Бердник Ілля Дементійович — Вікіпедія

Бердник Ілля Дементійович
Народився 19 липня 1932(1932-07-19)
Жихове
Помер 27 листопада 1990(1990-11-27) (58 років)
Київ

Бе́рдник Ілля Дементійович (19 липня 1932, Жихове — 27 листопада 1990, Київ) — журналіст, поет.

Життєпис[ред. | ред. код]

Ілля Дементійович Бердник народився в селянській родині на Сумщині.

Закінчив факультет журналістики Київського університету (1957).

Працював у Рівненській районній газеті, г.азеті «Молодь України».

Працював головним редактором обласних молодіжних газет: «Комсомолець Чернігівщини», «Комсомольське плем'я» у Вінниці (звільнений за низку проблемних, гостро критичних публікацій).

Працював кореспондентом газети «Молода гвардія» в Києві, завідувачем відділу сільського господарства газети «Сільські вісті», в редакції журналу «Механізація сільського господарства України».

Загинув в автокатастрофі.

Творчість[ред. | ред. код]

Друкував вірші в журналах «Хлібороб України», «Знання та праця», «Сільські обрії» та в газетах.

На його слова писали музику Юлія Рожавська, Олександр Білаш, Олександр Зуєв, Іван Сльота, Іван Карабиць,Таїсія Шутенко та інші.

Найбільшої популярності зажила його(з О.Зуєвим) пісня "Чому квіти не в'януть?"

Громадська діяльність[ред. | ред. код]

1964 - Член Спілки журналістів.

1990 - учасник руху за Незалежність України

Друковані видання[ред. | ред. код]

Вийшла збірка пісень на слова І.Бердника. «Заспівай мені, поле!» (К., 1989).

Так розвіюється морок. К., 1972;

Діаманти України. К.: Молодь, 1972. 204 с. (у співавторстві);

Спогади про альма-матір, або Квіти Василеві Симоненку // Літературна Україна.№ 12, 1988, 24 липня.

Джерела[ред. | ред. код]

А. М. Подолинний. Бердник Ілля Дементійович // Енциклопедія Сучасної України. / гол. редкол.: І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк та ін.; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2003.

Посилання[ред. | ред. код]