Бородай Олександр Юрійович — Вікіпедія

Олександр Юрійович Бородай
«прем'єр-міністр» терористичного квазідержавного утворення «ДНР»
16 травня 2014 — 7 серпня 2014
Попередник	посада заснована, Денис Пушилін (як співголова «уряду ДНР»)
Наступник	Олександр Захарченко
Народився	25 липня 1972(1972-07-25) (51 рік) Москва, РРФСР
Відомий як	журналіст, політичний радник, депутат Державної Думи РФ, політолог
Громадянство	СРСР →  Росія
Освіта	філософський факультет МДУ ім. Ломоносова
Alma mater	філософський факультет МДУd (1994)
Батько	Юрій Бородай
Нагороди	Почесний громадянин ДНРd
бородай.рф
Висловлювання у Вікіцитатах
Медіафайли у Вікісховищі

Олександр Юрійович Бородай (нар. 25 липня 1972(19720725), Москва, РРФСР) — російський політичний та державний діяч, терорист, журналіст, політолог, один з ідеологів т. зв. «російського світу». Депутат Держдуми РФ, член партії «Єдина Росія». З 16 травня по 7 серпня 2014 — «прем'єр-міністр» терористичної організації ДНР. Головний радник, замісник представника Ради міністрів ДНР Олександра Захарченка (8 серпня — 20 жовтня 2014). Голова «Союзу добровольців Донбасу» з 2015. Занесений до переліку осіб, що створюють загрозу нацбезпеці Україні.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився в Москві в сім'ї філософа євразійської орієнтації Юрія Бородая (1934—2006). Сестра — фахівець з античної та середньовічної філософії Тетяна Бородай.

Брав участь у подіях вересня-жовтня 1993 в Москві на боці Верховної ради РРФСР, що протистояла президенту Борісу Єльцину у складі однієї з бойових груп, де, за його словами, був «не найголовнішим, але й не самим рядовим».

У 1994 закінчив філософський факультет Московського державного університету імені М. В. Ломоносова і пізніше — аспірантуру, під час навчання в якій спеціалізувався з соціальної філософії, займався проблемами етнічних конфліктів і теорією еліт.

З грудня 1993 по червень 1994 працював експертом Російського фонду реформ. З червня 1994, працюючи військовим кореспондентом РІА «Новості», висвітлював першу чеченську війну, знімав телевізійні репортажі для НТВ, ОРТ. У 1997 був військовим оглядачем газети «Завтра», дописує концептуальні статті до видань, що сповідували євразійство.

З березня до листопада 1998 був радником з інвестицій в медіасферу голови Круглого столу бізнесу Росії Геннадія Гафарова, при цьому з червня 1998 переважно працював незалежним PR-консультантом. Брав участь у більш ніж десяти виборчих кампаніях різного рівня.

У серпні 1999 спеціальні кореспонденти газети «Завтра» Олександр Бородай та Ігор Стрєлков разом з бійцями спецпризначення МВС побували в Кадарській зоні в Дагестані з метою відвідування кількох сіл, де проживали ваххабіти^[1]. У цьому виданні Бородай регулярно публікується з 1996. Тематика його матеріалів — міжнаціональні відносини в країнах колишнього СРСР, армія, ситуація в Чечні і на Північному Кавказі^[1].

У 2001—2002 роках — заступник головного редактора журналу «Русский предприниматель».

З квітня 2001 — співзасновник і генеральний директор ЗАТ «Социомастєр», що спеціалізується на консалтингу в кризових ситуаціях.

У 2021 році брав участь у виборах до Думи РФ від путінської партії Єдина Росія^[2].

Російсько-українська війна[ред. | ред. код]

У травні 2014 року став першим «прем'єр-міністром» терористичного угруповання ДНР.

З 8 серпня 2014 до 20 жовтня 2014 — радник, заступник так званої «Ради міністрів ДНР» і Олександра Захарченка^[2].

У 2019 році він так оцінював роль Росії:^[3]

Перед президентом РФ Путіним ми всі заборгували. Ми — це добровольці, які прийшли у 2014 році. Ми йому заборгували таку дрібницю як наші життя. Всі, хто прийшов у першій половині 2014 року, пам'ятають яка ситуація склалася у другій половині липня 2014 року. Якби не його політика, рішення і дії, то нас би не було. Так само як і не було б російського Донбасу: Донецької та Луганської народних республік.

— Олександр Бородай, 2019

З 2014 року перебуває в розшуку МВС України^[4].

Зв'язок із ФСБ[ред. | ред. код]

25 липня 2002 року російське видання АПН (рос. Агентство политических новостей) повідомило, що на пост заступника директора ФСБ з інформаційної політики та спецпроєктів призначений Олександр Бородай, генерал-майор ФСБ. Він відповідатиме за «організацію найбільш делікатних операцій ФСБ на політичному полі». Джерелом інформації про призначення виступало неназване джерело у адміністрації президента РФ. Видання повідомило, що 35-річний Олександр Бородай є дипломованим філософом, випускником філософського факультету МГУ, який до цього працював у газеті «Завтра» Олександра Проханова.^[5][6][7]

30 липня 2002 року російське видання The Moscow Times опублікувало «спростування» Бородая про його призначення у ФСБ. У повідомленні було сказано, що у телефонній розмові Бородай назвав своє призначення у ФСБ цілковитою неправдою, і пояснив це жартом, влаштованим з нагоди його 30-річчя, а видання АПН назвав сенсаціоналістським.^[8]

Особисте життя[ред. | ред. код]

• Розлучений. Перша дружина — студентка МДУ Катерина Казакова. Троє дітей.^{[джерело?]}

Примітки[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

• Головко В. В., Кравченко О. О. Бородай Олександр Юрійович // Енциклопедія історії України: Додатковий том. Кн. 1: А–Я / Редкол.: В. А. Смолій (голова редкол.) та ін. НАН України. Інститут історії України. — К.: «Наукова думка», 2021. — С. 70. — 773 с. — ISBN 978-966-00-1858-7.

Вікіцитати містять висловлювання від або про: Бородай Олександр Юрійович

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Бородай Олександр Юрійович

У месенджерах Телеграм У соціальних мережах Facebook · ВКонтакте · ВКонтакте · Odnoklassniki Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво Internet Movie Database · KinoPoisk.ru · Кіноріум Генеалогія та некрополістика Родовід Тематичні сайти declarator.org Словники та енциклопедії Prabook Довідкові видання OpenSanctions Нормативний контроль Freebase: /m/010pdcz0 · LCCN: nb2015002800 · MAK: 9810588160505606 · VIAF: 316745067 · WorldCat: lccn-nb2015002800