Бе-200 — Вікіпедія

Бе-200
Розробник	Таганрозький авіаційний науково-технічний комплекс імені Г.\|М.\|Берієва
Виробник	Іркут і Таганрозький авіаційний науково-технічний комплекс імені Г.\|М.\|Берієва
Головний конструктор	Олександр Явкін
Перший політ	24 вересня 1998
Початок експлуатації	2003
Виготовлено	18
Базова модель	Бе-42
	Бе-200 у Вікісховищі

Бе-200 «Альтаїр» — російський літак-амфібія (літаючий човен), розроблений ТАНТК імені Г. М. Берієва і вироблений на Іркутському авіаційному заводі. У 2008 році виробництво Бе-200 перенесено на ТАНТК імені Г. М. Берієва.

Розроблений на основі і з використанням ідей, закладених в попередника-амфібію А-40. Літак здатний злітати як з землі, так і з водної поверхні. Основні сфери застосування: гасіння пожеж, пошуково-рятувальні операції, охорона водних поверхонь, екологічні місії, перевезення пасажирів і вантажів.

Історія створення[ред. | ред. код]

Рішення про початок робіт зі створення літака-амфібії було прийнято Постановою Уряду від 17 липня 1992 року № 497. Міністерству промисловості Російської Федерації доручили забезпечити розробку і будівництво в терміни:

робочого проєктування — 1993 рік,
будівництво двох дослідних літаків у 1994—1995 роках,
початок льотних випробувань — 1994 рік,
завершення сертифікаційних робіт — 1996 рік.

Передбачені кошти: 1,6 млрд в 1993—1995 роках за програмою розвитку цивільної авіації до 2000 року і 150 млн рублів з фонду конверсії в III кварталі 1992 року^[1].

Будівництво трохи затягнулося і перший політ прототипу Бе-200ЧС відбувся 24 вересня 1998 року

У 2008 році виробництво Бе-200 перенесено з Іркутського авіаційного заводу на ТАНТК імені Берієва (місто Таганрог). Іркутський авіазавод поставляє частину деталей для виробництва планерів, зокрема, крило літака^[2]. До моменту початку випуску в Таганрозі планувалося істотно вдосконалити літак.

Літаки Бе-200, випущені після 2011 року, обладнані кабіною екіпажу зі спеціально розробленим пілотажно-навігаційним комплексом ARIA-200, що дозволяє екіпажу з двох осіб одночасно виконувати літаководіння і вирішувати в автоматичному режимі наступні завдання:

вихід на вогнище пожежі і акваторію забору води,
захід на посадку на аеродроми, обладнані інструментальною (ILS) системою посадки по 1 і 2 категоріям ICAO,
точне визначення взаємного положення в групі при поганій видимості, так звана скляна кабіна^[3].

10 листопада 2010 року на модифікацію Бе-200ЧС (зазначений у сертифікаті як Be-200ES-E) був отриманий Європейський обмежений сертифікат типу (англ. Restricted Type Certificate)^[4].

Конструкція[ред. | ред. код]

Літак-амфібія Бе-200-вільнонесучий високоплан зі стрілоподібним крилом, Т-подібним оперенням. Основні конструкційні матеріали планера-корозійностійкі алюмінієві і титанові сплави, а також леговані сталі. Ряд елементів конструкції виконані з композиційних матеріалів. Екіпаж — дві людини^[5].

Фюзеляж — двореданний човен великого подовження зі змінною поперечною кілеватістю. Фюзеляж літака розділений водонепроникними перегородками на шість відсіків: носовий відсік, кабіна пілотів, вантажна кабіна, побутовий відсік, технічний відсік і кормовий відсік. По бортах човна встановлені бризко-відбивачі і гідродинамічні щитки, в середній частині днища встановлені дефлектори. До фюзеляжу в районі центроллана кріпляться бортові обтічники, що переходять в пілони маршових двигунів. У правому обтічнику розміщена допоміжна силова установка.

Кабіна пілота — тут розташовуються робочі місця льотчиків, побутове та радіоелектронне обладнання. У підпільному просторі кабіни знаходяться блоки пілотажно-навігаційного комплексу і систем реєстрації параметрів польоту. Ліхтар кабіни оснащений зсувними кватирками, що забезпечують аварійне покидання літака на суші і на воді.

Вантажна кабіна — передня частина кабіни це приймальний відсік, що використовується для спуску і підйому бортових плавзасобів і завантаження і вивантаження різних вантажів. Вантажна кабіна оснащена ілюмінаторами і двома блістерами для візуального пошуку цілей, біля яких обладнані місця спостерігачів. У задній частині вантажної кабіни знаходяться задні вхідні та експлуатаційні двері. Підлога вантажної кабіни водонепроникна і на ній кріпляться вузли для швартування вантажів. Підпільний простір вантажної кабіни займають водяні баки. Вантажна кабіна і кабіна пілотів обладнані системами обігріву та вентиляції.

Побутовий відсік — тут розташований гардероб і туалет.

Технічний відсік — тут знаходяться блоки радіозв'язного та радіонавігаційного обладнання, системи реєстрації польотної інформації та електропостачання.

Кормовий відсік — тут знаходяться акумулятори, а також механізми і агрегати управління водяним кермом.

Крило — дволонжеронне, стрілоподібне і має геометричну крутку. Кесон крила утворений лонжеронами, нервюрами і панелями. Верхня панель крила монолітна, нижня — клепана. Кесони консолей крила є паливними баками. Механізація крила — на кожній консолі крила розташовані: три секції предкрилка, дві секції закрилка, елерон, два гальмівних щитка і три інтерцептори.
Хвостове оперення — вільнонесуче, стріловидне. Горизонтальне оперення трапецієподібне, стабілізатор керований. Стабілізатор і кіль двухлонжеронной конструкції. Стабілізатор кріпиться до заднього лонжерону кіля на двох шарнірах і за допомогою механізму управління відхиляється від +4 г до -10 град.. Рулі висоти і кермо напрямку виконані з осьовою аеродинамічною компенсацією.
Шасі — трьохстойкове з носовою опорою. Кожна стійка оснащена двома колесам. Колеса основних опор гальмівні. Носова опора керована від педалей управління літаком за допомогою гідроприводу. Під час польоту стійки шасі прибираються.
Силова установка — два маршових двоконтурних турбореактивних двигуна і допоміжна силова установка. Повітрозабірники двигунів розташовуються на пілонах над крилом, що виключає потрапляння в них води при зльоті і посадці.
Система управління — трьохканальна електродистанційна.
Пілотажно-навігаційне та радіозв'язне обладнання — об'єднано в бортовий комплекс і забезпечує управління літаком в будь-який час доби в простих і складних метеорологічних умовах екіпажем з двох пілотів.
Морське вантажне обладнання — включає в себе водоруль, носовий буксирувальний пристрій, кормовий гак, стаціонарні швартовані качки на правому борту і знімні качки на окантовці грузолюка. На вимогу замовника встановлюється додаткове обладнання.
Протипожежне обладнання — під підлогою вантажної кабіни розташовані дві групи водяних баків. Баки розділені поздовжніми перегородками на секції. Кожна секція оснащена стулкою для скидання води і дренажним патрубком, що з'єднує бак з атмосферою. У міжбаковому просторі за реданом човна є пристрій для забору води при глісуванні, пов'язані трубопроводами з водяними баками. Тут же розташовані агрегати системи заправки водою на аеродромі, пристрій для управління повітрозбірниками і приготування вогнегасних розчинів.

Під час глісування за 12-14 секунд літак бере на борт до 12 тонн води. Коли вогнище загоряння знаходиться на відстані до 10 км від водойми, Бе-200 на одній заправці може скинути на нього до 300 тонн води. Скидання води може здійснюватися як залпом, так і окремо з кожного бака, що значно підвищує ефективність пожежогасіння. На Бе — 200 встановлено обладнання здатне вивести літак до точки попереднього скидання води автоматично, що вкрай важливо для роботи в умовах задимлення.

Модифікації[ред. | ред. код]

Назва моделі	Короткі характеристики, відмінності.
Бе-200	Протипожежний літак-амфібія, побудований 1 екземпляр (перший політ 24 вересня 1998 року).
Бе-200П	Літак-амфібія патрульний, з обладнанням для тривалого перебування літака в повітрі і спостереження, зі збільшеним екіпажем до 9 осіб, з них 2 льотчика.
Бе-200ПС	Патрульний пошуково-рятувальний літак-амфібія, подальша модернізація Бе-200п, призначений для проведення пошуково-рятувальних операцій на суші та на воді. Оснащений спеціальним пошуковим і рятувальним обладнанням. Екіпаж складається з 2 льотчиків, 2 спостерігачів, бортмеханіка і 2 рятувальників.
Бе-200ЧС (він же Be-200ES-E)	Багатоцільовий літак-амфібія, будується серійно (перший політ 27 серпня 2002 року).
Бе-300 (проєкт)	Багатоцільовий літак. Сухопутний варіант Бе-200.

Технічні характеристики[ред. | ред. код]

Екіпаж: 2 людини
Пасажиромісткість: до 43 пасажирів
Довжина: 32,05 м
Розмах крила: 32,70 м
Висота: 8,90 м
Площа крила: 117,44 м2
Габарити кабіни (ДхШхВ): 18,7 м x 2,4 м x 1,8 м
Маса порожній: 28000 кг
Маса корисного навантаження: 5000 кг вантажу, а також
12 м³ води в баках (8 секцій водяних баків, з можливістю одночасного або послідовного скидання)
Максимальна злітна маса: ^[6]
- З суші: 41000 кг
- З води: 37900 кг
- З глісування: 43000 кг
Силова установка: 2 × ТРДД Д-436ТП
Тяга: 2 × 7500 кгс

Льотні характеристики:

Максимальна швидкість: 700 км/год на висоті 7000 м
Крейсерська швидкість: 550—610 км/год
Швидкість при зльоті: 220 км/год
Швидкість при посадці: 195 км/год
Швидкість при наборі води: 180—200 км/год
Практична дальність: 3100 км
Практична стеля: 8100 м
Швидкопідйомність: 8 м/с

Може експлуатуватися як з сухопутних аеродромів, так і з водойм при висоті хвилі до 1,2 м.

Силова установка[ред. | ред. код]

Силова установка включає в себе два двоконтурних турбореактивних двигуна Д-436ТП розробка ЗМКБ «Прогрес». Випускали Мотор-Січ і УМПО. Також розглядалася можливість оснащення експортної версії двигунами Роллс-Ройс Еллісон, але це б зажадало провести заново 70 % робіт з сертифікації^[7]. Крім того, вже на 2008 рік здійснювалося тільки дрібносерійне виробництво двигунів BR-715, зважаючи на їх старіння.

З 19 лютого 2018 року Україною накладено заборону на постачання двигунів сімейства Д-436 в Росію^[8]. У зв'язку з чим в Об'єднаної двигунобудівної корпорації (ОДК) розпочалися заходи щодо заміни української силової установки на франко-російську силову установку SaM146^[9]. І вже 7 вересня цього ж року ОДК в рамках Міжнародної виставки «Гідроавіасалон-2018», що проходила в Геленджику, провела презентацію створеного проєкту^[10]. Але в квітні 2019 року Генпрокуратура РФ заборонила замінювати українські двигуни у російського літака-амфібії Бе-200 на мотори з деталями виробництва країн НАТО^[11]

Використання[ред. | ред. код]

Лісові пожежі щорічно призводять до численних жертв і завдають мільярди доларів збитків по всьому світу. Одним з найефективніших засобів боротьби з лісовими пожежами є авіація. Тонни води, що скидаються з літака можуть погасити будь-яке джерело загоряння. Завдяки своїм унікальним характеристикам БЕ — 200 особливо ефективний у боротьбі з вогняною стихією.^[5]

З 2003 року Бе-200 використовується для гасіння лісових пожеж як в Росії, так і за кордоном.

На початку січня 2015 року застосовувався МНС Росії задля пошуку уламків і жертв після аварії літака Airbus A320-216 авіакомпанії AirAsia в Яванському морі.
На початку квітня 2015 року брав участь у рятувальній операції МНС Росії в Охотське море після катастрофи БАТМ «Далекий Схід».
У вересні 2016 року два літаки-амфібії Бе-200чс МНС Росії загасили в Португалії 26 лісових пожеж, захистили від вогню 13 населених пунктів та 3 національних парки. Всього за час роботи було здійснено 122 скидання води загальною масою майже 1 500 тонн.
У листопаді 2016 року літаки Бе-200 МНС Росії прибули в Ізраїль, за дорученням Президента РФ і відповідно до запиту ізраїльської сторони. Авіацією МНС Росії було здійснено 7 вильотів, вироблено 22 зливи води масою 264 тис.літрів (за одну заправку паливом Бе-200чс може скинути до 270 тонн води, працюючи на видаленні від аеродрому в радіусі до 100 км). Літаки не тільки гасили пожежі в Ізраїлі, а й здійснювали моніторинг лісопожежної обстановки, що дозволило не допустити поширення пожеж.
2019: участь у гасінні лісових пожеж в Сибіру.
2021: участь у гасінні лісових пожеж у Туреччині, Кіпрі.

Катастрофи[ред. | ред. код]

Дата	Бортовий номер	Місце катастрофи	Жертви	Короткий опис
11.08.21	RF-88450	Кахраманмараш	8 / 8	Літак "Олександр Мамкін" ВМФ Росії розбився під час гасіння пожежі в горах. Загинули 8 осіб - 5 членів екіпажу військовослужбовців Росії та троє представників Туреччини.

Експлуатанти та замовники[ред. | ред. код]

Експлуатанти[ред. | ред. код]

Росія:

ТАНТК імені Г. М. Берієва — 2 літаки (дослідні екземпляри, № 01 та № 02)^[12]. У разі підписання контракту на поставку Бе — 200 в будь-яку країну ці літаки планується передавати у тимчасове користування (лізинг) до початку поставок замовлених літаків^[13].
МНС Росії — 12 літаків^[14]^[15].
Авіація ВМФ Росії — 2 літаки^[16].

Азербайджан: