближча залізнична станція:	Безлюдівка
До станції:	3 км
	До райцентру:
- фізична:	13 км
- автошляхами:	15,6 км
	До обл. центру:
- фізична:	13 км
- автошляхами:	15,6 км
Селищна влада
Адреса	62489, Харківська обл., Харківський р-н, смт Безлюдівка, вул. Зміївська, 48
Голова селищної ради	Кузьмінов Микола Миколайович
Карта
	Безлюдівка
	Безлюдівка Безлюдівка
	Безлюдівка у Вікісховищі

Безлю́дівка — селище Харківського району Харківської області України. Впритул прилягає до південного кордону міста Харкова.

Є адміністративним центром Безлюдівської селищної громади.

Географічне розташування[ред. | ред. код]

Селище міського типу Безлюдівка знаходиться на лівому березі річки Уда (басейн Сіверського Дінця) і на обох берегах річки Студенок. На півночі примикає до межі міста Харкова, у 3 км на північний захід розташований харківський мікрорайон Жихор, у 4 км на південь розташоване смт Васищеве, в 1 км на південний захід — смт Хорошеве. На заплаві річки Уда між Хорошевим та Безлюдівкою розташоване урочище Крива Лука.^[2]

Водойми селища[ред. | ред. код]

У селищі розташовано кілька великих піщаних кар'єрів, заповнених водою, зокрема: оз. Підборівське, оз. Нагорівське та оз. Коваленки. Також через селище протікає кілька річок: р. Уда, р. Студенок, р. Броди (на північ від Підборівки. Впадає в озеро Новий Лиман), р. Черкаський струмок (на поч. вул. Огородньої), р. Бабаї (на північ від Панського бору)^[3].

Відстань до інших міст[ред. | ред. код]

Харків (до центру міста) — 13 км;
Ізюм — 102 км;
Лозова — 110 км;
Чугуїв — 29 км;
Мерефа — 17 км;
Красноград — 81 км;
Балаклія — 61 км.

Походження назви[ред. | ред. код]

Топонім "Безлюдівка" - назва-прикметник, що показує, як виглядала ця слобода у перші роки, ймовірно, через наслідки татарського набігу^[4]

Історія[ред. | ред. код]

На території селища в урочищах Ващенків Бір і Коваленки виявлено 9 поселень епохи бронзи, 2 поселення скіфського часу, 2 поселення салтівської культури.

Слобода Безлюдівка заснована лише наприкінці XVII століття. 1681 рік — дата першої згадки, й ранніх свідчень про існування Безлюдівки до 1681 року не існує. Межові книги 1716 року дали чітко зрозуміти, що станом на 1673 рік Безлюдівки ще не було^[6]^[4]^[7]^[5]. Це поселення заснували й населили козаки.

Село було центром Безлюдівської волості.

У 1861 році було збудовано нинішню будівлю Покровської церкви.

Радянська влада встановлена в грудні 1917 року.

З червня по грудень 1919 року Безлюдівка була під владою білих денікінців.

У 1920 році в Безлюдівці утворений комітет незаможних селян, а в 1923 р. — організована сільськогосподарська артіль «Огородник» (з 1931 року — колгосп ім. Петровського). В 1932 році створено ще два колгоспи — ім. Другої п'ятирічки та ім. Будьонного.

Село постраждало від Голодомору 1932-1933 років.

.

19 жовтня 1938 року село Безлюдівка віднесено до категорії селищ міського типу^[8].

Існує припущення, що масове поховання жертв Катинської трагедії може бути в Безлюдівці^[9].

У 1930-х роках було прокладено шосе до Змієва в об'їзд Безлюдівки, яке пізніше занепало^[10].

На фронтах Другої світової війни взяли участь 988 жителів селища, з них загинуло 124 особи, нагороджені орденами і медалями Радянського Союзу — 798. Дата заняття Безлюдівки радянськими військами — 28 серпня 1943 року^[11].

У 1950 році три колгоспи Безлюдівки були об'єднані в один під назвою "Перемога", який у 1964 році був перетворений на радгосп «Безлюдівський».

У 1983 році письменник Юрій Герасименко видав повість про Безлюдівку та доярку В. Савельєву "Лісове озеро [Архівовано 26 серпня 2018 у Wayback Machine.]".

23 червня 2016 року було перейменовано назви деяких вулиць, провулків та в'їздів.

Населення[ред. | ред. код]

Рідна мова за переписом 2001 р.^[12]


	Українська	Російська	Білоруська
БЕЗЛЮДІВКА	78,29 %	20,61 %	0,19 %

На 1985 рік у Безлюдівці мешкало 9,4 тис. жителів^[13]. У 1989 році чисельність населення становила 10 387 осіб (4754 чоловіків і 5633 жінок)^[14]. За переписом 2001 року населення Безлюдівки вже становило 9693 особи. А на 1 січня 2013 року тут проживало 9698 осіб^[15].

Транспорт[ред. | ред. код]

Через смт проходять дві інтенсивні залізничні магістралі та автомобільний шлях R-78 Харків-Зміїв.

На території Безлюдівки перебувають залізничні платформи "Удянська", "3 км" і "5 км" Південної залізниці. На території Харкова, поблизу цього смт, є зупинний пункт "Безлюдівка".

Заклади економіки, освіти та культури[ред. | ред. код]

Заклади соціальної сфери[ред. | ред. код]

Безлюдівський юридичний ліцей імені Героя Радянського Союзу І. Я. Підкопая;
Безлюдівський ліцей;
3 бібліотеки (дві з них - шкільні);
супермаркет АТБ;
відділення Ощадбанку;
відділення Укрпошти;
відділення Нової пошти;
амбулаторія;
дитячий садок;
3 стадіони;
історико-краєзнавчий музей;
козацька організація «Святославська застава» та ін.

Релігія[ред. | ред. код]

Свято-Покровський храм УПЦ МП (вул. Зміївська, 51).
Храм Святого Воскресіння Господнього ПЦУ (вул. 1 Травня, 23).
Громада «Святославичи» РУН-віри (вул. Чайковського, 72).
Зал Царства Свідків Єгови (вул. Перемоги, 166-Б).
Церква євангельських християн-баптистів (вул. Огородня, 14).
Громада «Слово життя» християнської євангельської церкви.

Пам'ятники[ред. | ред. код]

Є 2 пам'ятники загиблим радянським воїнам, розміщені на братських могилах, а також погруддя Героїв Радянського Союзу — земляків Левицького Романа Івановича та Підкопая Івана Яковича. Окрім цього, є меморіальна плита з іменами загиблих під час 2-ї Світової війни воїнів-односельчан та пам'ятник на могилі невідомого солдата. Також є пам'ятник на могилі Героя Соціалістичної Праці Калініченко Єлизавети Денисівни.

Відомі мешканці[ред. | ред. код]

Гейнц Таксвейлер, дезертир з Вермахту, антифашист
Левицький Роман Іванович, Герой СРСР
Підкопай Іван Якович, Герой СРСР
Савельєва Варвара Федорівна, Герой праці
Калініченко Єлизавета Денисівна, Герой праці
Сапеляк Степан Євстахійович, поет
Аулов Олексій Іванович, поет;
Гусь Анатолій Микитович, диригент, народний артист Росії ;
Гайденко Анатолій Павлович, український композитор, заслужений діяч мистецтв України;
Тарасенко Олександр Єгорович, український театральний журналіст;
Федосова Тетяна Георгіївна, член Національної Спілки майстрів народного мистецтва України, автор гербу Безлюдівки.
Олена Олександрівна Якименко (нар. 31 січня 1985) — українська поетеса, випускниця Харківського національного університету ім. В. Каразіна, кандидат філологічних наук^[16], член НСПУ з 2005, авторка поетичних збірок «Ніч нерозгадана» та «Зонтичні», лауреатка Міжнародного літературного конкурсу «Гранослов»^[17].

Галерея[ред. | ред. код]

Братська могила радянським воїнам (>250 воїнів)^[11]
озеро Коваленки (передній план) та Нагорівське озеро (задній план)
Братська могила радянським воїнам (>210 воїнів) перед новою будівлею селищної ради^[11]
Покровський храм
Колишня будівля селищної ради
Пам'ятники двом Героям Радянського Союзу
Пам'ятник Калініченко Є.Д., Герою Соціалістичної Праці

Примітки[ред. | ред. код]

↑ Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2018 року (PDF)
↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 13 жовтня 2020. Процитовано 8 жовтня 2020.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
↑ Вивчення місцевих гідронімів шкільними краєзнавцями (на прикладі водойм смт Безлюдівка) / Кисиленко В. Ю. // Географія та економіка в рідній школі. — 2014. — № 4.
↑ ^а ^б Знову про Безлюдівку / Кисиленко В. Ю. // Газета «Трибуна Трудящих». — 2016. — № 91
↑ ^а ^б Кисиленко В.Ю. Огляд нововіднайдених джерел щодо уточнення початку літочислення окремих населених пунктів Слобожанщини // Слобожанщина. Погляд у минуле - 2020: збірник науково-документальних праць. — Житомир: Видавець О.О. Євенок, 2020. – С.107-116.
↑ Старовинні документи свідчать / Кисиленко В. Ю. // Газета «Главное». — 2012. — № 32^{[недоступне посилання з лютого 2019]}
↑ Такий знайомий «Брідок» / Кисиленко В. Ю. // Газета «Трибуна Трудящих». — 2017. — № 20
↑ Історична дата / Кисиленко В. Ю. // Газета «Трибуна Трудящих». — 2009. — № 82
↑ Frank Fox: God’s Eye: Aerial Photography and the Katyń Massacre, West Chester 1999. ISBN 1-887732-13-6
↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 5 березня 2021. Процитовано 8 вересня 2020.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
↑ ^а ^б ^в Невідома війна / Кисиленко В. Ю. // Газета «Трибуна Трудящих». — 2010. — № 49
↑ Розподіл населення за рідною мовою, Харківська область^{[недоступне посилання]}
↑ Український Радянський Енциклопедичний Словник: В 3-х т. / Редкол.: … А. В. Кудрицький (відп. ред.) та ін.— 2-ге вид.— К.: Голов. ред. УРЕ, 1986 — Т. 1. А — Калібр. 752 с.— С. 147.
↑ Всесоюзний перепис населення 1989 р. Чисельність міського населення союзних республік, їх територіальних одиниць, міських поселень і міських районів за статтю. Архів оригіналу за 4 лютого 2012. Процитовано 28 червня 2017.
↑ Чисельність наявного населення України на 1 січня 2013 року. Державна служба статистики України. Київ, 2013. сторінок 100 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 12 жовтня 2013. Процитовано 28 червня 2017.
↑ Якименко Олена Олександрівна. Національна спілка письменників України Харківська обласна організація. 10 липня 2012. Процитовано 30 листопада 2022.
↑ Сучасні письменники України : бібліографічний довідник / упор. Анатолій Гай — Київ : Київське обласне творче об'єднання «Культура» ; Біла Церква : Буква, 2011. — 587 с. — ISBN 978-966-2927-05-6., С.539

Джерела[ред. | ред. код]

Український Радянський Енциклопедичний Словник: В 3-х т. / Редкол.: … А. В. Кудрицький (відп. ред.) та ін.— 2-ге вид.— К.: Голов. ред. УРЕ, 1986 — Т. 1. А — Калібр. 752 с.— С. 147.
Історія міст та сіл УРСР (рос.) [Архівовано 22 березня 2010 у Wayback Machine.]

Посилання[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Безлюдівка

Міста. UA. Безлюдівка [Архівовано 29 серпня 2019 у Wayback Machine.]
Сайт Безлюдівки
Погода в Безлюдівці [Архівовано 24 травня 2022 у Wayback Machine.]
Книга про історію Безлюдівки

[1] Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2018 року (PDF)

[2] Архівована копія. Архів оригіналу за 13 жовтня 2020. Процитовано 8 жовтня 2020.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)

[3] Вивчення місцевих гідронімів шкільними краєзнавцями (на прикладі водойм смт Безлюдівка) / Кисиленко В. Ю. // Географія та економіка в рідній школі. — 2014. — № 4.

[:0-4] а ^б Знову про Безлюдівку / Кисиленко В. Ю. // Газета «Трибуна Трудящих». — 2016. — № 91

[:1-5] а ^б Кисиленко В.Ю. Огляд нововіднайдених джерел щодо уточнення початку літочислення окремих населених пунктів Слобожанщини // Слобожанщина. Погляд у минуле - 2020: збірник науково-документальних праць. — Житомир: Видавець О.О. Євенок, 2020. – С.107-116.

[6] Старовинні документи свідчать / Кисиленко В. Ю. // Газета «Главное». — 2012. — № 32^{[недоступне посилання з лютого 2019]}

[7] Такий знайомий «Брідок» / Кисиленко В. Ю. // Газета «Трибуна Трудящих». — 2017. — № 20

[8] Історична дата / Кисиленко В. Ю. // Газета «Трибуна Трудящих». — 2009. — № 82

[9] Frank Fox: God’s Eye: Aerial Photography and the Katyń Massacre, West Chester 1999. ISBN 1-887732-13-6

[10] Архівована копія. Архів оригіналу за 5 березня 2021. Процитовано 8 вересня 2020.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)

[ReferenceA-11] а ^б ^в Невідома війна / Кисиленко В. Ю. // Газета «Трибуна Трудящих». — 2010. — № 49

[12] Розподіл населення за рідною мовою, Харківська область^{[недоступне посилання]}

[13] Український Радянський Енциклопедичний Словник: В 3-х т. / Редкол.: … А. В. Кудрицький (відп. ред.) та ін.— 2-ге вид.— К.: Голов. ред. УРЕ, 1986 — Т. 1. А — Калібр. 752 с.— С. 147.

[14] Всесоюзний перепис населення 1989 р. Чисельність міського населення союзних республік, їх територіальних одиниць, міських поселень і міських районів за статтю. Архів оригіналу за 4 лютого 2012. Процитовано 28 червня 2017.

[15] Чисельність наявного населення України на 1 січня 2013 року. Державна служба статистики України. Київ, 2013. сторінок 100 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 12 жовтня 2013. Процитовано 28 червня 2017.

[16] Якименко Олена Олександрівна. Національна спілка письменників України Харківська обласна організація. 10 липня 2012. Процитовано 30 листопада 2022.

[17] Сучасні письменники України : бібліографічний довідник / упор. Анатолій Гай — Київ : Київське обласне творче об'єднання «Культура» ; Біла Церква : Буква, 2011. — 587 с. — ISBN 978-966-2927-05-6., С.539

[1]

[2]

[3]

[4]

[5]

[6]

[7]

[8]

[9]

[10]

[11]

[12]

[13]

[14]

[15]

[16]

[17]