Ботурчук Оксана Олександрівна — Вікіпедія

Ботурчук Оксана Олександрівна
Оксана Ботурчук, 2016
Оксана Ботурчук, 2016
Оксана Ботурчук, 2016
Загальна інформація
Громадянство  Україна
Народження 12 вересня 1984(1984-09-12) (39 років)
Нікополь
Зріст 168 см[1]
Alma mater Дніпровський національний університет імені Олеся Гончара[2]
Спорт
Країна Україна
Вид спорту Легка атлетика
Дисципліна спринт
Спортивне звання
Майстер спорту України міжнародного класу
Майстер спорту України міжнародного класу
Тренери Рурак К. М.
Участь і здобутки
Паралімпійські ігри XIV літні Паралімпійські ігри
CMNS: Ботурчук Оксана Олександрівна у Вікісховищі
Нагороди
орден «За заслуги» I ступеня орден «За заслуги» II ступеня орден «За заслуги» III ступеня
Спортивні медалі
Представник Україна Україна
Легка атлетика
Паралімпійські ігри
Золото Пекін 2008 Біг на 100 м
Срібло Пекін 2008 Біг на 400 м
Срібло Пекін 2008 Біг на 200 м
Срібло Лондон 2012 400 м (T12)
Срібло Ріо-де-Жанейро 2016 200 м (T12)
Срібло Ріо-де-Жанейро 2016 400 м (T12)
Бронза Лондон 2012 100 м (T12)
Паралімпійський чемпіонат світу
Срібло Доха 2015 200 м (T12)
Срібло Доха 2015 400 м (T12)
Срібло Дубай 2019 400 м (T12)
Бронза Доха 2015 100 м (T12)
Бронза Дубай 2019 200 м (T12)
Паралімпійський чемпіонат Європи
Золото Свонсі 2014 100 м (T12)
Золото Свонсі 2014 400 м (T12)

Окса́на Олекса́ндрівна Ботурчу́к (нар. 12 вересня 1984, Нікополь) — українська легкоатлетка, майстер спорту України міжнародного класу[3]. Паралімпійська чемпіонка 2008 року, чотириразова срібна та бронзова призерка Літніх Паралімпійських ігор 2008, 2012 та 2020 років.

Біографія[ред. | ред. код]

Народилася в Нікополі в спортивній родині. Батько — майстер спорту СРСР із самбо, мати — кандидатка у майстри спорту з легкої атлетики, бігала спринт.

Займається легкою атлетикою в Дніпропетровському обласному центрі «Інваспорт»[3].

Закінчила факультет психології Дніпровського університету.

Сім'я Ботурчуків поверталася від бабусі до Нікополя. Біля Немирова їхнє авто зіткнулося з іншим, найбільшу травму отримала Оксана. До цього інциденту вона мала проблеми із зором, та після аварії стан спортсменки погіршився: трапилася короткочасна повна втрата зору. Сім'я потрапила до реанімації. Після лікування зір Оксани частково відновився. Зараз її зір становить мінус п'ять з половиною діоптрій[4].

Особисте життя[ред. | ред. код]

Одружена з Сергієм Балабаном. Відвела доньку до своєї тренерки — Марини Панасівни Цицарикової.

Спортивна кар'єра[ред. | ред. код]

Чемпіонат світу 2019[ред. | ред. код]

На Паралімпійському чемпіонаті світу з легкої атлетики, що відбувався 2019 року з 7 по 15 листопада в Дубаї (Об'єднані Арабські Емірати) завоювала 2 нагороди. 9 листопада виборола срібну нагороду в бігу на 400 метрів (категорія Т12)[5], а 12 листопада бронзову нагороду в бігу на 200 метрів (категорія Т12)[6]. Гайдом був Микита Барабанов.[6]

Паралімпіада 2020[ред. | ред. код]

31 серпня 2021 року на Літніх Паралімпійських іграх-2020 в Токіо Оксана виборола срібло у змаганнях бігу на 400 метрів у класі Т12[7].

  • 2 вересня отримала бронзу у забігу на 100 м
  • 4 вересня отримала срібло у естафеті на 200 м[8]

Державні нагороди[ред. | ред. код]

  • Орден «За заслуги» I ст. (4 жовтня 2016) — За досягнення високих спортивних результатів на XV літніх Паралімпійських іграх 2016 року в місті Ріо-де-Жанейро (Федеративна Республіка Бразилія), виявлені мужність, самовідданість та волю до перемоги, утвердження міжнародного авторитету України[9]
  • Орден «За заслуги» II ст. (17 вересня 2012) — за досягнення високих спортивних результатів на XIV літніх Паралімпійських іграх у Лондоні, виявлені мужність, самовідданість та волю до перемоги, піднесення міжнародного авторитету України[10]
  • Орден «За заслуги» III ст. (7 жовтня 2008) — за досягнення високих спортивних результатів на XIII літніх Паралімпійських іграх в Пекіні (Китайська Народна Республіка), виявлені мужність, самовідданість та волю до перемоги, піднесення міжнародного авторитету України[11]

В культурі[ред. | ред. код]

22 липня 2021 року на екрани вийшов художній фільм «Пульс», присвячений історії Оксани Ботурчук[12]. Її на екрані втілила акторка Наталія Бабенко.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. http://ipc.infostradasports.com/asp/redirect/ipc.asp?page=athletebio&personid=687268
  2. http://ipc.infostradasports.com/asp/lib/TheASP.asp?pageid=8937&sportid=513&personid=687268&WinterGames=-1
  3. а б Національна паралімпійська збірна команда України: шлях до Лондону-2012[недоступне посилання з червня 2019] на сайті Національного комітету спорту інвалідів України
  4. «Пульс»: перша українська спортивна драма про боротьбу паралімпійки Оксани Ботурчук. Архів оригіналу за 10 березня 2020. Процитовано 9 березня 2020.
  5. Національна паралімпійська збірна з легкої атлетики виривається вперед на чемпіонаті світу. Архів оригіналу за 12 листопада 2019. Процитовано 13 листопада 2019.
  6. а б https://new.paralympic.org.ua/ua/news/shostij-den-chempionatu-svitu-ukrayinci-v-topah [Архівовано 13 листопада 2019 у Wayback Machine.] Шостий день чемпіонату світу: українці у трійці лідерів]
  7. Ботручук здобула ще одне "срібло" для України на Паралімпіаді-2020. РБК-Украина (рос.). Архів оригіналу за 31 серпня 2021. Процитовано 31 серпня 2021.
  8. Легоатлетка Ботурчук взяла "срібло" Паралімпіади – це вже її третя медаль. 24 Канал (укр.). Архів оригіналу за 6 вересня 2021. Процитовано 6 вересня 2021.
  9. Указ Президента України № 430/2016 від 4 жовтня 2016 року «Про відзначення державними нагородами України». Архів оригіналу за 13 вересня 2017. Процитовано 6 жовтня 2016.
  10. Указ Президента України від 17 вересня 2012 року № 546/2012 «Про відзначення державними нагородами України»
  11. Указ Президента України № 909/2008 від 7 жовтня 2008 року «Про відзначення державними нагородами України спортсменів, тренерів та фахівців національної збірної команди України серед спортсменів-інвалідів на XIII літніх Паралімпійських іграх». Архів оригіналу за 11 липня 2014. Процитовано 18 вересня 2012.
  12. "Хочеться, щоб моя історія могла надихнути": паралімпійська чемпіонка Оксана Ботурчук про фільм "Пульс". Архів оригіналу за 20 лютого 2020. Процитовано 9 березня 2020.

Посилання[ред. | ред. код]