French
DeutschБокаріус Микола Миколайович — Вікіпедія
| Бокаріус Микола Миколайович | |
|---|---|
 | |
| Народився | 28 червня 1899 Харків |
| Помер | 2 листопада 1966 (67 років) |
| Поховання | Міське кладовище № 2 |
| Країна |  Російська імперія СРСР |
| Діяльність | викладач університету, forensic scientist |
| Alma mater | Харківський медичний інститут |
| Галузь | Судова медицина, криміналістика |
| Заклад | Харківський медичний інститут, Харківський НДІ судових експертиз імені заслуженого професора М. С. Бокаріуса, Харківський юридичний інститут |
| Вчене звання | професор |
| Науковий ступінь | кандидат медичних наук |
| Аспіранти, докторанти | Колмаков Віктор Павлович[1] |
| Батько | Бокаріус Микола Сергійович |
| Нагороди |    |
Бокаріус Микола Миколайович (нар.28 червня (11 липня) 1899, Харків — пом. 2 листопада 1966, Харків) — український вчений-правознавець, кандидат медичних наук, професор, завідувач кафедри судової медицини Харківського медичного інституту (1931–1961), директор Харківського інституту науково-судової експертизи (1939–1941), завідувач кафедри криміналістики та судової експертизи Харківського юридичного інституту [2]. Син Миколи Сергійовича Бокаріуса[3].
Біографія[ред. | ред. код]
Микола Миколайович Бокаріус народився 28 червня 1899 р. у м. Харків в родині видатного судового медика і криміналіста, всесвітньо відомого вченого, Заслуженого професора М. С. Бокаріуса. У 1917 р. з відзнакою закінчив гімназію та вступив на медичний факультет Харківського університету. Ще студентом допомагав батькові в організації курсів з судової медицини у роки Першої світової війни. У 1919 р. перебував помічником на практичних заняттях на кафедрі судової медицини в Жіночому медичному інституті. У 1924 р. закінчив реорганізований Харківський медичний інститут (ХМІ) [4], а у 1927 р. затверджений на посаді позаштатного асистента.
У 1931 р. Миколі Миколайовичу присвоєно вчене звання професора. Глибока професійна підготовка, яку М. М. Бокаріус одержав під керівництвом батька, і великий на той час власний практичний досвід дозволили йому у 1931 р. прийняти завідування кафедрою судової медицини, якою керував протягом 30 років (1931–1961) [5]. У 1931–1949 рр. очолював Харківський НДІ судових експертиз ім. Заслуженого професора М. С. Бокаріуса і одночасно (1939–1941) кафедру криміналістики та судової експертизи Харківського юридичного інституту [2][6][7].
Під час Другої світової війни та окупації Харкова М. М. Бокаріус разом з І-м Харківським медичним інститутом знаходився в евакуації в м. Чкалові (нині Оренбург), де викладав судову медицину в Чкаловській філії Всесоюзного заочного юридичного інституту. У 1943–1952 рр. вчений очолював Харківське обласне бюро судово-медичної експертизи. Після виходу на пенсію (1961) працював науковим консультантом кафедри судової медицини і проректором медичного інституту з учбової роботи.
Помер Микола Миколайович Бокаріус 2 листопада 1966 р. після недовгої тяжкої хвороби [8].
Наукова та педагогічна діяльність[ред. | ред. код]
Професор зробив великий внесок у розробку низки таких важливих проблем судової медицини та криміналістики, як судово-медична травматологія, трупні явища та давність смерті, ідентифікація об'єктів експертизи. Головна тематика його дослідницьких інтересів – вогнепальні ушкодження та методика судово-медичних і криміналістичних досліджень. Вчений опікувався питаннями підготовки кадрів наукових та практичних працівників судово-медичної служби Харківщини. Лектор і педагог М. М. Бокаріус приділяв велику увагу педагогічному процесу. При підготовці лікарських кадрів Микола Миколайович поєднував нові наукові судово-медичні та криміналістичні дані з практичним матеріалом і багатою ілюстрацією. Він зберігав та удосконалював принципи та методи самостійної роботи студентів, вважаючи що самостійна робота студентів повинна бути основним засобом опанування знаннями [9].
Під керівництвом вченого виконано 30 дисертацій, з яких 4 – докторські, надруковано близько 200 наукових праць. Основними серед них є: «Роль випадкових речових доказів у практиці слідства і дізнання» (1927), «Мікродіагностика вхідного шкіряного кульового отвору під час судово-медичного дослідження трупа» (1928), «Нове в методиці судово-медичних і криміналістичних досліджень» (1936), «Лекції з судової медицини» (ч. 1-2, 1937), «XXV років роботи Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. засл. проф. М. С. Бокаріуса» (1948) та ін.[2].
Довгий час професор М. М. Бокаріус обіймав посаду проректора з навчальної роботи Харківського медичного інституту, викладав в Харківському юридичному інституті, Інституті вдосконалення лікарів і на юридичних курсах. У 1948 р. вчений заснував Харківське товариство судових медиків та криміналістів і був його незмінним головою до дня смерті [8].
У різні роки був членом правління Всесоюзного наукового товариства судових медиків, редколегії журналу «Судово-медична експертиза», обирався членом Дзержинської районної ради м. Харків. Все життя вчений присвятив розвитку судової медицини та впровадженню результатів наукових досліджень в практику. Багато сил і знань віддав організації та розвитку судово-медичної служби в м. Харкові та в Україні [10].
Нагороди та відзнаки[ред. | ред. код]
- Орден «Трудового Червоного Прапора»
- Орден ім. В. І. Леніна
- Медаль «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 рр.» [2].
Сім'я[ред. | ред. код]
- Батько — Бокаріус Микола Сергійович (1869—1931)
- Мати — Бокаріус Зінаїда Миколаївна (1877—1933)
Був одружений два рази.
- Дружина — Бокаріус Євгенія Борисівна
- Дочка від першого шлюбу Бокаріус Кира Миколаївна (1921—1992).
- Дружина — Бокаріус (Плесська) Ніна Геннадіївна (1896—1968)
Пам'ять[ред. | ред. код]
У 2005 р. на честь М. М. Бокаріуса встановлено меморіальну дошку на фасаді будівлі кафедри судової медицини, медичного правознавства ім. Заслуженого професора М. С. Бокаріуса (вул. Дмитрівська, 14/16) [11]. У 2008 р. рішенням Президії Харківського медичного товариства з нагоди 60-річчя Харківському товариству судових медиків і криміналістів присвоєно почесне ім'я його фундатора – професора Миколи Миколайовича Бокаріуса [10].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Колмаков Віктор Павлович
- ↑ а б в г Бокаріус Микола Миколайович (1899-1966) : книжкова виставка-портрет. Вчені Харківської школи права – ювіляри року / Наукова бібліотека НЮУ ім. Ярослава Мудрого : офіц. сайт.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання) - ↑ Бокаріус Микола Миколайович [Архівовано 14 вересня 2016 у Wayback Machine.] Персональний сайт Славіка Бігуна
- ↑ Бокариус Николай Николаевич. Кто есть кто в судебной медицине. 2019. Архів оригіналу за 3 серпня 2020.
- ↑ Лесовой, В. Н. Отец и сын Бокариусы: жизнь, отданная судебной медицине. Вірні клятві Гіппократа: розповіді про тих, хто є взірцем для прийдешніх поколінь лікарів / за ред. В. М. Лісового, В. А. Капустника, Ж. М. Перцевої ; Харківський національний медичний університет. – Харків : ХНМУ, 2020. – С. 238-246.
- ↑ ДИНАСТИЯ СУДЕБНЫХ МЕДИКОВ БОКАРИУСОВ (PDF) (рос.). Теорія та практика судової експертизи і криміналістики. Випуск 14 (2014). Архів оригіналу (PDF) за 10 червня 2020.
{{cite web}}:|first=з пропущеним|last=(довідка) - ↑ Николай Николаевич Бокариус–достойный продолжатель дела своего отца, заслуженного профессора Н.С. Бокариуса (рос.). Судебно-медицинский журнал (2013). Архів оригіналу за 10 червня 2020.
{{cite web}}:|first=з пропущеним|last=(довідка) - ↑ а б Татаренко, В. О. (2003). Бокаріус Микола Миколайович. Харків: Вчені Харківського державного медичного університету / за ред. акад. А. Я. Циганенка. с. 108—109.
- ↑ Ольховський, В. О. Вшанування пам’яті професорів Бокаріусів – Миколи Сергійовича та Миколи Миколайовича. Надбання сучасної епідеміології та біостатистики як запорука покращання громадського здоров’я в Україні : матеріали науково-практичної конференції (з нагоди 120-річчя від дня народження З. А Гуревича, видатного соціал-гігієніста, завідувача кафедри соціальної гігієни та організації охорони здоров’я ХМІ), 18 квітня 2019 р. – Харків, 2019. – C. 16-17.
- ↑ а б Бокаріус М. М. Історія Харкова у пам’ятних дошках: фактографічні та бібліографічні відомості : блог / Харківська державна наукова бібліотека ім. В. Г. Короленка.
- ↑ Історія Харкова у пам'ятних дошках: Бокаріус М. М. Історія Харкова у пам'ятних дошках. Архів оригіналу за 18 вересня 2018. Процитовано 18 вересня 2018.
Посилання[ред. | ред. код]
- Роль Миколи Сергійовича і Миколи Миколайовича Бокаріусів у розвитку вітчизняної судової медицини і криміналістики[недоступне посилання з лютого 2019] Науково-популярний журнал «Університети» (рос.)
- Бокаріус [Архівовано 6 серпня 2016 у Wayback Machine.] http://cyclop.com.ua [Архівовано 24 вересня 2016 у Wayback Machine.]
- Бокаріус [Архівовано 26 серпня 2016 у Wayback Machine.] leksika.com.ua
- БОКАРІУС Микола Миколайович. Вчені Харківської правової школи. [Архівовано 15 червня 2020 у Wayback Machine.]
- БАТЬКО Й СИН БОКАРІУСИ — ВИДАТНІ ФУНДАТОРИ ВІТЧИЗНЯНОЇ СУДОВОЇ ЕКСПЕРТИЗИ. Теорія та практика судової експертизи і криміналістики. Випуск 16 [Архівовано 11 січня 2020 у Wayback Machine.]
|
