Мануел Марія ду Бокажі — Вікіпедія

Мануел Марія ду Бокажі
Псевдо Elmano Sadino
Народився 15 вересня 1765(1765-09-15)[1][2][…]
Сетубал, Португальське королівство
Помер 21 грудня 1805(1805-12-21)[1][2][…] (40 років)
Лісабон, Португальське королівство
Країна  Португальське королівство
Діяльність поет, письменник, перекладач
Знання мов французька і португальська[1]
Батько José Luís Soares de Barbosad[4]
Мати Mariana Joaquina Caetana Xavier l'Hedois Lestof du Bocaged[4]
Брати, сестри Gil Francisco Xavier Barbosa du Bocaged[4], Ana Maria das Mercês du Bocaged[4], Maria Agostinha Barbosa du Bocaged[4], Maria Eugénia Barbosa du Bocaged[4] і Maria Francisca Barbosa du Bocaged[4]

Мануе́л Марі́я ду Бока́жі[5] (повне ім'я: Мануе́л-Марі́я Барбо́за ду Бока́жі, також Мануел Барбоша ді Бокаж[6]. порт. Manuel Maria Barbosa du Bocage; *15 вересня 1765(17650915), Сетубал — †21 грудня 1805, Лісабон) — португальський поет і перекладач 2-ї половини XVIII століття; яскравий представник лузитанської поетичної школи.

З життя і творчості[ред. | ред. код]

Деякий час служив солдатом в Індії.

Повернувшись у 1790 році до Лісабона, вступив у поетичний гурток «Нова Аркадія» (Nova Arcádia) і дуже швидко став одним з найвидатніших його членів.

Перший же твір ду Бокажі — «Рими» (Rhythmas, Лісабон, 1791), мав значний успіх.

У 1797 році був ув'язнений у буцегарню Лімоейру за революційні та атеїстичні твори, але за рік його звільнили, надааши казенне місце з обов'язком перекладати добрі іноземні твори на португальську мову.

У 1802 році вдруге був засуджений, цього разу вже за франкмасонство, адже був палким прихильником Французької буржуазної революції. Був ув'язнений у монастирі[5].

Повне зібрання поезій поета з'явилось уже по його смерті у 6-ми томах під заголовком «Поетичні твори» (Obras poeticas, Лісабон, 1806—1842). Нове видання випущене Т. Брагою у 8-ми томах (Порту, 1876).

Твори М. М. ду Бокажі позначені великим поетичним талантом, відзначаються легкістю й благозвучністю вірша, але головне — справжнім народним духом.

Учні й безпосередні послідовники ду Бокажі, натхненні такими ж намаганням до народності, отримали назву елманістів, за псевдонімом Елмано Садіно, яким підписувався ду Бокажі.

Бібліографія[ред. | ред. код]

власні твори
  • Queixumes do Pastor Elmano Contra a Falsidade da Pastora Urselina (eBook)


перекладацька діяльність
  • As plantas
  • Os jardins ou a arte de aformosear as paisagens
  • Metamorfoses

Українські переклади[ред. | ред. код]

Українською Бокажі перекладав Михайло Орест[6].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. а б в Encyclopædia Britannica
  3. а б в SNAC — 2010.
  4. а б в г д е ж Geni.com — 2006.
  5. а б Харитонов В. С. розділ «Література» в статті Португалія // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1983. — Т. 9 : Поплужне — Салуїн. — 558, [2] с., [24] арк. іл. : іл., табл., портр., карти + 1 арк с. — С. 21
  6. а б Михайло Орест Держава слова. Вірші та переклади. К.: «Основи», 1995, 543 с. — С. 434

Джерела, посилання і література[ред. | ред. код]