Бонч-Бруєвич Михайло Олександрович — Вікіпедія

Бонч-Бруєвич Михайло Олександрович
Народився 9 (21) лютого 1888[1]
Орел, Російська імперія[1]
Помер 7 березня 1940(1940-03-07)[1] (52 роки)
Ленінград, РРФСР, СРСР[1]
·пневмонія
Поховання Богословське кладовище
Країна  СРСР
Діяльність інженер, викладач університету
Галузь радіоелектроніка
Alma mater Миколаївське інженерне училище[d]
Науковий ступінь доктор технічних наук
Знання мов російська
Заклад Нижньогородський державний технічний університетd
Членство Російська академія наук і Академія наук СРСР
Рід Q122958749?
Діти Aleksey Bonch-Bruyevichd

Миха́йло Олекса́ндрович Бонч-Бруєвич (*21 лютого 1888, Орел — †7 листопада 1940) — російський радіоінженер, зробив великий внесок у розвиток радіотехніки СРСР.

Народився в місті Орел. З 1922 — професор Московського вищого технічного училища, в 1932 — професор Ленінградського інституту зв'язку.

Член-кореспондент АН СРСР (з 1931).

В 191619 Бонч-Бруєвич організував радіолампове виробництво в Радянській Росії. В 191829 очолював радіолабораторію в Нижньому Новгороді, яка розв'язала багато проблем в галузі радіомовлення, далекого радіозв'язку на коротких хвилях і в конструюванні нових систем радіоламп. За завданням В. І. Леніна Бонч-Бруєвич в 1922 збудував першу у світі потужну (12-кіловатну) радіомовну станцію ім. Комінтерну. В 192430 під керівництвом Бонч-Бруєвича було вивчено особливості поширення коротких радіохвиль, розроблено короткохвильові спрямовані антени і збудовано короткохвильові лінії далекого радіозв'язку. Крім того, Бонч-Бруєвич вивчав ультракороткі хвилі з метою їх практичного застосування, зокрема в галузі радіолокації.

Праці[ред. | ред. код]

  • Основы радиотехники, ч. 1—2. М., 1935— 36
  • Собрание трудов. М.—Л., 1956.

Джерела[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г д Бонч-Бруевич Михаил Александрович // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.

Див. також[ред. | ред. код]