French
DeutschБекетов Олексій Миколайович — Вікіпедія
| Бекетов Олексій Миколайович | |
|---|---|
 | |
| Народження | 19 лютого (3 березня) 1862 |
| Смерть | 23 листопада 1941[1] (79 років) |
| Поховання | 13-е міське кладовище |
| Країна |  Російська імперія→ СРСР |
| Навчання | Петербурзька академія мистецтв |
| Вчителі | Безперчий Дмитро Іванович |
| Діяльність | архітектор, реставратор, викладач університету |
| Архітектурний стиль | неоренесанс, модерн, неокласицизм |
| Найважливіші споруди | Харківське комерційне училище Імператора Олександра III, вулиця Жон Мироносиць, Вулиця Дарвіна і Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого |
| Науковий ступінь | доктор архітектури (1939) |
| Вчене звання | академік і професор[d] |
| Заклад | Петербурзька академія мистецтв і Харківський практичний технологічний інститут |
| Учні | Душкін Олексій Миколайович, Кричевський Василь Григорович, Тацій Олексій Олександрович і Торубаров Дмитро Романович |
| Нагороди | заслужений діяч мистецтв УРСР |
| Батько | Бекетов Микола Миколайович |
| Брати, сестри | Q114740228? |
 Бекетов Олексій Миколайович у Вікісховищі | |
Беке́тов Олексі́й Микола́йович (19 лютого (3 березня) 1862, Харків — 23 листопада 1941, Харків) — український архітектор і педагог, заслужений діяч мистецтв УРСР (1941).
Життєпис[ред. | ред. код]
Народився 19 лютого (3 березня) 1862 року в Харкові в сім'ї Миколи Миколайовича Бекетова[2] — засновника фізико-хімічної науки, академіка, професора Харківського університету.
У Харкові закінчив Перше реальне училище, де малюнок і живопис викладав учень Карла Брюллова — Дмитро Безперчий, а також приватну художню школу М. Д. Раєвської-Іванової.
Навчався в Петербурзькій академії мистецтв, яку закінчив 1885 року, з 1894 — її академік[3].
Від 1898 — професор Харківського технологічного інституту (згодом, з 1930 — Харківського будівельного інституту). Серед учнів — архітектори О. Душкін, О. Касьянов, В. Кричевський, О. Тацій.
Був одружений з художницею Ганною Алчевською — дочкою українського промисловця, банкіра, громадського діяча, мецената Олексія Кириловича Алчевського та українського педагога, організатора народної освіти Христини Данилівни Алчевської. Тож проєкти найважливіших будівель, що служили справі народної освіти для Харкова, було виконано О. М. Бекетовим безкоштовно. Це проєкт Громадської бібліотеки (1899—1901, нині ХДНБ ім. В. Г. Короленка) і проєкт будівлі Харківської жіночої недільної школи Х. Д. Алчевської (1896, нині Виставковий зал Харківського художнього музею).
-
З дружиною -
-
-
Творчість[ред. | ред. код]
У Харкові збудував понад 40 громадських і житлових споруд: будинки юридичного інституту (1892), корпуси сільськогосподарського інституту (1907—1912), банку (1932) та інші. Серед побудованих ним до 1917 року споруд Харкова такі:
- Олександрівське комерційне училище (1889—1901);
- Суспільна бібліотека (1899—1901);
- Будівля судових установ (1899—1902) (нині Апеляційний суд Харківський апеляційний суд) за участі архітектора В. В. Хрустальова;
- Будинок Харківського медичного товариства (1911—1913);
- Пастерівський інститут (1911—1913) (нині Інститут мікробіології і імунології імені І. І. Мечникова НАМН України)
- Комерційний інститут (1914—1916) (нині ХНТУСГ ім. П.Василенка)
- Вищі жіночі курси (1913—1915);
- Притулок для дворянських сиріт (1913—1915) (нині корпус НЮА ім. Ярослава Мудрого)
- Церква Різдва Богородиці (Каплуновська, 1896—1912), зруйнована в 1930-ті.
- Анатомічний театр Харківського жіночого медичного інституту (1910—1911);
- Земельний банк (1896—1898)
- будівлі ще трьох банків;
- приватні маєтки тощо.
За проєктами Бекетова будували також у містах Новочеркаську (будинок палати судових встановлень, 1909 рік), Катеринославі, Ростові-на-Дону, Києві (будинок на вулиці Грушевського, 9, 1934 рік), Сімферополі.
Працював і як художник (пейзажі Криму).
У 1905—1907 у співавторстві з скульптором І. Андреолетті створив памятник В. Н. Каразіну, який зараз розташований біля входу до Харківського університету ім. В. Н. Каразіна[4].
-
Притулок для дворянських сиріт (1913—1915) (нині корпус НЮА ім. Ярослава Мудрого) -
-
-
Харківська громадська бібліотека -
Жіноча гімназія на Дарвіна, 13 -
-
Радіотехнікум -
Особняк, 1899 -
Харківській музей мистецтва -
Банк Волга-Кама. Майдан Конституції, 24 -
-
-
Харківський державний академічний театр ляльок -
.jpg)
Родина[ред. | ред. код]
Його онук Федір Семенович Рофе-Бекетов (1932) став доктором фізико-математичних наук[5][6], а праонучка Олена Рофе-Бекетова — відомою громадською діячкою та активісткою.[7][8][9][10][11][12][13]
Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]
На честь видатного архітектора в Харкові названо станцію метрополітену. Перед будівлями ХНУБА та ХНУМГ[14] (якому за наказом МОН України № 464 від 25.04.2013 р. присвоєно ім'я О. М. Бекетова) встановлено пам'ятники.
-
«Бекетов Олексій Миколайович», поштова марка України (2010) -
Пам'ятник академікові О. М. Бекетову в Харкові (навпроти центрального входу в ХНУБА) Скульптор С. Гурбанов, 2007 -
Пам'ятник академікові О. М. Бекетову в Харкові (навпроти центрального входу в ХНУМГ), 2016 -
Могила -
-
Вітраж на станції його імені -
Меморіальна дошка на будівлі Інституту вакцин і сироваток на Пушкінській -
Мармурова дошка на будівлі Харківського комерційного інституту, 1916
_01.jpg)
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в Бекетов Алексей Николаевич // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
- ↑ БЕКЕТОВ ОЛЕКСІЙ МИКОЛАЙОВИЧ. resource.history.org.ua. Архів оригіналу за 29 серпня 2020. Процитовано 28 вересня 2019.
- ↑ Діячі науки і культури України : нариси життя та діяльності. Київ: Книги - ХХ. 2007. с. 31. ISBN 978-966-8653-95-7.
- ↑ Бекетов Олексій Миколайович (1862-1941) | Харьковский областной совет молодых ученых и специалистов. scientists.kharkov.ua. Архів оригіналу за 28 червня 2019. Процитовано 28 вересня 2019.
- ↑ Рофе-Бекетов Ф.С. и Песчанский В.Г. // В.В. Ерёменко. О себе и моих учителях, колегах, друзьях. Архів оригіналу за 29 березня 2020. Процитовано 29 березня 2020. (рос.)
- ↑ Майя Чайка (29 серпня 2016). Алчевские. Память сердца. Харьковские Известия. Архів оригіналу за 29 березня 2020. Процитовано 29 березня 2020. (рос.)
- ↑ Харківський національний університет міського господарства імені О. М. Бекетова. Пам'ятник великому зодчому і педагогу О.М. Бекетову. Архів оригіналу за 29 березня 2020. Процитовано 29 березня 2020.
- ↑ Ирина Стрельник (18 червня 2018). Памятники архитектуры и истории нужно не охранять, а сохранять. Вечерний Харьков. Архів оригіналу за 29 березня 2020. Процитовано 29 березня 2020. (рос.)
- ↑ Трансформация волонтерства: от ящиков с едой к масштабным фестивалям. Накипело. 6 лютого 2017. Архів оригіналу за 29 березня 2020. Процитовано 29 березня 2020. (рос.)
- ↑ Активісти Харкова та 9 міст об'єднуються для захисту архітектурних пам'яток. Справжня варта. 15 січня 2018. Архів оригіналу за 29 березня 2020. Процитовано 29 березня 2020.
- ↑ Юлія Гуш (7 березня 2019). Будинок зі шпилем у небезпеці: Як безкультур’я та жадоба знищують старий Харків. Depo.ua. Архів оригіналу за 29 березня 2020. Процитовано 29 березня 2020.
- ↑ Юлія Бойко (15 січня 2019). У Харкові пройшов щорічний вертеп-фест (відео). Медиа группа «Объектив». Архів оригіналу за 29 березня 2020. Процитовано 29 березня 2020.
- ↑ Марина Верещака (12 січня 2020). Понад 1,5 тисячі колядників пройшлися центром Харкова. Суспільне. Архів оригіналу за 29 березня 2020. Процитовано 29 березня 2020.
- ↑ У Харкові відкрили пам'ятник архітектору Олексію Бекетову. Архів оригіналу за 11 лютого 2017. Процитовано 9 лютого 2017.
Джерела[ред. | ред. код]
- Академік архітектури Олексій Миколайович Бекетов: до 150-річчя від дня народження / Харк. обл. держ. адмін., Харк. міська рада, Харк. нац. акад. міськ. госп-ва. — Х. : ХНАМГ: Золоті сторінки, 2012. — 63 с. : іл.
- Бекетов Олексій Миколайович // Митці України : Енциклопедичний довідник / упоряд. : М. Г. Лабінський, В. С. Мурза ; за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1992. — С. 55—56. — ISBN 5-88500-042-5. [Архівовано з першоджерела 12 вересня 2022.]
- Бекетов Олексій Миколайович // Мистецтво України : Біографічний довідник / упоряд.: А. В. Кудрицький, М. Г. Лабінський ; за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1997. — С. 49. — ISBN 5-88500-071-9.
- Бекетов Олексій Миколайович (1862—1941): бібліографіч. покаж. / Держ. наук. архітектур.-буд. б-ка ім. В. Г. Заболотного; [уклад. Д. О. Мироненко; редкол.: Г. А. Войцехівська (відп. ред.), Р. Г. Дідик, О. В. Жидецька]. — Київ: ДНАББ ім. В. Г. Заболотного, 2016. — 198 с.: іл.
- Олексій Миколайович Бекетов : біобібліогр. покажчик / Наукова бібліотека Харків. нац. ун-ту міськ. госп-ва ім. О. М. Бекетова ; [редкол.: В. М. Бабаєв (відп. ред.), Л. М. Шутенко, Н. О. Євсюкова та ін. ; уклад.: Н. Б. Давидова, В. О. Статкус, О. М. Штангей]. – Харків : ХНУМГ ім. О. М. Бекетова, 2017. – 115 с. – (Видатні імена та події). Режим доступу: https://library.kname.edu.ua/images/pratsi/Beketov.pdf [Архівовано 20 вересня 2018 у Wayback Machine.]
- Салтан А. Н. История олигархов. Триумф и трагедия Алексея Алчевского. — Режим доступу: https://web.archive.org/web/20160216050426/http://oligarh.org.ua/istoriya/oligarkhov/triumf/i/tragediya/alekseya/alchevskogo/2016/31/01. — Знімок екрана. — 13.02.16.
- Трубнікова Л. М. Олексій Миколайович Бекетов (життя та творчість в фотографіях і документах) // С. Рахманінов та культура України: наук. ст. учасників IX Міжнар. наук.-теорет. симпозіуму. — Харків, 2012. — (С. Рахманінов: на зламі століть ; Вип. 9, ч. 2: Культура України в умовах глобалізації). — С. 278—302. [Архівовано 21 січня 2020 у Wayback Machine.] (additional link)
- Балишев М. А., Голубкіна Г. С. Фонд особового походження О. М. Бекетова у Центральному державному науково-технічному архіві України (до 155-річчя від дня народження зодчого). Архіви України. 2017. № 3-4. С. 130—139.
- А. Н. Бекетов — в Харькове. 2008 [Архівовано 24 червня 2021 у Wayback Machine.]
Посилання[ред. | ред. код]
- Бекетов, Олексій Миколайович. Вебсайт Великої української енциклопедії (укр.).
|
