Бої за Маріуполь (1919) — Вікіпедія

Ця стаття є сирим перекладом з іншої мови. Можливо, вона створена за допомогою машинного перекладу або перекладачем, який недостатньо володіє обома мовами. Будь ласка, допоможіть поліпшити переклад. (грудень 2015)

Бої за Маріуполь (1919)
Бої за Донбас (січень - травень 1919)
Махно і Дибенко в Маріуполі.[1] Махно і Дибенко в Маріуполі.[1]
Координати: 47°05′45″ пн. ш. 37°32′58″ сх. д. / 47.09583333336111366° пн. ш. 37.54944444447221485° сх. д. / 47.09583333336111366; 37.54944444447221485
Дата: з 19 березня по 27 березня 1919 Місце: Маріуполь Результат: Місто перейшло під контроль Махновців
Сторони
РСФРР РПАУ	Уряд Півдня Росії
Командувачі
Махно Нестор Іванович	Виноградов Михайло Миколайович
Військові формування
РПАУ	Донецька група ЗСПР

Бої за Маріуполь — бої, які тривали 19–27 березня 1919 року між Задніпровською дивізією Н .І. Махна і частинами Добровольчої армії генерала Денікіна.

Історія[ред. | ред. код]

19 березня відбувся перший наступ Задніпровської дивізії, в ході якого війська батька Махна змусили супротивника тікати в місто, після довгої перестрілки під містом відійшли від міста. Це викликало велику паніку серед військ Добровольчої армії.

21 березня, зачитавши наказ по бригаді про настання в східному напрямку, Махно пояснив, що відразу Маріуполь взяти не вдалося і від нього довелося дещо відступити. Зараз відбувається передислокація військ і місто будуть брати 8-й і 9-й полки. Взяття його ускладнюється присутністю на рейді військових кораблів Антанти. Але Маріуполь, проте оточений з трьох сторін, і найближчими днями буде взято^[2].

25 березня був другий наступ, і 27 березня місто було зайняте партизанами на чолі з батьком Махном.

Народ зустрічав їх радісно з привітаннями, в місті зразу ж був організований комітет підпільної партії комуністів-більшовиків, військово-революційний комітет і комісаріат народної радянської міліції.

Начальник 1-ї Задніпровської дивізії П. Дибенко телеграфував зі звільненого Маріуполя Раднаркому УРСР:

…В боях відзначилися 8-й і 9-й полки, артилерійський дивізіон, розбивши вщент противника, захопивши багату військову здобич. Стійкість і мужність полків була надзвичайною. При наступі полки обстрілювалися з боку противника і французької ескадри з 60 гармат. Попри згубний вогонь противника, полки йшли без пострілу до зіткнення з противником, після чого під командою мужнього командира 8-го полку, неодноразово відзначився в боях, т. Куриленко кинулися в атаку. Укріплення противника були взяті штурмом. Під час штурму, були втрати: 18 вбитих, 172 поранених. Противник перекинутий був у море. Ці славні полки без відпочинку знову перейшли в наступ. Прошу нагородження 8-го і 9-го полків, артилерійського дивізіону особливими Червоними прапорами та командира 8-го полку т. Куриленка орденом Червоного Прапора. Командиру 9-го полку т. Тахтамишеву і командирам батарей артилерійського дивізіону оголосити подяку. Захоплено понад 3 500 000. Пудів вугілля. Французька ескадра після пред'явленого нами ультиматуму спішно покинула порт. За один день з порту вивезено 300 тис. Пудів вугілля. Вантаження вугілля триває. Засоби поки відпущені. З дивізії потрібно терміново комісія для відряджання та розподілу вугілля. Захоплено два тральщики, які поспіхом наводяться в справність, мною тимчасово призначені на тральщику старшини, машиністи, трюмні кочегари, сигнальники, кермові та комендори, потрібні командири, механіки, штурман. При подальшому наступі козаки зі зброєю в руках здаються цілими сотнями. Наші частини підійшли впритул до Таганрога^[3].

Самого Нестора Махно було нагороджено орденом Бойового Червоного прапора^[4].

З 27-го — 28-го вночі почалися грабування, самочинні обшуки, з якими ревком був безсилий боротися, не маючи у своєму розпорядженні збройної сили.

Втрати[ред. | ред. код]

Добровольча армія[ред. | ред. код]

• Питік Іван. Унтер-офіцер Окремого корпусу жандармів. Убитий навесні 1919 року.
• Регір Петро Петрович. Розстріляний 4 травня 1919 року в Маріуполі

РПАУ[ред. | ред. код]

• Невідомий махновець 20 березня 1919 року
• 27 березня 1919 року Дегтяр Сергій Павлович 17 років уродженець села Захарівка Маріупольського повіту.
• 27 березня Росний Матвій 26 р. боєць 7-ї роти 8-го Задніпровського полку^[5].

Джерела[ред. | ред. код]

• Белаш Виктор — Дороги Нестора Махно [Архівовано 10 січня 2020 у Wayback Machine.].
• Виктор Данилов, Теодор Шанин — Нестор Махно. Крестьянское движение на Украине. 1918—1921 [Архівовано 9 червня 2021 у Wayback Machine.].

Примітки[ред. | ред. код]

п о р Зелені в громадянській війні 1917—1923 років Організатори, Командири Є. П. Ангел А. С. Антонов Д. С. Антонов Ф. П. Артеменко Л. Н. Бондарець Н. О. Григор'єв О.Г. Грудницький Л. М. Задов С. Н. Каретников Х. Г. Кожин І. С. Колесников С. Д. Коцур Ю.М. Мамонтов Н. І. Махно Д. І. Терпило С. М. Петриченко Д. І. Попов П. М. Токмаков Ф. Ю. Щусь Ідеологія Анархізм Анархічний комунізм Націоналізм Есери Основні бої та операції Громадянська війна в Росії Баштанська республіка Бій в селі Салгир Яни Сала Бій під Дорогинкою Бій під Моспиним Бій під Новопавлівкою Бої за Маріуполь (1919) Битва під Перегонівкою Гришинська операція Григор'ївське повстання Західносибірське повстання Колесніковщіна Кронштадтське повстання Махновщина Народна повстанська армія Степового Алтаю Перший рейд Революційної повстанської армії України Другий рейд Революційної повстанської армії України Повстання лівих есерів Повстання Сапожкова Прішекснінское повстання Селянський повстанський рух в Башкортостані Тамбовське повстання Трипільський похід 1919 Хронологія битв РПАУ (махновців) Чапанна війна Підрозділи, формування 6-й Київський корпус (РПАУ) Задніпровська дивізія Середньодніпровська група (РПАУ) Інше Зелена армія Махновський рубель Тачанка Чорна гвардія