Береговий Георгій Тимофійович — Вікіпедія

Береговий Георгій Тимофійович;
Дата народження	15 квітня 1921
Місце народження	УРСР, с. Федорівка, Полтавська область
Дата смерті	30 червня 1995 (74 роки)
Місце смерті	Москва, Росія
Країна:	СРСР, Росія
Alma mater:	Військово-повітряна академія (1956)
Військове звання:	сержант, лейтенант, старший лейтенант, капітан, майор, підполковник, полковник, генерал-майор авіації[d], генерал-лейтенант авіації[d] і Радянська гвардія
Місії:	Політ на космічному кораблі «Союз-3» (1968)

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Береговий.

Берегови́й Гео́ргій Тимофі́йович (15 квітня 1921, с. Федорівка, Карлівський район (нині — Полтавський район), Полтавська область, УРСР — 30 червня 1995, м. Москва) — український радянський льотчик-космонавт, генерал-лейтенант авіації, двічі Герой Радянського Союзу (єдиний удостоєний першої зірки Героя за подвиг під час Другої світової війни, а другої — за політ у космос). Депутат Верховної ради СРСР 8—10-го скликань. Кандидат психологічних наук.

Життєпис[ред. | ред. код]

Георгій Береговий народився 15 квітня 1921 року в селі Федорівка Карлівського району (нині — Полтавський район)Полтавської області України.

У довоєнні роки жив, навчався і працював у місті Єнакієве. Під час навчання в середній школі в Єнакієвому був інструктором, потім керівником міської секції авіамоделювання^[1]. 1938 року, по закінченні 8-го класу, розпочав трудову діяльність на Єнакієвському металургійному заводі. Займався в Єнакієвському аероклубі. 1938 року призваний до Червоної армії. 1941 року закінчив Луганську школу військових льотчиків імені Пролетаріату Донбасу.

Учасник німецько-радянської війни з червня 1942 року. Льотчик, командир ланки, командир ескадрильї 90-го гвардійського штурмового авіаційного полку (4-та гвардійська штурмова авіаційна дивізія, 5-й штурмовий авіаційний корпус, 5-та повітряна армія, 2-й Український фронт). Під час війни здійснив 186 бойових вильотів. За героїзм, мужність і відвагу, які проявлені під час льотних боїв німецько-радянської війни, 26 жовтня 1944 року удостоєний звання Героя Радянського Союзу. Член ВКП(б) з 1943 року.

По завершенні війни, 1948 року, закінчив вищі офіцерські курси і курси льотчиків-випробувачів. Протягом 1948—1964 років працював льотчиком-випробувачем, освоїв десятки типів літаків.

1956 року закінчив Військово-повітряну академію (нині — імені Ю. О. Гагаріна). 14 квітня 1961 року був удостоєний звання заслуженого льотчика-випробовувача СРСР.

1963 року зарахований до загону радянських космонавтів (1963 Група ВПС № 2 (додатковий набір). Пройшов повний курс підготовки до польотів на кораблях типу «Союз». 26—30 жовтня 1968 року здійснив космічний політ на космічному кораблі «Союз-3». У польоті була проведена перша в історії спроба стикування в космосі з безпілотним кораблем «Союз-2» в тіні Землі. Політ тривав 3 доби 22 години 50 хвилин 45 секунд. За здійснення космічного польоту 1 листопада 1968 року нагороджений другою медаллю «Золота Зірка» Героя Радянського Союзу.

22 січня 1969 року в Московському кремлі, перед урочистою зустріччю космонавтів молодший лейтенант радянської армії Віктор Ільїн обстріляв автомашину, в якій їхали космонавти, вважаючи, що в цьому автомобілі пересувався генеральний секретар ЦК КПРС Леонід Брежнєв (помилці сприяла деяка зовнішня схожість Берегового з Брежнєвим). Георгій Береговий був легко поранений уламками лобового скла, а водій, який був поруч з Береговим смертельно поранений.

Депутат Верховної Ради СРСР 8-го — 10-го скликань (1974—1989). Лауреат Державної премії СРСР (1981). Вів велику громадську роботу. 1978 року, як депутат, узяв участь і допоміг реабілітуватися в житті двічі засудженому (групове зґвалтування, грабунок) 28-річному жителю Єнакієвого Віктору Януковичу.

Впродовж 1972—1987 років — начальник Центру підготовки космонавтів імені Юрія Гагаріна. 1987 року у званні генерал-лейтенант пішов у відставку.

Помер 30 червня 1995 року, під час операції на серці. Похований у Москві на Новодівичому цвинтарі.

Родина[ред. | ред. код]

Батько — Тимофій Миколайович Береговий (1888—1950), телеграфіст на Південно-Східній залізниці
Мати — Марія Семенівна Берегова (Ситникова) (1896—1974), викладала у школах та вищих навчальних закладах
Брат — Віктор Тимофійович Береговий (1913—1938), викладач Челябінського аероклубу, 1938 року був розстріляний, 1957 року реабілітований посмертно
Брат — Михайло Тимофійович Береговий (1918—2021), учасник Німецько-радянської війни, генерал-лейтенант
Дружина — Лідія Матвіївна Берегова (Беседовська) (1929—2006), викладач середньої школи і працівник Щолковського міського відділу народної освіти
Син — Віктор Георгійович Береговий (1951), професор авіаційного інституту у Москві
Донька — Людмила Георгіївна Єлисєєва (Берегова) (1956), художник-модельєр

Суперечливі та широко поширені легенди[ред. | ред. код]

«Займався в Єнакієвському аероклубі, разом з Федором Януковичем, батьком В. Ф. Януковича»^[2].
Георгій Береговой до 1938 року був інструктором, потім керівником Єнакієвської секції авіамоделювання. 1941 року закінчив Ворошиловоградську школу військових льотчиків, з червня 1942 року льотчик на фронті, 26 жовтня 1944 року удостоєний звання Героя Радянського Союзу.

За офіційною версією, дід, Володимир Ярославович Янукович, перебрався на Донбасс у 1920-х роках із села Януки^[3] (у 1919—1939 роках на території Польщі; знищене в роки війни). Отже, цілком можливо, що Федір Янукович (1923—1991) відвідував Єнакієвську секцію авіамоделювання. З іншого боку, не було офіційно спростовано інформацію (інтерпретацію архівних даних), що він був переселений до Єнакієвого лише після звільнення Білорусі влітку 1944 року, як спецпоселенець, у зв'язку зі звинуваченням у співпраці з німецькими окупантами на території Радошковичівського району^[be] (Вілейська, тепер Мінська область)^[4]^[5].
за інформацією журналіста Дмитра Гордона^[6] є біологічним батьком колишнього президента України «В. Ф. Януковича»^[7]. Про самого ж Берегового ходили чутки, що він є позашлюбним сином Леоніда Брежнєва^[8].
В. Ф. Янукович народився 9 липня 1950 року. З 30 червня 1949 року Георгій Береговий — старший льотчик-випробувач в Державний льотно-випробувальний центр імені В. П. Чкалова^[ru] (Військове летовище «Чкаловський»)^[9]. Немає жодного підтвердження (більш того, видається неможливим), що льотчик-випробувач Георгій Береговий у другій половині 1949 році мав якусь можливість зустрічі з Ольгою Леоновою (Янукович)^[10]^[11] (наприклад, перебував у Єнакієвому), чи взагалі знав про її існування.

Нагороди[ред. | ред. код]

Медаль «Золота Зірка» Героя Радянського Союзу № 2271 (26 жовтня 1944 року)
Медаль «Золота Зірка» Героя Радянського Союзу № 48 (1 листопада 1968 року)
Два ордена Леніна
Два ордена Червоного Прапора
Орден Богдана Хмельницького (СРСР) III ступеня
Орден Олександра Невського (СРСР)
Два ордена Вітчизняної війни I ступеня
Два ордена Червоної Зірки
Орденом «За службу Батьківщині у Збройних Силах СРСР» III ступеня
Медаль «За бойові заслуги» (1949)
Медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» (1945)
Медаль «За взяття Будапешта» (1945)
Медаль «За взяття Відня» (1945)
ювілейними медалями
Герой Соціалістичної Праці НРБ і орден Георгія Димитрова (НРБ, 1970)
Орден Державного Прапора (УНР, 1985)
Орден Прапора з діамантами (УНР)
Золота медаль «За бойову співдружність» (УНР, 1980)
Хрест Грюнвальда III ступеня (Польська Народна Республіка)
Орден Тудора Владимиреску V ступеня (Румунія)
Орден Народного героя (Югославія)
Золота медаль імені К. Е. Ціолковського АН СРСР
Золота медаль імені Ю. А. Гагаріна (FAI) (1968).
Державна премія СРСР (1981 рік)

Пам'ять[ред. | ред. код]

Почесний громадянин таких міст, як Єнакієве, Вінниця, Луганськ, Калуга (Росія), Плевен, Сливен (Болгарія).
У містах Вознесенськ, Баштанка, Краматорськ, Рожище на честь Георгія Берегового названо вулиці.
У місті Єнакієве встановлено бронзовий бюст та пам'ятна стела почесному громадянину міста, названий проспект та сквер ім'ям Георгія Берегового та Музей космонавта.
Донецькому планетарію 2011 року присвоєно ім'я Георгія Берегового.
8 квітня 2011 року Національний банк України випустив срібну монету номіналом 5 гривень, присвячену Георгію Береговому^[12].
15 квітня 2011 року зі станції Полтава-Південна вперше вирушив іменний пасажирський поїзд на честь Георгія Берегового, сполученням Полтава — Москва^[13].
2012 року ім'я Георгія Берегового присвоєне Донецькому ліцею з посиленою військово-фізичною підготовкою^[14] та навчально-виховному комплексу школі-ліцею «Відкритий космічний ліцей» Сімферопольської міської ради Автономної Республіки Крим^[15].
На його честь названо астероїд 6319 Береговий^[16].
15 квітня 2013 року, на честь 92-ї річниці від дня народження, урочисто відкрито бронзове погруддя Г. Т. Берегового на Алеї Воїнської Слави в Парку Вічної Слави міста Києва^[17].
5 вересня 2023 року у місті Глобине перейменували вулицю Комарова на вулицю Георгія Берегового.

Див. також[ред. | ред. код]

Список космонавтів, пов'язаних з Україною

Примітки[ред. | ред. код]

↑ Єнакієве як на долоні [Архівовано 13 жовтня 2012 у Wayback Machine.] (рос.)
↑ 90-річчя льотчика-космонавта Берегового Георгія Тимофійовича [Архівовано 17 травня 2014 у Wayback Machine.] // Генерация документов, 17.03.2012
↑ Віктор Федорович Янукович [Архівовано 1 вересня 2017 у Wayback Machine.] // rodovid.org
↑ (рос.) Яворивский обнародовал документы НКВД о том, что отец и дядя Януковича «пособничали фашистам» / КорреспонденТ.net 25 січня 2010, 16:56; Яворівський оприлюднив документи [Архівовано 27 серпня 2017 у Wayback Machine.]. Авторами інтернет-ресурсу ord-ua.com у вересні 2007 року було проведено власне дослідження цих документів; Федор Владимирович как «слабое звено» одиозной биографии [Архівовано 16 червня 2010 у Wayback Machine.](рос.)
↑ Полицайский след Януковичей [Архівовано 3 червня 2014 у Wayback Machine.]. Интервью с экспертами В. Мацкевичем и Л. Поставничевым. (рос.) // 22 сентября 2007
↑ Не лише Віктор Янукович і Микола Азаров — агенти Кремля. Архів оригіналу за 8 лютого 2021. Процитовано 3 лютого 2021.
↑ Екс-сусідка Януковича заявила, що він син космонавта [Архівовано 17 травня 2014 у Wayback Machine.] // ТаблоID, 15 травня 2014, 16:13
↑ Бєлковський: Янукович виявився позашлюбним онуком Брежнєва. Архів оригіналу за 30 травня 2020. Процитовано 3 лютого 2021.
↑ Георгий Тимофеевич Береговой [Архівовано 27 вересня 2011 у Wayback Machine.] // ЦПК ВВС. Космическая энциклопедия.
↑ Все мамы Виктора Януковича. Часть 1. ФОТО [Архівовано 11 жовтня 2016 у Wayback Machine.]; ФОТО
↑ С чего начинался Янукович [Архівовано 8 жовтня 2014 у Wayback Machine.]; Ольга Семенівна [Леонова (Янукович)] [Архівовано 14 червня 2017 у Wayback Machine.]; foto
↑ Пам'ятна монета «Георгій Береговий» // Сайт НБУ. Архів оригіналу за 7 травня 2011. Процитовано 3 лютого 2013.
↑ Іменем полтавського космонавта назвуть поїзд сполученням Полтава — Москва [Архівовано 17 листопада 2019 у Wayback Machine.] // Інтернет-видання «Полтавщина», 2011-04-12 (рос.)
↑ Розпорядження Кабінету Міністрів України від 1 лютого 2012 р. № 55-р «Про присвоєння імені Г. Т. Берегового Донецькому ліцею з посиленою військово-фізичною підготовкою». Архів оригіналу за 4 березня 2022. Процитовано 3 лютого 2013.
↑ Розпорядження Кабінету Міністрів України від 1 лютого 2012 р. № 54-р «Про присвоєння імені Г. Т. Берегового навчально-виховному комплексу школі-ліцею „Відкритий космічний ліцей“ Сімферопольської міської ради Автономної Республіки Крим». Архів оригіналу за 4 березня 2022. Процитовано 3 лютого 2013.
↑ Lutz D. Schmadel. Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin, Heidelberg : Springer-Verlag, 2003. — 992 (XVI) с. — ISBN 3-540-00238-3.
↑ Засідання Організаційного комітету зі створення Алеї Воїнської Слави у Парку Вічної Слави воїнам Другої світової війни // Блог Володимира Пелевіна [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.] (рос.)

Література[ред. | ред. код]

Автор книг «Земля — стратосфера — космос», «Космос — землянам», «Три висоти», «Грань мужності», «Небо починається на Землі», «На поклик серця».

Посилання[ред. | ред. код]

90-річчя льотчика-космонавта Берегового Георгія Тимофійовича // Генерация документов, 17.03.2012
Хойнацька Л. М. Береговий Георгій Тимофійович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — С. 225. — 688 с. : іл. — ISBN 966-00-0734-5.

Портал «Полтавщина» Портал «Біографії»

[1] Єнакієве як на долоні [Архівовано 13 жовтня 2012 у Wayback Machine.] (рос.)

[2] 90-річчя льотчика-космонавта Берегового Георгія Тимофійовича [Архівовано 17 травня 2014 у Wayback Machine.] // Генерация документов, 17.03.2012

[3] Віктор Федорович Янукович [Архівовано 1 вересня 2017 у Wayback Machine.] // rodovid.org

[4] (рос.) Яворивский обнародовал документы НКВД о том, что отец и дядя Януковича «пособничали фашистам» / КорреспонденТ.net 25 січня 2010, 16:56; Яворівський оприлюднив документи [Архівовано 27 серпня 2017 у Wayback Machine.]. Авторами інтернет-ресурсу ord-ua.com у вересні 2007 року було проведено власне дослідження цих документів; Федор Владимирович как «слабое звено» одиозной биографии [Архівовано 16 червня 2010 у Wayback Machine.](рос.)

[5] Полицайский след Януковичей [Архівовано 3 червня 2014 у Wayback Machine.]. Интервью с экспертами В. Мацкевичем и Л. Поставничевым. (рос.) // 22 сентября 2007

[6] Не лише Віктор Янукович і Микола Азаров — агенти Кремля. Архів оригіналу за 8 лютого 2021. Процитовано 3 лютого 2021.

[7] Екс-сусідка Януковича заявила, що він син космонавта [Архівовано 17 травня 2014 у Wayback Machine.] // ТаблоID, 15 травня 2014, 16:13

[8] Бєлковський: Янукович виявився позашлюбним онуком Брежнєва. Архів оригіналу за 30 травня 2020. Процитовано 3 лютого 2021.

[9] Георгий Тимофеевич Береговой [Архівовано 27 вересня 2011 у Wayback Machine.] // ЦПК ВВС. Космическая энциклопедия.

[10] Все мамы Виктора Януковича. Часть 1. ФОТО [Архівовано 11 жовтня 2016 у Wayback Machine.]; ФОТО

[11] С чего начинался Янукович [Архівовано 8 жовтня 2014 у Wayback Machine.]; Ольга Семенівна [Леонова (Янукович)] [Архівовано 14 червня 2017 у Wayback Machine.]; foto

[12] Пам'ятна монета «Георгій Береговий» // Сайт НБУ. Архів оригіналу за 7 травня 2011. Процитовано 3 лютого 2013.

[13] Іменем полтавського космонавта назвуть поїзд сполученням Полтава — Москва [Архівовано 17 листопада 2019 у Wayback Machine.] // Інтернет-видання «Полтавщина», 2011-04-12 (рос.)

[14] Розпорядження Кабінету Міністрів України від 1 лютого 2012 р. № 55-р «Про присвоєння імені Г. Т. Берегового Донецькому ліцею з посиленою військово-фізичною підготовкою». Архів оригіналу за 4 березня 2022. Процитовано 3 лютого 2013.

[15] Розпорядження Кабінету Міністрів України від 1 лютого 2012 р. № 54-р «Про присвоєння імені Г. Т. Берегового навчально-виховному комплексу школі-ліцею „Відкритий космічний ліцей“ Сімферопольської міської ради Автономної Республіки Крим». Архів оригіналу за 4 березня 2022. Процитовано 3 лютого 2013.

[16] Lutz D. Schmadel. Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin, Heidelberg : Springer-Verlag, 2003. — 992 (XVI) с. — ISBN 3-540-00238-3.

[17] Засідання Організаційного комітету зі створення Алеї Воїнської Слави у Парку Вічної Слави воїнам Другої світової війни // Блог Володимира Пелевіна [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.] (рос.)

[1]

[2]

[3]

[4]

[5]

[6]

[7]

[8]

[9]

[10]

[11]

[12]

[13]

[14]

[15]

[16]

[17]