Божок Василь Миколайович — Вікіпедія

Василь Миколайович Божок
 Майор
Загальна інформація
Народження 1 січня 1991(1991-01-01) (33 роки)
Студениця, УРСР
Громадянство Україна Україна
Військова служба
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС Сухопутні війська
Рід військ  Механізовані війська
Формування
 92 ОМБр
Війни / битви Війна на сході України:
• Бої за Дебальцеве
Нагороди та відзнаки
Герой України
Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна) Орден Богдана Хмельницького II ступеня (Україна)
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Божок.

Васи́ль Микола́йович Божок (нар. 1 січня 1991[1][2], с. Студениця, Житомирська область) — майор[3] Збройних сил України. Герой України (2015).

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився в селі Студениця Коростишівського району на Житомирщині.[4][5][6][7] Там навчався до третього класу. У 2002 році мати Галина Василівна Божок разом з дітьми Василем, Надією і Володимиром переїхала в с. Левків Житомирського району. У 2009 році Василь закінчив одинадцятий клас Левківської загальноосвітньої школи.[5][6]

Служба[ред. | ред. код]

Випускник 2013 року Академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного, спеціальність «Управління діями підрозділів танкових військ».

Лейтенант 1-ї танкової роти, в/ч 6250, 92-га окрема механізована бригада.

В середині березня 2014 року танковий взвод Василя Божка у складі бригади вийшов на охорону кордону в Харківській області.[4][6] На той час Росія вже вторглася до Криму, і проводила біля українського кордону маневри військами в рамках навчань.

Станом на січень 2021 р. Божок обіймав посаду начальника штабу — першого заступника командира 3-го механізованого батальйону 92-ї ОМБр.[8]

Бій[ред. | ред. код]

В січні 2015-го, під час боїв за Дебальцеве, із бригадою прибув до Артемівська. 12 лютого підрозділ капітана Олега Баркатова отримав наказ висунутися до села Логвинове для допомоги військовикам 79-ї бригади при зачистці населеного пункту. Екіпаж танка вибивав терористів із будинків, де вони засіли, втрати останніх були значними. Після того отримали наказ замаскуватися в лісосмузі за селом. При висуванні на позиції виявили 3 танки терористів, які рухалися від Вуглегірська. В ході бою один танк противника спалахнув. Старший солдат-механік танка Артур Шахмандаров почав відводити бойову машину заднім ходом, при цьому Божок вів вогонь по противнику. Терористи не спостерегли, звідки вівся вогонь та зосередили обстріл підбитого українського танка поблизу траси. Екіпаж сховав танк за двома підбитими БМП та продовжував обстріл терористів, було підбито другий танк, башта від вибуху відлетіла від корпусу. Маневруючи та ведучи обстріл, екіпаж продовжував бій, в цей час на підмогу терористам прибули 3 танки, проте вони не змогли виявити українську бойову машину. Перебуваючи у замаскуванні, екіпаж зумів підбити ще один танк терористів. Після використання майже всього боєкомплекту танк рушив до Луганського, взявши на броню трьох вояків 79-ї бригади.

Нагороди[ред. | ред. код]

  • Звання Герой України з врученням ордена «Золота Зірка» (14 жовтня 2015) — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння Українському народові[9][10]
  • Орден Богдана Хмельницького III ст. (27 червня 2015) — за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі[11]
  • Орден Богдана Хмельницького II ст. (27 грудня 2023) — за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі[12]

Вшанування[ред. | ред. код]

  • У селі Левків Житомирської області у червні 2016 року іменем Василя Божка названо вулицю. У розпорядженні про перейменування вулиць помилково було вказано, що Василь загинув в АТО[13]. У серпні вулиця отримала назву Травнева[14].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Почесні імена України — еліта держави, українська доблесть і звитяга (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 26 жовтня 2020. Процитовано 23 жовтня 2020.
  2. ↑ Герої України — Божок Василь Миколайович. Архів оригіналу за 6 травня 2021. Процитовано 23 жовтня 2020.
  3. ↑ Герой України, танкіст Василь Божок: «Мій бойовий подвиг — це заслуга всього екіпажу». armyinform.com.ua (укр.). Архів оригіналу за 1 лютого 2022. Процитовано 1 лютого 2022.
  4. ↑ а б ГАЛАУР, Володимир (16 грудня 2015). Танкова дуель Василя Божка. Урядовий Кур’єр. Архів оригіналу за 19 вересня 2018. Процитовано 18 вересня 2018.
  5. ↑ а б Танкісту Василю Божку з Левкова присвоєно звання Героя Украї | Приміське життя. primiske.com.ua (укр.). Архів оригіналу за 19 вересня 2018. Процитовано 18 вересня 2018.
  6. ↑ а б в «Я офіцер. Моя професія – Батьківщину захищати» | chuguevnews. chuguevnews.info (ru-ru) . Архів оригіналу за 19 вересня 2018. Процитовано 18 вересня 2018.
  7. ↑ Герої, народжені війною. Бої за Донбас танкіста Василя Божка. Міністерство оборони України. Архів оригіналу за 18 жовтня 2015. Процитовано 18 вересня 2018.
  8. ↑ Військові 92-ї бригади готові до будь-яких завдань з оборони держави – Олег Синєгубов. Харківська обласна державна адміністрація. Архів оригіналу за 1 лютого 2022. Процитовано 1 лютого 2022.
  9. ↑ Указ Президента України від 14 жовтня 2015 року № 583/2015 «Про присвоєння В.Божку звання Герой України»
  10. ↑ Президент присвоїв звання Герой України медику ДАПу Ігорю Зіничу (посмертно), танкістам Василю Божку та «кіборгу» Євгену Межевікіну [Архівовано 5 квітня 2016 у Wayback Machine.] // Офіційне інтернет-представництво Президента України, 15 жовтня 2015
  11. ↑ Указ Президента України від 27 червня 2015 року № 366/2015 «Про відзначення державними нагородами України»
  12. ↑ Указ Президента України від 27 грудня 2023 року № 854/2023 «Про відзначення державними нагородами України»
  13. ↑ Як житомирський губернатор заживо поховав Героя України " Газета Сільське життя. Архів оригіналу за 16 серпня 2016. Процитовано 6 серпня 2016.
  14. ↑ Житомирська обласна державна адміністрація - Розпорядження № 262 від 18.08.2016. Архів оригіналу за 6 січня 2019. Процитовано 23 жовтня 2020.

Джерела[ред. | ред. код]

Попередник: Герой України — кавалер ордена «Золота Зірка»
№ 156
14 жовтня 2015 		Наступник:
Зінич Ігор Вікторович Межевікін Євген Миколайович
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Божок_Василь_Миколайович&oldid=41482275