French
DeutschБоєчко Василь Васильович — Вікіпедія
| Василь Боєчко Василь Васильович Боєчко | ||
|---|---|---|
 Капітан | ||
 | ||
| Загальна інформація | ||
| Народження | 4 січня 1975 (49 років) с. Семаківці, Івано-Франківська область | |
| Громадянство |  Україна | |
| Національність | українець | |
| Військова служба | ||
| Приналежність | Україна | |
| Вид ЗС |  Сухопутні війська | |
| Рід військ |  Гірська піхота | |
| Формування | ||
| Війни / битви | Російсько-українська війна | |
| Нагороди та відзнаки | ||
| ||
 Боєчко Василь Васильович у Вікісховищі | ||
Василь Васильович Боєчко (нар. 4 січня 1975, с. Семаківці, Івано-Франківська область) — український історик, педагог, військовослужбовець, капітан, командир реактивної артилерійської батареї 128 ОГШБр Збройних сил України[1], учасник російсько-української війни.
Життєпис[ред. | ред. код]
Народився 4 січня 1975 року в с. Семаківці Коломийського району Івано-Франківської області. Закінчив школу в 1992. Навчався на історичному факультеті Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича. Після завершення працював учителем історії в сільській школі, займався підприємницькою діяльністю, а згодом працював старшим інспектором дорожньо-патрульної служби райвідділення МВС України.
Влітку 2015, як старший лейтенант запасу, пройшов місячні курси перепідготовки в Національній академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного. Невдовзі був вже в районі АТО, обіймаючи посаду командира реактивної артилерійської батареї однієї з піхотних бригад.
У перші тижні повномасштабної війни росії проти України керував на Київщині реактивною батареєю та уразив 28 колон і близько 40 скупчень живої сили й техніки противника[2]. Його бригада виконала стратегічно важливе завдання щодо стримування контрнаступу противника на столицю з боку села Мощун.
Нагороди[ред. | ред. код]
- звання «Герой України» з врученням ордена «Золота Зірка» (10 березня 2022) — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі[3].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Інтерв'ю | 13 артилеристів, які втримали Київ. Розповідь Героя України Василя Боєчка
- ↑ Президент вручив ордени «Золота Зірка» українським захисникам і рідним військовослужбовців, удостоєних звання Героя України // Офіс Президента України. — 2022. — 14 липня.
- ↑ Указ Президента України від 10 березня 2022 року № 122/2022 «Про присвоєння звання Герой України»
Джерела[ред. | ред. код]
- Вячеслав Діордієв, Як історик став артилеристом та Героєм України [Архівовано 16 травня 2022 у Wayback Machine.] // АрміяInform. — 2022. — 16 травня.
|
 | Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |