French
DeutschБейлаґанський район — Вікіпедія
| Бейлаґанський район | |||
|---|---|---|---|
| | |||
 | |||
| Адм. центр | Бейлаґан | ||
| Країна |  Азербайджан | ||
| Регіон | Азербайджан Азербайджанська РСР | ||
| Номерний знак | 11 | ||
| Населення | |||
| - повне | 135 000 осіб (2005) | ||
| Площа | |||
| - повна | 1131 км² | ||
| Висота | |||
| - максимальна | 50 м | ||
| - мінімальна | 50 м | ||
| Дата заснування | 24 січня 1939 | ||
| Губернатор | Asif Aghayevd | ||
| Вебсайт | beyleqan-ih.gov.az | ||
| Код ISO 3166-2 | AZ-BEY | ||
| |||
 | |||
| |||
Бейлаґанський район (азерб. Beyləqan rayonu) — адміністративна одиниця (район) на північному заході Азербайджану. Центр — місто Бейлаґан.
Етимологія[ред. | ред. код]
Назва району походить від назви районного центру, міста Бейлаґан. Сучасне місто названо так 1989 року за назвою стародавнього міста, розташованого неподалік; до 1939 року воно називалося селищем при Мильському радгоспі № 5, а від 1939 до 1989 року — Ждановськ. Сам же топонім топонім Бейлаґан зводиться до алтайських словами «піля» (рівнина, степ) і закінчення «-ґан», що характеризує населений пункт[1].
Історія[ред. | ред. код]
Ждановський район утворено 24 листопада 1939 року. 4 січня 1963 року скасовано, а територію передано Імішлінському району. 6 січня 1965 року відновлено[2].
Указом Президії Верховної Ради Азербайджанської РСР від 19 березня 1989 року Ждановському району присвоєно нову назву — Бейлаґанський район.
Географія і природа[ред. | ред. код]
Район межує на півночі з Зердабським, на північному заході з Агджабединським, на сході з Імішлінським, на південному заході з Фізулінським районами, а на південному сході по річці Аракс межує з Ісламською Республікою Іран.
Рельєф району низовинний з нахилом у напрямку з північного сходу на схід. Площа на північному сході району нижче від рівня моря, висота територій на південному заході району не перевищує 100 метрів. Низовина складається переважно з антропогенових відкладів[3]. З корисних копалин у районі добувають глину, пісок, щебінь, термальну воду[4]. На рівнині поширені сіро-бурі, на інших територіях — сіро-лугові, а поблизу Кури є лучно-болотні та болотні ґрунти. Основний тип рослин у районі — напівпустельний. На берегах річок розташовуються тугайні ліси. З тварин на території району проживають джейрани, кабани, вовки, їжатці, лисиці, рисі, очеретяні коти та інші. З птахів — турачі, голуби, чорночереві рябки та інші.
Жаркий клімат помірний, напівпустельний, сухий степовий. Літо посушливе. Середня температура в січні коливається від -5 до + 10 °С, у липні від 25 до 35 °С. Середньорічний рівень опадів — 300—400 мм Вздовж північно-східної межі протікає Кура, вздовж південної — Аракс. Через територію протікають Верхньо-Карабаський, Головний Мільський і «Хан Кизи» канали.
Населення[ред. | ред. код]
| Чисельність населення | ||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| 1939 | 1959 | 1970[5] | 1979[6] | 1989[7] | 1991[8] | 1999 | 2009[9] | 2013 | 2014 | 2017 |
| 15 225 | ▲29 818 | ▲48 467 | ▲56 011 | ▲68 928 | ▲71 000 | ▲78 458 | ▲86 192 | ▲91 100 | ▲92 400 | ▲96 900 |
1979 року густота населення становила 50 осіб/км2, 2011 року ця цифра склала 75 осіб/км2.
На 2009 рік 57,8 % населення проживає в селах.
Адміністративний устрій[ред. | ред. код]
- Бейлаґанський муніципалітет[az]
- Шафазький муніципалітет
- Гахраманлинський муніципалітет
- Бахарський муніципалітет
- Орангалинський муніципалітет
- Гюнашлинський муніципалітет
- Юхари Кябірлинський муніципалітет
- Бахарабадський муніципалітет
- Кябирлинський муніципалітет
- Тезекендський муніципалітет
- Болсулинський муніципалітет
- Ейвазлиларський муніципалітет
- Таталиларський муніципалітет
- Ікінджі Ашиглинський муніципалітет
- Бірінджі Ашиглинський муніципалітет
- Аліназарлинський муніципалітет
- Орта Аліназарлинський муніципалітет
- Юхари Аланський муніципалітет
- Маякський муніципалітет
- Аллах'ярлинський муніципалітет
- Мілабадський муніципалітет
- Мільський муніципалітет
- Йєні Мільський муніципалітет
- Дюн'ямалиларський муніципалітет
- Шерзький муніципалітет
- Сари-суїнський муніципалітет
- Тюрклерський муніципалітет
- Бюн'ядлинський муніципалітет
- Гедеклерський муніципалітет
- Імамвердилерський муніципалітет
- Гаралиларський муніципалітет
- Ахмедлинський муніципалітет
- Ашигалиларський муніципалітет
- Юхари Чеменлинський муніципалітет
- Гарадаглинський муніципалітет
- Ашаги Чеменлінський муніципалітет
- Бірінджі Шахсевенський муніципалітет
- Ікінджі Шахсевенський муніципалітет
- Амірзеїдлинський муніципалітет
- Хачинабадський муніципалітет
Господарство й економіка району[ред. | ред. код]
В радянський час у районі було розвинене переважно сільське господарство, були збільшені обороти бавовництва, виноградарства, тваринництва та рільництва. 1979 року в районі працювало 15 колгоспів і 8 радгоспів. На 1979 рік в районі придатних земель було 89,1 тисяч гектарів, з них: 33,5 тисячі гектарів орних земель, 3,4 тисячі гектарів земель, виділених під багаторічні рослини, 1 тисяча гектарів земель, залишених для відпочинку, 51,2 тисяча гектарів пасовищ. З 33,5 тисячі гектарів 28 % виділено під зернові і зернобобові культури, 45 % під технічні культури, 1 % під овочі й картоплю, 25 % — під кормові культури[10]. На 3 тисячах гектарів вирощувався виноград. В колгоспах району утримували 11,4 тисяч голів великої рогатої худоби і 146 тисяч голів дрібної. 1979 році господарства району отримали 255 тисяч тонн бавовни і 35,8 тисяч тонн винограду. В районі був ряд заводів з переробки винограду і районний відділ тресту «Азсільгосптехніка». Було лісове господарство.
Нині район належить до Аранського економічного району. Бейлаґанський район є переважно сільськогосподарським районом[3]. У господарствах на 2017 рік утримувалось 36581 голова великої, 36376 голів дрібної рогатої худоби і 186399 голів птиці. В районі 50 тисяч гектарів — орні, а 21 тисяча гектарів відведено під пасовища. У 2017 році в районі вироблено 62298 тонн зерна, 378 тонн бобових, 15726 тонн бавовни, 16446 тонн цукрових буряків, 3698 тонн картоплі, 23461 тонна овочів, 6226 тонн баштанних культур, 6897 тонн фруктів і ягід, 1340 тонн винограду.
Із сільськогосподарських підприємств у районі діють ВАТ «Beyləqan-Pambıq» і «Beyləqan-Taxıl», що займаються збутом зерна і бавовни відповідно. В Бейлаґанському районі знаходяться бавовнопереробний завод АТВТ «CTS AQRO», асфальтовий завод, борошномельний завод ВАТ «Beyləqan-Taxıl», хлібобулочний завод АТВТ «'Ənvər Bərəkət», молокозавод, винзаводи «Міль» та імені М. Асадова, гальково-щебневі цехи, цегельний завод ТОВ «Aran-Qala», завод безалкогольних напоїв «Büllür», маслосироробний завод, об'єднання сільгосптехніки[4].
Інфраструктура[ред. | ред. код]
Через район проходить залізниця, автодороги Гянджа-Ленкорань, Баку-Фізулі[4].
На 2017 рік у районі діяло 46 АТС і 26 поштових відділень.
Культура, освіта та охорона здоров'я[ред. | ред. код]
В районі від 1938 року видається громадсько-політична газета «Бейляган» (до 1957 року — «Сталін памбигчиси», у 1957—1962 роках — «Міл памбигчиси», в 1962—1991 роках — «Юкселіш»). 1965 року розпочато мовлення місцевої редакції радіо[10].
В районі на 2011 рік було 30 дошкільних закладів, 54 загальноосвітні школи, музична школа, 18 клубів, 18 будинків культури, будинок-музей Героя Радянського Союзу Герая Асадова, 47 бібліотек[3].
У Бейлаґанському районі є 11 лікарень на 565 ліжок, 9 лікарських амбулаторій, центр епідеміології та гігієни, 20 фельдшерсько-акушерських пунктів. На 2011 рік у медзакладах району працювало 109 лікарів, 11 стоматологів, 358 середніх медичних працівників, серед яких 47 акушерів.
У районі розташовані: руїни населеного пункту Кара-тепе (VII—IV століття до нашої ери) в селі Оренкала, руїни населеного пункту Бейлакан (V століття) поблизу села Кябірлі, руїни населеного пункту (середньовіччя) і глекові поховання (античність) в селі Тазакенд, кладовище Сари-тепе (VII—VI століття до нашої ери) поблизу села Ашугли Перші, руїни населених пунктів Чардахли (бронзова доба) і Кюль-тепе (XI—XIII століття) поблизу села Ашаги-Чеменлі[3].
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Энциклопедический словарь топонимики Азербайджана = Azərbaycan toponimlərinin ensiklopedik lüğəti / под ред. Р. Алиевой. — Баку : Шарк-Гарб, 2007. — Т. 1. — С. 123.
- ↑ Административное деление Азербайджанской ССР на 1 января 1977 года. — Баку : Азернешр, 1979. — С. 6. Архівована копія (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 27 листопада 2018. Процитовано 11 червня 2020.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ а б в г Beyləqan rayonu // Azərbaycan Milli Ensiklopediyası / M. K. Kərimov. — Bakı : Azərbaycan Milli Ensiklopediyası, 2011. — Т. III.(азерб.)
- ↑ а б в Beyləqan rayonu // Azərbaycan Milli Ensiklopediyası / M. K. Kərimov. — Bakı : Azərbaycan Milli Ensiklopediyası, 2007. — Т. Azərbaycan.(азерб.)
- ↑ Чисельність наявного населення міст, селищ міського типу, районів і районних центрів СРСР за даними перепису на 15 січня 1970 року за республіками, краями і областями (крім РРФСР). Архів оригіналу за 9 лютого 2011. Процитовано 11 червня 2020.
- ↑ Чисельність наявного населення союзних і автономних республік, автономних областей і округів, країв, областей, районів, міських поселень, сіл-райцентрів і сільських поселень з населенням понад 5000 чоловік (крім РРФСР). Архів оригіналу за 26 квітня 2020. Процитовано 11 червня 2020.
- ↑ Чисельність населення союзних республік СРСР та їх територіальних одиниць за статтю. Архів оригіналу за 22 лютого 2014. Процитовано 11 червня 2020.
- ↑ Division of Azerbaijan. Архів оригіналу за 4 грудня 2013. Процитовано 11 червня 2020.
- ↑ Загальнодержавна перепис населення Азербайджану. 2009, Баку.
- ↑ а б Жданов рајону // Азербайджанська радянська енциклопедія: в 10 томах = Азәрбајҹан Совет Енсиклопедијасы(азерб.) / Ҹ. Гулијевин редаксијасы илә. — Баку : АСЕ-нын баш редаксијасы. — Т. 4. — С. 265—266.