Бенгт Самуельсон — Вікіпедія

(Самуельсон)

Бенгт Самуельсон Інгемар
швед. Bengt Ingemar Samuelsson
Народився 21 травня 1934(1934-05-21) (89 років)
Гальмстад, Швеція
Країна Швеція Швеція
Діяльність біохімік, викладач університету, хімік, лікар
Alma mater Каролінський Інститут
Лундський університет
Стокгольмський університет
Галузь біохімія
Заклад Стокгольмський університет
Науковий керівник Суне Бергстрем
Членство Національна академія наук США[1]
Французька академія наук
Шведська королівська академія наук
Американська академія мистецтв і наук
Європейська академія[2]
Буенос-Айреська Національна Академія Медициниd
Real Academia Nacional de Medicina de Españad
Лондонське королівське товариство[3]
Нагороди Нобелівська премія з фізіології або медицини (1982)

CMNS: Бенгт Самуельсон у Вікісховищі

Бенгт Інгемар Самуельсон (швед. Bengt Ingemar Samuelsson; * 21 травня 1934, Гальмстад, Швеція) — шведський біохімік. Професор Стокгольмського університету з 1967 року. Отримав в 1982 році Нобелівську премію з фізіології і медицини «за відкриття, що стосуються простагландинів і близьких до них біологічно активних речовин» зі Суне Бергстремом та Джоном Вейном.

Досліджуючи метаболізм холестерину і продукти трансформації арахідонової кислоти, Самуельсон відкрив і охарактеризував серед цих продуктів, такі важливі компоненти як простагландини, тромбоксани та лейкотрієни.

Посилання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]