Блатенське князівство — Вікіпедія

	Блатенське князівство
Дата створення / заснування	846
Офіційна мова	праслов'янська мова
Столиця	Zalavárd і Блатноград
Форма правління	князівство
Час/дата припинення існування	875

Блатенське князівство також відоме, як Панонське князівство (словац. Blatenské kniežatstvo, словен. Spodnja Panonija, болг. Блатенско княжевство, угор. Balatoni Fejedelemség) (839/840 — 876) — слов'янська держава в районі Блатенського озера (сучасне озеро Балатон на території Угорщини) зі столицею у місті Блатноград. Займало територію між Дравою на півдні, Дунаєм на сході, Грацем на заході та Веспремом на півночі.

Історія[ред. | ред. код]

Балкани у 850 році, підписано Панонське князівство

У 901 році територія була захоплена угорцями. У X—XII століттях більша частина місцевого західно-слов'янського населення зазнала ранньої мадяризації, а в західній його частині (Бургенланд) — германізації, хоча невелика його частина, що пізніше ідентифікувала себе як хорвати, зберігалася дисперсним розселенням у сільській місцевості цього регіону аж до кінця XIX століття.

Склад[ред. | ред. код]

Князівство складалось з декількох графств:

Блатенського, між Веспремом та Дравою
Птуйського, біля міста Птуй
Дудлебського, між Грацем та Блатноградом
ймовірно, Етгарового, між Кесегом та Клостернойбургом

Наслідки[ред. | ред. код]

Згодом інтенсивний процес германізації і мадяризації призвів до значного скорочення на цій території слов'янського населення до початку XX століття. Так, з 1 171 000 мешканців краю в 1910 р. (перепис), 662 000 (56,5 %) назвали рідною угорську мову; 220 000 (18,8 %) — слов'янські говірки близькі до сербо-хорватської мови і близько 289 000 (24,7 %) — німецьку (серед них були як євреї, так і етнічні німці).

У період свого розквіту князівство було свого роду сполучною ланкою між західними (Велика Моравія на півночі) та південними (на Балканах) слов'янськими народами, зруйнованою угорськими нашестям.

У 1919 на Паризькій мирній конференції обговорювалися підсумки Першої світової війни та етно-територіальні проблеми нових незалежних держав. Зокрема, планувалося створити вузький 30-кілометровий коридор для остаточного розмежування Австрії й Угорщини, який би сполучав західних (словаків у рамках Чехословаччини) та південних слов'ян (словінців у рамках Югославії). Але проект не знайшов підтримки в більшості країн-учасників конференції, а тому був відхилений.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

Kirilo-Metodievska entsiklopedia (Кирило-Мефодієвська енциклопедія), в 3-х частинах, [DR5.K575 1985 RR2S], Софія 1985 (болг.)
Dejiny Slovenska (Історія Словаччини) в 6 томах, Братислава (том 1 1986)(словац.)
Jerzy Kłoczowski (red.) Historia Europy Środkowo-Wschodniej. Tom I, Instytut Europy Środkowo-Wschodniej, Lublin 2000, ISBN 83-85854-52-5 (пол.)
Большая Советская Энциклопедия: Блатенське князівство [Архівовано 13 жовтня 2008 у Wayback Machine.](рос.)
Сайт Академік: Блатенське князівство [Архівовано 22 вересня 2019 у Wayback Machine.](рос.)

Література[ред. | ред. код]

Алимов, Денис Е. (2015). В поисках племени: Посавское и Нитранское княжества в контексте этнополитической ситуации в славянском мире в IX в. Исторический формат. 4: 246—273.
Bowlus, Charles R. (1995). Franks, Moravians, and Magyars: The Struggle for the Middle Danube, 788-907. Philadelphia: University of Pennsylvania Press. Архів оригіналу за 26 серпня 2021. Процитовано 4 жовтня 2020.
Goldberg, Eric J. (2006). Struggle for Empire: Kingship and Conflict under Louis the German, 817-876. Ithaca, NY: Cornell University Press. Архів оригіналу за 5 листопада 2020. Процитовано 4 жовтня 2020.
Richards, Ronald O. (2003). The Pannonian Slavic Dialect of the Common Slavic Proto-language: The View from Old Hungarian. Los Angeles: University of California. Архів оригіналу за 3 жовтня 2020. Процитовано 4 жовтня 2020.

Це незавершена стаття з історії.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.