Бондар Василь Васильович — Вікіпедія

Бондар Василь Васильович
Народився	15 січня 1954(1954-01-15) (70 років) Теліжинці, Тетіївський район, Київська область, Українська РСР, СРСР
Країна	Україна
Діяльність	письменник, журналіст, громадський активіст
Alma mater	ННІ журналістики КНУ ім. Т. Шевченка
Членство	Національна спілка письменників України
Нагороди

Васи́ль Васи́льович Бо́ндар (*15 січня 1954 в селі Теліжинці Тетіївського району Київської області) — український письменник (прозаїк) і громадський діяч. Голова Кіровоградської обласної організації НСПУ. Заслужений журналіст України.

Життєпис[ред. | ред. код]

Закінчив факультет журналістики Київського державного університету ім. Т. Шевченка (1980). Працював завідувачем відділів та заступником редактора у кіровоградських газетах «Молодий комунар», «Вечірня газета», кореспондентом-організатором Бюро пропаганди художньої літератури НСПУ, головним редактором Центрально-Українського видавництва.

Головний редактор літературного часопису «Вежа» (з 2001).

Творчий доробок[ред. | ред. код]

Автор книг прози:

• «Одвідини» (1994),
• «Смарагдові китиці у воді» (2001),
• «Камінь від хандри» (2013),
• «Візит ввічливості» (2016);

Автор книг з літературознавства

• «У пошуках слова значущого» (2008) та
• «У пошуках слова» (2019).

Окремі твори перекладено англійською, румунською і болгарською мовами.

Автор-упорядник художньо-документальних книг

• «Голоси із 33-го» (1993),
• «Ми, переможені Чорнобилем» (1996),
• «Сповіді з-за ґрат» (1997),
• «OST — тавро неволі» (2000),
• «Рух. Початок» (2014).

Автор-упорядник:

• книги про таїну творчості «Письменництво: важкий хрест чи лавровий вінець?» (2010),
• 6-томного видання «Реабілітовані історією. Кіровоградська область» (2004–13),
• 2-томної хрестоматії творів письменників Приінгулля «Блакитні вежі» (2011),
• антології «Шевченкіана степова» (2005).

Громадська і політична діяльність[ред. | ред. код]

Член НСПУ з 1995. 1995—2015 і з листопада 2016 — голова Кіровоградської обласної організації НСПУ. Член правління НСПУ.

Був депутатом Кіровоградської міськради (1994—1998).

Відзнаки[ред. | ред. код]

• Заслужений журналіст України (2007).

Лауреат літературних премій

• ім. Є. Маланюка (2002, Кіровоград),
• ім. Д. Нитченка (2007, Київ),
• ім. М. Стельмаха (2009, Вінниця),
• ім. А. Тарковського (2020, Кропивницький),
• журналу «Березіль» (2018, Харків).

Дипломант міжнародного конкурсу документального оповідання «Mensch sein. Бути людиною. Быть человеком» (2018).

Лауреат обласної краєзнавчої премії імені Володимира Ястребова(1997)

Посилання[ред. | ред. код]

• Василь Бондар — прозаїк, літературознавець. Жінка-УКРАЇНКА (гості порталу). Архів оригіналу за 24 вересня 2020. Процитовано 11 серпня 2020.
• https://archive.today/20120721113944/http://nspu.org.ua/dovidnyk/Б
• ВАСИЛЬ БОНДАР: У ЖИТТІ ТРЕБА БУТИ АМБІТНИМ У ВСЬОМУ, ТИМ ПАЧЕ У ЖУРНАЛІСТИЦІ [Архівовано 30 січня 2019 у Wayback Machine.]
• Василь Бондар про перейменування міста

Це незавершена стаття про літератора. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.