Європейська Солідарність — Вікіпедія

Європейська Солідарність
логотип
Заснована / зареєстрована 5 травня 2000
Штаб-квартира Київ
Політична ідеологія ліберальний консерватизм[1][2]
християнська демократія[2]
лібералізм[3]
громадянський націоналізм[4][5]
проєвропеїзм[2][6]
раніше:
соціал-демократія[2]
Членство у міжнародних організаціях Європейська народна партія (спостерігач)[7]
Очільник партії Михайло Антонюк
(5 травня 2000—15 листопада 2001)
Петро Порошенко
(з 15 листопада 2001)
Кольори      Синій
     Золотий
Кількість членів
Кількість депутатів у ВР[8]
27 / 424
Обласні ради та
рада м. Києва[9]
283 / 1780
Вебсторінка eurosolidarity.org
Політика України
Політичні партії
Вибори

Па́ртія «Європе́йська Соліда́рність» (ЄС) — українська правоцентристська консервативна політична партія, зареєстрована 5 травня 2000 року[10][11]. З 27 серпня 2014 до 24 травня 2019 називалась «Блок Петра Порошенка „Солідарність“». 24 травня 2019 року партія змінила найменування на «Європейська Солідарність».

У Верховній Раді України IX скликання представлена 27 депутатами.[12]

Ідеологія[ред. | ред. код]

Ідеологією партії є християнська демократія, консерватизм, пан'європеїзм.[13]

Передвиборча програма акцентувала на оборонній галузі, боротьбі з корупцією, децентралізації.[14] Частину положень детальніше розписали в коаліційній угоді та новій редакції програми ПП «ЄС».

На відміну від першої версії «Солідарності», яка трималася соціал-демократичної ідеології, програма ПП «ЄС» — правоцентристська.[15][2]

Історія[ред. | ред. код]

Результат партії «Блок Петра Порошенка» в регіонах України на Парламентських виборах 2014 року.

Солідарність[ред. | ред. код]

Партію Солідарність створено в травні 2000.[16][17] Першим головою партії «Солідарність» був Михайло Антонюк, з 15 листопада 2001 р. ним став Петро Порошенко.[18][19] У грудні 2001 року партія приєдналася до виборчого блоку «Наша Україна», а її лідер, Петро Порошенко, став керівником виборчого штабу блоку. Парламентські вибори 2002 року були останніми, у яких брала участь партія. До парламенту від партії пройшло шестеро кандидатів.[18]

У червні 2013 року партію «Солідарність» очолив Юрій Стець, який увійшов до складу політради Об'єднаної опозиції «Батьківщина». Цього ж місяця партія увійшла до складу ВО «Батьківщина»[20][21].

15 листопада 2013 року набрала законної сили постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 жовтня 2013 року про анулювання реєстраційного свідоцтва партії «Солідарність» від 22 березня 2001 року № 1598[22], а 30 грудня 2013 року партію було викреслено з державного реєстру, оскільки протягом десяти років не висувала кандидатів на парламентських або президентських виборах.

БПП «Солідарність»[ред. | ред. код]

Оскільки партію «Солідарність» було ліквідовано Мін'юстом у 2013 році, для створення БПП «Солідарність» було вирішено використати іншу неактивну партію. Нею стала партія "Національний Альянс свободи та Українського Патріотизму («НАСТУП»). Ця партія була створена Людмилою Янковською у травні 2000 року у Донецьку як "Всеукраїнська партія Миру і Єдності" (ВПМЄ) та зареєстрована Міністерством юстиції України під № 1418.[11] Згодом, у 2013 році ВПМЄ перейменувалася на "Національний Альянс свободи та Українського Патріотизму («НАСТУП»)[11] а співголовами партії стали Максим Іваненко, Руслан Секела та Юрій Хорліков.

У 2014 році саме політична партія «Національний альянс свободи та українського патріотизму» («НАСТУП») стала юридичною парасолькою для БПП «Солідарність», коли «НАСТУП» було перейменовано на "Всеукраїнське об'єднання «Солідарність».[23] 6 жовтня 2014 р. Міністерство юстиції України зареєструвало Політичну партію «Солідарність» (реєстраційний номер — 252-п.п.), керівником якої значиться Костецький Станіслав Іванович.[24].

27 серпня 2014 партія «Всеукраїнське об'єднання „Солідарність“» була перейменована в «Блок Петра Порошенка „Солідарність“»[25][26].

На позачергових виборах до Верховної ради 2014 року партія «Блок Петра Порошенка „Солідарність“» посіла друге місце у пропорційній частині за кількістю голосів виборців (3 437 521 голосів — 21,82 %), трохи поступившись партії «Народний Фронт». Це дозволило їй у Верховній Раді України VIII скликання отримати 63 мандати за партійними списками. Водночас, з урахуванням мажоритарних виборів, партія «Блок Петра Порошенка „Солідарність“» здобула найбільшу фракцію у Верховній Раді[27].

28 серпня 2015 року політичні партії «Блок Петра Порошенка „Солідарність“» і «Український демократичний альянс за реформи (УДАР) Віталія Кличка» об'єдналися в єдину партію для участі у місцевих виборах 2015 року.[28] Крім того, партія «Блок Петра Порошенка „Солідарність“» вирішила змінити назву у зв'язку з об'єднанням з партією «Український демократичний альянс за реформи (УДАР) Віталія Кличка». Відповідне рішення було прийнято на другому етапі 12-го позачергового з'їзду БПП, який проходив спільно з УДАРом. Депутати з'їзду проголосували за пропозицією голови фракції БПП у Верховній Раді Юрія Луценка щодо можливого перейменування партії в «БПП-УДАР-Солідарність», «УДАР-Солідарність» або третій варіант.[29] Рішення про перейменування партії прийняте не було.

Європейська солідарність[ред. | ред. код]

Результати партії на Парламентських виборах 2019 за округами

Після Виборів Президента України 2019 й розпуску Верховної Ради України новообраним Володимиром Зеленським[30] та призначених ним на 21 липня позачергових парламентських виборів на з'їзді партії 24 травня 2019 року делегати з'їзду підтримали пропозицію громадських активістів, озвучену під час Форуму ГО «Солідарна Справа Громад», який відбувся за участі Петра Порошенка щодо зміни найменування на «Європейська солідарність».[31] Зміни у партії відбуваються з акцентом на участі в оновленні політичної сили місцевих лідерів, волонтерів і молодих політиків.[32] Партнером партії стало громадське об'єднання «Солідарна справа громад», яка згідно з підписаним меморандумом буде відповідати за праймериз в ході висунення кандидатів в депутати.[33]

31 травня у «Мистецькому арсеналі» відбувся з'їзд, на якому більшістю голосів «за» лідером партії було обрано Петра Порошенка, який замінив на посаді Віталія Кличка. Також було обрано нове керівництво політсили[34][35]:

На позачергових виборах до Верховної ради 2019 року партія «Європейська Солідарність» посіла четверте місце у пропорційній частині за кількістю голосів виборців (1 184 620 голосів — 8,10 %), що дозволило їй у Верховній Раді України IX скликання отримати 23 мандати за партійними списками.[36] До Фракції партії також приєдналися 2 депутати-мажоритарники, що балотувалися від партії ЄС, а також 2 мажоритарника-самовисуванця, що загалом дає фракції 27 місць у парламенті[37] та робить її третьою за розміром[38].

30 червня 2020 року штаб парті очолив колишній секретар РНБО Олександр Турчинов.[39]

На місцевих виборах 2020 року перемогла на виборах у Львівській, Рівненській, Тернопільській, Київській областях та місті Києві й здобула вагомий результат в усіх областях.[40][41]

Молодіжне крило партії[ред. | ред. код]

Докладніше: Солідарна молодь

ВГО «Солідарна молодь» — молодіжне крило партії, яке активно бере участь у просвітницьких тренінгах, форумах та семінарах та є беззаперечною бойовою одиницею на варті прав та свобод людини, європейського майбутнього та політичного розвитку молоді. Організацію очолює голова Дінара Габібуллаєва.[42]

Від 2015 року активно бере участь у роботі EDS (European Democrat Students — офіційна студентська організація Європейської народної партії, в якій представлені організації з 33-х країн Європи).

2 лютого 2018 року ВГО «Солідарна Молодь» започаткувала співпрацю з Союзом азербайджанської молоді України.[43]

7 червня 2018 року голова Громадської організації «Солідарна молодь» Оксана Гома та Президент Громадської організації «Українська асоціація студентів» Лідія Фесенко у «Відкритому офісі» БПП «Солідарність» підписали меморандум про співпрацю.[44]

4 серпня 2019 року Представницю «Солідарної молоді» Ірину Шатохіну обрали співголовою робочої групи European Democrat Students з прав людини, під час закриття Літнього університету EDS у місті Бухарест.

Окрім цього, редактором офіційного журналу EDS «Bullseye» було обрано координатора Запорізького осередку «Солідарної молоді» Прохора Казбекова. Видання є найбільшим європейським студентським журналом, що охоплює всі сфери міжнародної політики.[45]

Участь у голосуванні за Виборчий кодекс за відкритими партійними списками[ред. | ред. код]

19 грудня 2019 за законопроект про новий Виборчий кодекс проголосували 21 з 25 зареєстрованих депутатів «Європейської солідарності». Проти - 0, утрималися - 2[46].

Участь у виборах до ВРУ[ред. | ред. код]

ВПМЄ/НАСТУП

Партія мала брати участь у парламентських виборах 2002 року у складі Блоку політичних партій «Райдуга», однак в останній момент блок відкликав свою заяву і відповідно не брав участь у виборах.[47][48]

Партія брала участь у парламентських виборах 2006 року у складі виборчого блоку Юрія Кармазіна, однак до Парламенту не потрапила — Блок набрав близько 0,65 % голосів.

Партія брала участь у дострокових парламентських виборах 2007 року у складі виборчого блоку «Всеукраїнська громада», однак до Парламенту не потрапила — Блок набрав близько 0,05 % голосів.

Солідарність/БПП Солідарність

Партія брала участь у парламентських виборах 2002 року у складі виборчого блоку Наша Україна, до Парламенту потрапили пройшло шестеро кандидатів від партії. З них п'ятеро — за списком «Нашої України», а один — сам Порошенко — за одномандатним округом № 112 у Вінницькій області.

Партія брала участь у парламентських виборах 2014 року як окрема партія, до Парламенту пройшло 135 кандидатів від партії.

Партія брала участь у позачергових парламентських виборах 2019 року, як окрема партія, до Парламенту пройшло 25 кандидатів (23 за списком, 2 за одномандатними округами).[49]

Міжнародна діяльність[ред. | ред. код]

Європейська народна партія (консерватори, християнські демократи) — найбільше міжпартійне об'єднання в ЄС — запросило партію «Блок Петра Порошенка» увійти до складу цієї політсили як спостерігача.[50][51]

10 вересня 2019 року було завершене юридичне оформлення статусу спостерігача.[52] 10 березня 2023 року партія стала асоційованим членом.[53]

Цікавий факт[ред. | ред. код]

  • За 2019 рік найбільше із всіх депутатів готівки задекларував Петро Порошенко (400 млн грн і 43 млн дол.), завдяки чому його фракція має найбільше готівки у Верховній Раді України — 1,82 млрд гривень (по 67,54 млн гривень на депутата), з них особисто задекларував П. Порошенко 1,68 млрд гривень. Вага задекларованої експрезидентом готівки перевищує 16,8 тонни (у банкнотах по 100 грн).[54]
  • Станом на липень 2023 року партія має найбільше військовослужбовців серед місцевих депутатів (обласних, міських та районних рад): 225 фронтовиків сил оборони та 73 бійця тероборони. Ще 75 є добровольцями ДФТГ. Водночас, партія має і найбільшу кількість загиблих серед депутатів — 10 осіб[55].

Див. також[ред. | ред. код]

Джерела та примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Nordsieck, Wolfram (2019). Ukraine. Parties and Elections in Europe. Архів оригіналу за 26 грудня 2015. Процитовано 22 липня 2019.
  2. ↑ а б в г д European Solidarity. Liga (укр.). 2019. Архів оригіналу за 29 травня 2019. Процитовано 13 липня 2019.
  3. ↑ Kiew in der Hand der «Diener des Volkes» [Архівовано 24 липня 2019 у Wayback Machine.], (нім.) Schwäbische Post (23 July 2019)
  4. ↑ Ragozin, Leonid (9 квітня 2019). Why ethnopolitics doesn't work in Ukraine. Al-Jazeera. Архів оригіналу за 18 квітня 2020. Процитовано 13 серпня 2019.
  5. ↑ Korniienko, Artur (9 червня 2019). Poroshenko’s European Solidarity party presents candidates for parliament. Kyiv Post. Процитовано 13 серпня 2019.
  6. ↑ Ukraine’s political parties at the start of the election campaign. OSW Centre for Eastern Studies (англ.). 17 вересня 2014. Архів оригіналу за 2 липня 2020. Процитовано 27 серпня 2021.
  7. ↑ EPP Political Assembly remains committed to Spitzenkandidat process; welcomes new Ukrainian parties. epp.eu. 4 червня 2019. Архів оригіналу за 4 червня 2019. Процитовано 4 червня 2019.
  8. ↑ Депутатські фракції і групи IX скликання. rada.gov.ua. Процитовано 26 листопада 2020.
  9. ↑ Кандидати, яких обрано депутатами рад на поточну дату. cvk.gov.ua. Процитовано 26 листопада 2020.
  10. ↑ Політичні партії. minjust.gov.ua. Архів оригіналу за 3 квітня 2019. Процитовано 25 листопада 2018.
  11. ↑ а б в Марія Кармазіна. Регіональні політичні партії в Україні (1991 — початок 2018 рр.) // Наукові записки Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України. № 1 (93) від 2018 року. 311 стор.: С. 16-17
  12. ↑ Фракція. Архів оригіналу за 20 вересня 2021. Процитовано 25 вересня 2021.
  13. ↑ Блок Петра Порошенка Солідарність | Дивись.info. golos.dyvys.info (укр.). Архів оригіналу за 25 листопада 2018. Процитовано 25 листопада 2018.
  14. ↑ Програма партії від 28.08.2015 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 22.12.2018.
  15. ↑ "Солідарність" еліт: крихкий союз навколо президента. vybory.pravda.com.ua. Архів оригіналу за 17 жовтня 2018. Процитовано 25 листопада 2018.
  16. ↑ ПОЛІТИЧНА ПАРТІЯ ЄВРОПЕЙСЬКА СОЛІДАРНІСТЬ. opendatabot.ua. Архів оригіналу за 29 листопада 2020. Процитовано 9 травня 2020.
  17. ↑ Політичні партії. minjust.gov.ua (рос.). Архів оригіналу за 3 квітня 2019. Процитовано 9 травня 2020.
  18. ↑ а б Партія (для) влади: БПП від виборів до виборів. vybory.pravda.com.ua. Архів оригіналу за 8 лютого 2018. Процитовано 25 листопада 2018.
  19. ↑ "Блок Петра Порошенка" змінює назву. espreso.tv. Архів оригіналу за 25 листопада 2018. Процитовано 25 листопада 2018.
  20. ↑ Порошенко подарував своєму продюсеру партію, щоб той зайняв крісло у політраді [Архівовано 22 лютого 2014 у Wayback Machine.] — Express-online (17 червня 2013)
  21. ↑ Партія, яка створив Порошенко, влилася в оновлену «Батьківщину» [Архівовано 26 грудня 2013 у Wayback Machine.] — Стик (17 червня 2013)
  22. ↑ Постанова Окружного адміністративного суду міста Києва[недоступне посилання]
  23. ↑ Петро Порошенко виходить на роботу. УП. Архів оригіналу за 17 лютого 2019. Процитовано 25 листопада 2018.
  24. ↑ Історія БПП. Архів оригіналу за 20 серпня 2017. Процитовано 20 серпня 2017.
  25. ↑ Україна, Віталій Червоненко ВВС. Хто долучиться до Блоку Петра Порошенка. BBC News Україна (укр.). Архів оригіналу за 25 листопада 2018. Процитовано 25 листопада 2018.
  26. ↑ Партія Солідарність стала Блоком Петра Порошенка — 27 серпня 2014 Кореспондент.нет. Архів оригіналу за 28 серпня 2014. Процитовано 28 серпня 2014.
  27. ↑ Позачергові вибори народних депутатів України 26 жовтня 2014 року. Протокол Центральної виборчої комісії про результати виборів народних депутатів України у загальнодержавному багатомандатному виборчому окрузі. «10» листопада 2014 року (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 10 грудня 2014. Процитовано 13 листопада 2014.
  28. ↑ Партії «Блок Петра Порошенка «Солідарність» і «Удар» об’єднались (укр.), архів оригіналу за 25 листопада 2018, процитовано 25 листопада 2018
  29. ↑ БПП змінить назву у зв'язку з об'єднанням з УДАРом. http://ukranews.com. Українські Новини. 28.08.2015. Архів оригіналу за 18 жовтня 2015.
  30. ↑ Зеленський розпустив Раду. Коли вибори і хто лідирує в рейтингах?. https://www.bbc.com/. BBC. 21 травня 2019. Архів оригіналу за 21 червня 2019. Процитовано 22 червня 2019.
  31. ↑ Партія Порошенка змінила назву. https://www.pravda.com.ua/. Українська правда. 24 травня 2019. Архів оригіналу за 2 червня 2019. Процитовано 22 червня 2019.
  32. ↑ Партия Порошенко провела ребрендинг: убрала из названия президента и переименовалась в "ЕС". Настоящее время. 24 травня 2019. Архів оригіналу за 2 липня 2019. Процитовано 22 червня 2019.
  33. ↑ Дорош, Світлана (28 травня 2019). Вибори 2019: хто йде в Раду і на кого "ставить" Коломойський?. BBC Украина. Архів оригіналу за 26 червня 2019. Процитовано 31 травня 2019.
  34. ↑ Партия Порошенко утвердила новое руководство. Список. LIGA.net. 31 травня 2019. Архів оригіналу за 31 травня 2019. Процитовано 22 червня 2019.
  35. ↑ Партия Порошенко проведёт съезд в "Мистецькому арсеналі". Укринформ. 30 травня 2019. Архів оригіналу за 31 травня 2019. Процитовано 22 червня 2019.
  36. ↑ ЦВК затвердила результати виборів у багатомандатному окрузі. https://novynarnia.com/. Новинарня. 3 серпня 2019. Архів оригіналу за 4 серпня 2019. Процитовано 4 серпня 2019.
  37. ↑ Фракція ПОЛІТИЧНОЇ ПАРТІЇ «ЄВРОПЕЙСЬКА СОЛІДАРНІСТЬ». Архів оригіналу за 18 квітня 2020. Процитовано 6 січня 2020.
  38. ↑ Депутатські фракції і групи IX скликання. Архів оригіналу за 19 жовтня 2017. Процитовано 15 лютого 2019.
  39. ↑ Турчинов очолив штаб партії Порошенка. Архів оригіналу за 31 жовтня 2020. Процитовано 27 жовтня 2020.
  40. ↑ “Європейська Солідарність” – це єдина проєвропейська партія, яка виборола перемогу в усіх областях України — Порошенко. Архів оригіналу за 1 листопада 2020. Процитовано 27 жовтня 2020.
  41. ↑ "Європейська Солідарність" перемогла у 5 регіонах і заходить в усі обласні ради України – Порошенко. Архів оригіналу за 29 жовтня 2020. Процитовано 27 жовтня 2020.
  42. ↑ Габібуллаєва: «Європейська Солідарність» – це платформа можливостей для молоді, Європейська солідарність[недоступне посилання]
  43. ↑ ВГО «Солідарна Молодь» започатковує співпрацю з Союзом азербайджанської молоді України. http://open.solidarnist.ua/. 5 лютого 2018. Архів оригіналу за 30 листопада 2020. Процитовано 4 серпня 2019.
  44. ↑ «Солідарна молодь» та «Українська асоціація студентів» підписали меморандум про співпрацю. http://open.solidarnist.ua/. 7 червня 2018. Архів оригіналу за 30 листопада 2020. Процитовано 4 серпня 2019.
  45. ↑ Лідери "Солідарної молоді" очолили офіційне видання студентської організації Європейської народної партії 04.08.19 Прямий. https://prm.ua/. Прямий. 4 серпня 2019. Архів оригіналу за 4 серпня 2019. Процитовано 4 серпня 2019.
  46. ↑ Подолали вето: Рада підтримала пропозиції Зеленського до Виборчого кодексу. УП. 19 грудня 2019. Архів оригіналу за 19 грудня 2019. Процитовано 19 грудня 2019.
  47. ↑ Виборчий блок політичних партій «Райдуга» // ЦВК, 2001
  48. ↑ ЦВК Постанова від 4 березня 2002 року № 424 // ЦВК, 2002
  49. ↑ ЦВК опрацювала 100% протоколів. https://www.pravda.com.ua/. Українська правда. 26 липня 2019. Архів оригіналу за 28 липня 2019. Процитовано 28 липня 2019.
  50. ↑ Блок Петра Порошенка запросили до групи ЄНП. Архів оригіналу за 3 вересня 2014. Процитовано 31 серпня 2014.
  51. ↑ Європейська Народна Партія прийняла "Європейську Солідарність" в статусі спостерігача. https://prm.ua/. Прямий. 4 липня 2019. Архів оригіналу за 4 серпня 2019. Процитовано 4 серпня 2019.
  52. ↑ Європейська народна партія прийняла партію Порошенка. https://www.eurointegration.com.ua/. Європейська правда. 10 вересня 2019. Архів оригіналу за 12 червня 2021. Процитовано 10 вересня 2019.
  53. ↑ «Європейська Солідарність» офіційно отримала статус асоційованого члена ЄНП – Геращенко
  54. ↑ ТОП-20 депутатів з найбільшою кількістю готівки [Архівовано 7 вересня 2021 у Wayback Machine.], Громадське, 17 червня 2020
  55. ↑ Які партії на місцях мають найбільший відсоток депутатів-фронтовиків? — Рух ЧЕСНО (укр.). Чесно. 25 серпня 2023. Процитовано 25 серпня 2023.
  56. ↑ Волонтерити для ЗСУ. Як зібрати для армії 147 мільйонів – досвід ГО "Справа громад"

Посилання[ред. | ред. код]

Європейська Солідарність
у соціальних мережах
Європейська Солідарність на сайті Facebook
Європейська Солідарність на сайті Telegram
Європейська Солідарність на сайті Twitter
Європейська Солідарність на сайті YouTube
Європейська Солідарність на сайті Instagram
Європейська Солідарність на сайті Quora
Фракції
Групи
Перегляд цього шаблону
  У месенджерах
У соціальних мережах
Аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Тематичні сайти
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Європейська_Солідарність&oldid=41148655