Бичкові — Вікіпедія

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Бичок (значення).

Бичкові
Rhinogobius flumineus
Біологічна класифікація редагувати
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Променепері (Actinopterygii)
Ряд: Бичкоподібні (Gobiiformes)
Родина: Бичкові (Gobiidae)
роди

Див. текст

Вікісховище: Gobiidae

Бичко́ві (Gobiidae) — родина риб ряду бичкоподібних (Gobiiformes). Це одна з найбільших родин риб, яка налічує понад 2 тис. видів із більш як 200 родів[1]. У викопному стані відомі з нижнього еоцену. Більшість відносно малі, характерні розміри — менше за 10 см довжиною. До цієї родини входять найменші хребетні у світі — представники родів Trimmaton і Pandaka, які сягають максимальної довжини до 1 см. Також є відносно великі за розмірами бички, як-от види з родів Mesogobius, що сягають понад 30 см завдовжки. Деякі мають значення для людини як промислові види, а також як об'єкти живлення для важливих промислових риб, як-от тріска, пікша, камбали, та ін. Філогенетичні відносини в середині родини були визначені молекулярними дослідженнями[2][3].

Характеристика[ред. | ред. код]

Характерною рисою бичків є наявність черевних плавців, перетворених на дископодібний присосок, що є результатом конвергентної еволюції. Бички використовують цей присосок, щоб утримуватись на скелях і коралах; в акваріумах часто тримаються на склі.

Кораловий бичок Bryaninops youngei зі Східного Тимору

Мають два спинні плавці. У деяких видів, як-от представники Понто-Каспійської групи (раніше розглядалися як окрема підродина Benthophilinae), у дорослому стані відсутній плавальний міхур.

Систематика[ред. | ред. код]

Див. також: Список родів родини бичкових

Родина підлягла суттєвій ревізії у 5-й редакції Риби світу. Раніше в ній виділялися 6 підродин: Gobiinae, Benthophilinae, Amblyopinae, Gobionellinae, Oxudercinae і Sicydiinae. Ревізія залишила лише перші дві підродини у складі Бичкових, а решту 4 виділила до окремої родини Oxudercidae. До того ж види, що раніше належали до родин Kraemeriidae, Microdesmidae, Ptereleotridae і Schindleriidae були перенесені до родини бичкових, при цьому ранг підродин був скасований[4].

Екологія[ред. | ред. код]

Основні види риб зосереджені на прибережних морських мілинах, включаючи припливову зону, коралові рифи і водні зарості, також дуже численні в солонуватих водах і лиманах, пониззях річок, мангрових заростях. У прісних водах відомо мало видів. Прикладом прісноводних бичків можуть бути австралійські Chlamydogobius eremius, європейські Padogobius bonelli. Більшість з них живляться дрібними безхребетними, великі види також живляться рибами, деякі споживають планктонні водорості.

Розмноження[ред. | ред. код]

Бички прикріплюють свою ікру до субстрату, як-от гідрофіти, корали, каміння. Відкладають від п'яти до кількох сотень яєць. Після запліднення самець охороняє ікру від хижаків і вичищає від забруднення. Личинки вилуплюються прозорими, забарвлення розвивається після того, як личинки знаходять відповідне середовище. Личинки деяких річкових видів спускають у дельти річок і естуарії або навіть до моря, щоб потім повернутись до річок за кілька тижнів або місяців[5].

Бичок Cryptocentrus fasciatus, що охороняє ікру. Південнокитайське море.

Деякі бички з теплих вод досягають зрілості за місяць, але в холодних водах на це йде до двох років. Тривалість життя бичків від одного до десяти років[5]. Деякі види бичків здатні змінювати стать із самиці на самця. У таких видів більшість особин народжується самицями, до гнізда одного самця ікру відкладають кілька різних самиць[5].

Бички фауни України[ред. | ред. код]

В Україні дуже поширені в Чорному й Азовському морях, в лиманах Північного Причорномор'я, в Дніпрі, Дністрі, Південному Бузі, Дунаї та інших річках, досить численні в усіх водосховищах.

Пам'ятник бичку-годувальнику на Набережній Бердянська

Серед поширених в Україні видів слід розрізнити Понто-Каспійських бичків, як-от представників родів Babka, Benthophilus, Benthophiloides, Caspiosoma, Mesogobius, Neogobius, Ponticola, Proterorhinus, а також Середземноморських іммігрантів, як-от Aphia, Gobius, Zosterisessor.

В Україні бичкові риби мають промислове значення. Відловлюються в Азовському морі, лиманах північно-західної частини Чорного моря. Найчастіше ловлять бичків кругляка, бабку, жабу, зеленчака.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Patzner, R.A.; Van Tassell, J.L.; Kovačić, M.; Kapoor, B.G., ред. (2011). The Biology of Gobies. Enfield, NH: Science Publishers. с. 685. ISBN 978-1-57808-436-4.
  2. ↑ Agorreta, A.; San Mauro, D.; Schliewen, U.; Van Tassell, J.L.; Kovačić, M.; Zardoya, R.; Rüber, L. (2013). Molecular phylogenetics of Gobioidei and phylogenetic placement of European gobies. Molecular Phylogenetics and Evolution. 69 (3): 619—633. doi:10.1016/j.ympev.2013.07.017. hdl:10261/123985. PMID 23911892.
  3. ↑ Agorreta, A.; Rüber, L. (2012). A standardized reanalysis of molecular phylogenetic hypotheses of Gobioidei. Systematics and Biodiversity. 10 (3): 375—390. doi:10.1080/14772000.2012.699477.
  4. ↑ J. S. Nelson; T. C. Grande; M. V. H. Wilson (2016). Fishes of the World (вид. 5th). Wiley. с. 752. ISBN 978-1-118-34233-6. Архів оригіналу за 8 квітня 2019. Процитовано 8 січня 2020.
  5. ↑ а б в Hoese, Douglas F. (1998). Paxton, J.R. & Eschmeyer, W.N. (ред.). Encyclopedia of Fishes. San Diego: Academic Press. с. 218–222. ISBN 0-12-547665-5.

Література[ред. | ред. код]

  • Рыбы семейства бычковые (Perciformes, Gobiidae) морских и солоноватых вод Украины: [монография] / Л. Г. Манило ; Нац. акад. наук Украины, Нац. науч.-природовед. музей, Зоол. музей им. Н. Н. Щербака. — Киев: Наукова думка, 2014. — 243, [24] с. : цв.ил. — (Проєкт «Наукова книга»). — Бібліогр.: с. 213-[237]. — 200 прим. — ISBN 978-966-00-1409-1

Джерела[ред. | ред. код]

  • Froese R., Pauly D. (eds.) (2012). Родина Gobiidae на FishBase. Версія за May 2012 року.
  • Miller P.J. (1986) Gobiidae. In: Whitehead P.J.P., Bauchot M.-L., Hureau J.-C., Nielsen J., Tortonese E. (eds.) Fishes of the North-eastern Atlantic and the Mediterranean, Vol. 3. UNESCO, Paris.
  • Neilson M.E., Stepien C.A. (2009) Escape from the Ponto-Caspian: Evolution and biogeography of an endemic goby species flock (Benthophilinae: Gobiidae: Teleostei). Molecular Phylogenetics and Evolution, 52(1): 84-102.[1] [Архівовано 12 вересня 2012 у Archive.is]
  • Stepien C.A., Tumeo M.A. (2006): Invasion genetics of Ponto-Caspian gobies in the Great Lakes: a «cryptic» species, absence of founder effects, and comparative risk analysis. Biological Invasions, 8: 61-78.[2][недоступне посилання]

Див. також[ред. | ред. код]

Бази даних таксонів
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Бичкові&oldid=39367096