Берингова протока — Вікіпедія

Бе́рингова прото́ка. Малий Діомід (США ліворуч) і Великий Діомід (Росія праворуч)
Бе́рингова прото́ка. Малий Діомід (США ліворуч) і Великий Діомід (Росія праворуч)
Розташування
Координати 66°00′00″ пн. ш. 169°00′00″ зх. д. / 66.00000° пн. ш. 169.00000° зх. д. / 66.00000; -169.00000Координати: 66°00′00″ пн. ш. 169°00′00″ зх. д. / 66.00000° пн. ш. 169.00000° зх. д. / 66.00000; -169.00000
Прибережні країни США США
Росія Росія
Море Чукотське море Північного Льодовитого океануБерингове море Тихого океану
Розміри
Середня глибина 42 м
Ширина 86 км
Мапа
Мапа
Навігаційна діаграма Берингової протоки

Бе́рингова прото́ка — протока між материками Євразія та Північна Америка, що сполучає Чукотське море Північного Льодовитого океану з Беринговим морем Тихого океану.

Версії виникнення[ред. | ред. код]

Берингова протока довгий час слугувала цікавою темою досліджень міграції людства через сухопутний міст з Азії до Америки. Сухопутний міст утворився в результаті падіння рівня світового океану і концентрації води в льодовиках й існував декілька тисячоліть тому[1]. Зазвичай цей суходіл зветься Берингія і вважається першою точкою заселення людиною Америки.

Географія[ред. | ред. код]

Ширина протоки 86 км, глибина 42 м. З жовтня по липень вкрита дрейфуючою кригою.

Між островами Діоміда, що лежать посередині протоки, проходить державний кордон між Росією та США та Міжнародна лінія зміни дат.

Історія відкриття[ред. | ред. код]

Відкрив Берингову протоку Семен Дежньов у 1648 році. Названо ім'ям мореплавця Вітуса Беринга, який 1728 року пройшов протокою.

Терени навколо протоки з американського боку належать до зони перепису населення Ном, з населенням близько 9000 осіб. З російського боку до Чукотського автономного округу із селищем Провідєнія (населення 4500 осіб).

Проєкти освоєння[ред. | ред. код]

Існують пропозиції щодо будівництва мосту або тунелю через протоку, але через політичні й фінансові проблеми розробки не ведуться.

У вересні 2008 була висунута пропозиція щодо будівництва дамби або греблі через протоку[2] задля впливу на льодове становище в Арктиці. Інша пропозиція Diomede Threshold (Діомідова гребля) передбачає пропуск вод річки Юкон через греблю і використання різниці солоності. Дамби святого Лаврентія, яка б з'єднала острів Святого Лаврентія (розташований на 300 км південніше протоки) з берегами Сибіру й Аляски. Це не перша пропозиція щодо будівництва дамби (греблі) через протоку.

Див. також[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

  1. Beck, Roger B.; Linda Black, Larry S. Krieger, Phillip C. Naylor, Dahia Ibo Shabaka, (1999). World History: Patterns of Interaction. Evanston, IL: McDougal Littell. ISBN 0-395-87274-X. 
  2. Diomede Crossroads - Saving the North Pole? Thoughts on plausibility. Архів оригіналу за 25 липня 2011. Процитовано 24 січня 2009. 

Джерела[ред. | ред. код]